справа № 2-а-375/07

   Україна

   Рівненський окружний адміністративний суд

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

„25” вересня 2007 р.                                                                                                м. Рівне

Рівненській окружний адміністративний суд

В особі головуючого судді	Чалого І.С.
За участю секретаря судового засідання Представника позивача: Представника відповідача:	ОСОБА_2. Не з'явився Симонець Н.П.

Розглянувши у відкритому с удовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання нечинним наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 12 від 16.01.2007 року в частині анулювання ліцензії НОМЕР_1від 23.11.2005 року,

 

ВСТАНОВИВ:

СПД ОСОБА_1. звернувся в суд із адміністративним позовом про визнання нечинним наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №12 від 16.01.2007 року, в частині анулювання ліцензії НОМЕР_1, виданої йому на здійснення такого ліцензійного виду діяльності як внутрішні перевезення пасажирів. В обґрунтування позову вказав, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий без врахування всіх обставин, що мають значення для справи, а застосована ним санкція є неспівмірною із вчиненим  правопорушенням. Відтак вважає, що оскаржуваний наказ винесений всупереч норм процесуального та матеріального права,  за відсутності належних правових підстав, а тому підлягає визнанню нечинним в судовому порядку.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить розглянути справу на підставі наявних в ній матеріалів у його відсутність

Представник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті позов не визнав і пояснив, що наказ, в оскаржуваній частині, винесено на підставі Акту про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії №186/1 від 29.12.2006р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст.17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" що, в свою чергу, є законодавчо визначеною підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії.  Відтак вважає, що наказ №12 від 16.01.2007 року, в частині анулювання ліцензії НОМЕР_1, виданої СПД  ОСОБА_1. на провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування винесений на підставі встановлених перевіркою фактів та відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства, а тому просить в позові відмовити. 

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

25.12.2006 року Головна державна інспекція на автомобільному транспорті на підставі повідомлення Волинської обласної державної адміністрації №4914/21/2-06 від 04.12.2006 року, видала розпорядження № 41/2-9-4924п про проведення позапланової перевірки щодо додержання СПД ОСОБА_1. ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування. Цього ж дня, для здійснення позапланової перевірки було видано відповідне посвідчення за №41/2-9-4925п, в якому   термін її проведення визначено з 26.12.2006 р. по 29.12.2006 р.  

За результатами позапланової перевірки був складений Акт перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов №186 від 29.12.2006 р. На підставі вказаного Акту, комісією було сформовано та підписано Акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії №186/1 від 29.12.2006 р.

 Вказаним Актом зафіксовано такі юридичні факти: "Ліцензіат, всупереч статті 17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не повідомив орган ліцензування протягом десяти робочих днів в термін до 22.06.2006 року про заключення трудової угоди з водієм ОСОБА_3., не предоставив посвідчення водіїв, медичних довідок, а також страхових полісів на транспортні засоби та життя водіїв; Ліцензіат не повідомив орган ліцензування про перезаключення договорів на медичне та технічне обслуговування до 20.08.2006 року і не надіслав  повідомлення у письмовій формі разом з документами або їх засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни в установлений  законом строк".

На підставі зазначеного Акту, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті видала наказ №12 від 16.01.2007 року, яким, зокрема, анулювала ліцензію серії НОМЕР_1 від 23.11.2005 року на провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування, видану СПД ОСОБА_1.

У встановленому законодавством порядку, СПД ОСОБА_1. звернувся до Експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва зі скаргою щодо підстав прийняття  Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті наказу №12 від 16.01.2007 року в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 23.11.2005 року.

За результатами розгляду скарги Експертно-апеляційною радою при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва прийнято рішення №395 від 19.06.2007 року, яким наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №12 від 16.01.2007 року в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 23.11.2005 року на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування СПД ОСОБА_1. визнано таким, що прийнятий відповідно до вимог законодавства у сфері ліцензування.  

Не погоджуючись з наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №12 від 16.01.2007 року у відповідній  частині та зважаючи на те, що передбачений ч.3 ст.7 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"  розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування, який здійснюється експертно-апеляційною радою, не позбавляє заінтересованих осіб права на звернення безпосередньо до суду, СПД ОСОБА_1. подав відповідний адміністративний позов.

Позов мотивовано тим фактом, що оспорюваний наказ прийнято відповідачем без врахування всіх обставин справи, а застосована ним санкція є неспівмірною із вчиненим  правопорушенням.

Оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги СПД ОСОБА_1. до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті підлягають до задоволення із наступних  міркувань.

Діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в силу положень ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", є тим видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

СПД ОСОБА_1. здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії серії НОМЕР_1 виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті 24.11.2005 року згідно з рішенням №89Л від 23.11.2005 року,  зі строком дії до 23.11.2010 р.

Відповідно до ст.8 Закону, суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови  провадження  господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) затверджені спільним наказом Держкомпідприємництва та Мінтрансу України № 136/985 від 18.12.2003  року.

З оглянутого в судовому засіданні Акту перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов №186 від 29.12.2006 року вбачається, що позивачем кваліфікаційні, технологічні, технічні та інші вимоги для провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (п.2.1.1. - 2.1.7, п.2.2.1.-2.2.7., п. 2.3.1. Ліцензійних умов) дотримано, а  незначні порушення допущені лише в частині організаційних вимог провадження господарської діяльності (п.2.3.2. Ліцензійних умов).

Розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, на підставі зазначеного Акту перевірки Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті не видавалось.

Натомість, одночасно з підписанням Акту перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов №186 від 29.12.2006 року, тією ж комісією складено Акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що подавались до заяви про видачу ліцензії №186/1, який і став основою для прийняття  відповідачем наказу №12 від 16.01.2007 року в частині анулювання ліцензії НОМЕР_1 від 24.11.2005 року.   

Вичерпний перелік підстав, для анулювання  ліцензій органом ліцензування наведено у частині першій статті 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Такими підставами є: заява ліцензіата про анулювання ліцензії; акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності; акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності; акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування,  а також акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії.

Відповідно до пункту 39 Переліку  документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №756 від 04.07.2001 року, видача ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) забезпечується за наявністю відомостей  за  підписом  заявника  -  суб'єкта господарської діяльності про відповідність матеріально-технічної бази, необхідної для підтримання  належного технічного стану транспортних засобів та проходження технічного огляду  автомобілів, забезпечення проведення медичного огляду водіїв або копії договорів на проведення  цих робіт у разі відсутності  власної  бази та спеціалістів. Крім того, для отримання ліцензії подається список власних або орендованих транспортних  засобів,  копії документів водіїв, які працюють за наймом про наявність необхідної кваліфікації,  своєчасність проходження медичного обстеження, засвідчені заявником - суб'єктом   господарської діяльності, копії свідоцтв про реєстрацію власних  транспортних засобів  і  тимчасових реєстраційних талонів на право керування орендованими автомобілями, оформлені відповідним органом МВС, засвідчені  в  установленому порядку копії страхових документів, що підтверджують наявність у перевізників обов'язкових видів страхування.

Актом про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії №186/1 від 29.12.2006 року  встановлено, що СПД ОСОБА_1. не повідомив орган ліцензування про найом на роботу водія транспортного засобу ОСОБА_3і не надав щодо нього відповідних копій - посвідчення водія, медичної довідки та полісу обов'язкового страхування,  а також копії полісу обов'язкового страхування транспортного засобу, та, крім того, не повідомив про переукладення договорів щодо надання послуг з медичного огляду водіїв та технічного обслуговування транспортних засобів.

Актом №186/1 від 29.12.2006 року зафіксовано порушення позивачем вимог ст.17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", відповідно до вимог якої, ліцензіат у разі виникнення зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.  Відповідно до ч.2 даної статті, на підставі документів, поданих ліцензіатом, орган ліцензування може прийняти рішення про анулювання ліцензії, а відповідно до ч.3 - підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата згідно з поданими документами забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, на який видана ліцензія.

Позивач, не заперечуючи встановлених даним актом порушень щодо строку повідомлення про зміну даних, довів, що уся вищеназвана документація, оформлена належним чином, була у нього в наявності, і пред'являлася відповідачу під час проведення позапланової перевірки. Вказані обставини, як і відповідність документації Ліцензійним умовам провадження  господарської   діяльності  з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), не заперечуються відповідачем і знайшли своє підтвердження в ході огляду матеріалів безпосередньо у  судовому засіданні. 

Вказана документація не свідчить, що ліцензіат перестав бути спроможним забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, на який видана ліцензія, а навпаки доводить, що кваліфікаційні, технологічні, технічні та інші вимоги для провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування дотримані.

Відповідно до п.5.8. Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, що затверджений спільним наказом Держкомпідприємництва та  Мінтрансу України № 26/153 від 02.03.2004 року, у разі усунення ліцензіатом виявлених перевіркою порушень Ліцензійних умов до прийняття розпорядження про їх усунення та надання органу контролю відповідних документів у письмовій формі, які це підтверджують і не потребують додаткової перевірки, розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов не видається.

            В ході судового засідання знайшов своє підтвердження той факт, що СПД ОСОБА_1. порушення вимог законодавства були усунуті негайно. В основу причин анулювання ліцензії покладено факт допущення позивачем порушення, що полягало у неповідомленні про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. Дане порушення носить разовий характер, і не спричинило жодних негативних наслідків. Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що грубих чи систематичних порушень ліцензійних умов позивач у своїй господарській діяльності не допускав.

Передбачена Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та застосована до позивача санкція, підпадає  під  визначення адміністративно-господарської, яка відповідно до ст.238 ГК України, є заходом організаційно-правового або майнового характеру, що спрямований на припинення правопорушення суб'єкта господа-рювання та ліквідацію його наслідків.

Судом встановлено, що позивач самостійно під час перевірки  усунув, допущені ним недоліки, відтак застосовування до нього організаційно-правових заходів не може мотивуватися їх спрямованістю на припинення правопорушення. Застосування до позивача адміністративно-господарської санкції також не може обґрунтовуватися спрямованістю на ліквідацію наслідків правопорушення, в зв'язку з відсутністю останніх.

Відповідач, накладаючи на позивача стягнення у вигляді анулювання ліцензії наведеного не врахував, як і не надав значення іншим обставинам його господарської діяльності, натомість видав наказ в оскаржуваній частині обмежившись лише тим фактом, що дії позивача формально підпадають під ознаки правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст.21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Тим самим, відповідач порушив і принципи застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема не забезпечив об'єктивності  розгляду і не  врахував всіх обставин справи та  форми вини.

Згідно зі ст.21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності",  акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, є лише підставою для анулювання ліцензії, тобто надає контролюючому органу право застосувати відповідно адміністративно-господарську санкцію, а не покладає на нього такий обов'язок.

Відтак, складення комісією Акту №186/1 від 29.12.2006 року не мало  безумовним наслідком прийняття Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті  рішення про анулювання ліцензії. Відповідне рішення повинно було прийматись відповідачем за результатами розгляду всіх матеріалів та оцінки всіх фактичних обставин справи.

Фактично, до позивача застосована крайня міра відповідальності. Накладення стягнення  у вигляді анулювання ліцензії позбавляє СПД ОСОБА_1. права займатись певним видом підприємницької діяльності, тобто повністю припиняє таку діяльність.

Разом із тим, відповідно до ст.4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності  вимагає доцільності, збалансованість та  забезпечення адекватності відповідальності суб'єктів підприємництва характеру вчинених правопорушень та розміру заподіяної шкоди.

            Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд рахує, що оспорюваний наказ, виданий відповідачем без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття та  без належної перевірки наявності правових підстав для накладення адміністративно-господарської санкції. Відповідач, застосував до позивача досить сувору міру відповідальності за правопорушення, яке носило разовий характер, було негайно усунене і не заподіяло будь-яких негативних наслідків. Відтак, покладена на позивача відповідальність не є адекватною характеру вчиненого ним правопорушення  та заподіяної шкоди. Застосована спірним рішенням до позивача міра відповідальності, що позбавить його права займатися тією підприємницькою діяльністю, яку вже започатковано та для матеріально-технічного забезпечення якої затрачено значні зусилля, не відповідає ні вимогам доцільності,  ні вимогам збалансованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №12 від 16.01.2007 року, в частині анулювання ліцензії НОМЕР_1, виданої позивачу на здійснення такого ліцензійного виду діяльності як внутрішні перевезення пасажирів не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, що визначає підстави та порядок покладення на особу адміністративно-господарської відповідальності, вимогам справедливості, розумності та адекватності, і  порушує охоронювані законодавством інтереси позивача на здійснення певного виду підприємницької діяльності, а відтак підлягає до скасування. 

На підставі наведеного, керуючись ст. 160-163 КАС України, -

 

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті  про визнання нечинним наказу №12 від 16.01.2007 року  в частині анулювання ліцензії № НОМЕР_1, задовольнити.

Наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №12 від 16.01.2007 року  в частині анулювання ліцензії № НОМЕР_1 від 23.11.2005 року на провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування, виданої СПД ОСОБА_1- скасувати.

 

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

 

                 

             

               Cуддя                                                                       І.С.Чалий