АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа№11-629/2010 каткатегорія ст.187 ч.2 КК Україн УУкраїни
Головуючий по 1 інстанції Чечот А.А.
Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого – Поєдинка І.А.
Суддів – Шкреби Р.Д., Суходольського М.І.
за участю прокурора – Свищ Л.А.
захисників – ОСОБА_2, ОСОБА_3
законних представників – ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 27.05.2010 року, яким
1) ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Черкаси, не судимого, мешкає в АДРЕСА_1,-
2) ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м.Канів, не судимого, мешкає АДРЕСА_2,-
засуджених за ст.187 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.104 КК України від відбування покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнені з іспитовим строком 2 роки.
Запобіжний захід залишено попередній – підписку про невиїзд.
Вирішена доля речових доказів по справі, відповідно до положень ст.81 КПК України,-
встановила:
Згідно вироку суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено за те, що вони 05.10.2009 року близько 23-30, за попередньою змовою між собою та невстановленою особою, вчинили розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, а саме у вказаний час, перебуваючи біля банку «Таврика» по АДРЕСА_3, нанесли потерпілому ОСОБА_8 кілька ударів руками в область голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров,я. Після того як потерпілий впав на землю, підсудні нанесли йому ще декілька ударів ногами в область тулуба та відкрито заволоділи майном ОСОБА_8 на загальну сґуму 616,54 грн.
Як вбачається з апеляції прокурора з доповненнями, прокурор вказує на безпідставне застосування до засуджених положень ст.104 КК України. В апеляції прокурор зазначає, що судом 1 інстанції не в повній мірі враховано, що засуджені вчинили тяжкий злочин, не враховано, що засуджені не тільки незаконно заволоділи майном потерпілого, а ще й
2
спричинили йому тілесні ушкодження, що свідчить про неможливість їх виправлення без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства. Крім того прокурор вказує, що судом 1 інстанції допущені істотні порушення КПК України, а саме у вироку не розписані показання підсудних та потерпілого, в порушення процесуального закону справу розглянуто у відсутність представника служби у справах неповнолітніх, тому просить вирок скасувати в зв,язку з невідповідністю призначеного покарання, ступеню тяжкості злочину і особі засуджених внаслідок м,якості та істотного порушення кримінально – процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, їх законих представників ОСОБА_6 та ОСОБА_5, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, пояснення потерпілого ОСОБА_8, який також заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчинені вказаного злочину, при обставинах, викладених у вироку, підтверджений наявними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав відповідну юридичну оцінку і які не оспорюються в апеляції. Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.187 КК України кваліфіковані вірно.
Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, обставини справи, дані про особу засуджених, які раніше не судимі, характиризуються позитивно, вчинили 1 епізод злочинної діяльності, вчинили злочин неповнолітніми, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, думку потерпілого, який просив не позбавляти їх волі, часткове відшкодування завданої шкоди.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, пом,якшуючих покарання та суттєво знижуючих ступінь тяжкості скоєннного ними злочину, а також з урахування даних, характиризуючих особу засуджених, суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута із застосуванням положень ст.69 КК України і без ізоляції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від суспільства, з звільненням їх від відбування покарання з випробуванням.
На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта про безпідставне застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 положень ст.104 КК України, не переконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.ст.69, 104 КК України, відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для їх виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляції прокурора про те, що вирок ухвалено з суттєвими порушеннями КПК України, є необгрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, а тому задоволенню не підлягають. Відповідно до ст.ст.367, 370 КПК України, підставою для скасування вироку суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону, при цьому при апеляційному розгляді справи стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не встановлено істотних порушень кримінально-прцесуального закону.
Посилання прокурора в апеляції на те, що судом 1 інстанції допущені істотні порушення КПК України, а саме у вироку не розписані показання підсудних та потерпілого, то колегія суддів вважає, що хоча дані порушення дійсно мають місце, але ці порушення не є істотними та не можуть бути підставою для скасування вироку суду, крім того показання засуджених щодо визнання ними вини викладені в протоколі судового засідання.
Щодо доводів апеляції прокурора про те, що в порушення процесуального закону справу розглянуто у відсутність представника служби у справах неповнолітніх, то колегія суддів вважає їх безпідставними. Так відповідно до ч.1 ст.442 КПК України, про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє службу у справах неповнолітніх та може викликати в судове засідання представника даної служби. Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що у даному випадку явка представника служби у справах неповнолітніх не є обов,язковою, що в свою чергу не порушує права неповнолітніх засуджених і відповідно не є підставою для скасування вироку суду. Справа відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розглянута з дотриманням вимог
3
КПК України щодо обов,язкової участі захисників, а також за участю законних представників
неповнолітніх засуджених.
Згідно ст.365 КПК України, вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
При таких обставинах, підстав для зміни чи скасування вироку не мае, тому апеляцію прокурора з доповненнями слід залишити без задоволення.
При цьому колегія суддів звертає увагу суду 1 інстанції на необхідність відповідно до вимог ст.ст.409 – 411 КПК України, виправити допущену описку, оскільки суд, звільняючи засуджених від покарання, правильно застосував положення ст.104 КПК України, однак допустив описку, вказавши про умовне покарання. Колегія суддів вважає, що вказана описка є очевидною та її виправлення не стосується суті вироку і не тягне за собою погіршення становища засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7.
Керуючись ст.ст.365 - 367 КПК України, колепя суддів,-
ухвалила:
Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 27 травня 2010 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляцію прокурора - залишити без задоволення.
Запропонувати суду 1 інстанції в порядку ст.ст.409-411 КПК України виправити допущену описку щодо умовного покарання засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Головуючий підпис
Судді підписи