Справа № 11а-412 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції Кузьміна А.І.
Категорія ч.2 ст. 186 Доповідач Раєнок В.І.
КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 р. квітня місяця 20 дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Раєнка В.І.
суддів – Заіченка В.Л., Післєгіної Л.М.
з участю прокурора Литвиненка О.О.
адвоката: ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
представника служби у справах неповнолітніх – ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_4 на вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 3 грудня 2009 року.
В С Т А Н О В И Л А
Цим вироком засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що
не має судимості
за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку два роки.
На підставі ст. 76 КК України, його зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід – підписка про невиїзд.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року
народження, громадянина України, раніше судимого: 26 січня 2001 року
за ч.2 ст.141, ст.46-1 КК України до позбавлення волі строком н а три
роки з відстрочкою виконання вироку два роки, штрафу в сумі 680
гривень; 26 серпня 2005 року за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення
волі строком на два роки, звільнений 19 квітня 2006 року умовно
достроково на 11 місяців 13 днів
за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
Запобіжний захід – взяття під варту з 23 березня 2009 року.
Цивільний позов залишено без розгляду.
Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що вони 17 березня 2009 року, близько 16.40 год., знаходячись на території школи № 41 розташованої в місті Херсоні, по вулиці Карбишева, 30, за попередньою змовою між собою, відкрито, шляхом ривка, викрали стільниковий телефон у потерпілого ОСОБА_5, чим спричинили йому шкоду на загальну суму 3275 гривень.
В апеляції прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засуджених та доведеності їх вини, вказує, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого та є занадто м’яким. Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_4 вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, попередньої змови між ним та ОСОБА_2 не було, досудове слідство проведено з порушенням кримінально-процесуального законодавства, зокрема під час його впізнання потерпілим. Крім того, працівниками міліції відносно нього застосовувались недозволені методи слідства. Просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, засудженого ОСОБА_2, який, в тому числі і під час надання йому останнього слова, просив вирок залишити без зміни, адвоката, представника служби у справах неповнолітніх, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчинені злочину за яки його засуджено, при обставинах викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, які спростовують доводи апелянта щодо його непричетності до вчиненого злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 дав показання, що 17 березня 2009 року, близько 16.40 год., на території школи №41, засуджений ОСОБА_2 вихопив з його рук телефон та передав його засудженому ОСОБА_4, який знаходився в декількох метрах від них. Після чого обидва засуджених втекли.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дали аналогічні показання.
Крім того, ні під час досудового слідства, ні в судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 не заперечував факту, що ОСОБА_2 передав йому телефон, який забрав у потерпілого ОСОБА_5, після чого вони втекли, а в подальшому продали його ОСОБА_9
Враховуючи вище викладене та узгодженість дій засуджених щодо заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність між засудженими попередньої змови на вчинення злочину.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.
Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який характеризується позитивно, його сімейний стан, обставину яка пом’якшує покарання - щире каяття та обставину, яка обтяжує покарання – вчинення злочину щодо малолітнього і вважає, що призначене засудженому покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування призначеного покарання.
Доводи апеляції засудженого про те, що під час досудового слідства до нього працівниками міліції застосовувались недозволені методи слідства, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з даного приводу було проведено ретельну перевірку в результаті якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції за заявою засудженого. (т.2 а.с.183)
Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б тягнули за собою безумовне скасування вироку колегією суддів не виявлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України. колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгулі справи судом першої інстанції та апеляцію з доповненнями засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 3 грудня 2009 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий:
Судді: