Справа № 11а-386 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції Смірнов Г.С.
Категорія ч.2 ст. 186 Доповідач Раєнок В.І.
КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 р. квітня місяця 13 дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Раєнка В.І.
суддів – Післєгіної Л.М., Заіченка В.Л.
з участю прокурора – Досенко О.В.
адвоката – ОСОБА_1
засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, апеляцією засудженого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 24 грудня 2009 року.
В С Т А Н О В И Л А
Цим вироком засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, громадянина України, раніше судимого 9 лютого 2005 року
за ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 152 КК України до позбавлення волі строком на три
роки, звільнений 24 лютого 2006 року умовно-достроково на 6 місяців 2
дні
за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
Запобіжний захід взяття під варту з 11 лютого 2008 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року
народження, громадянина Російської Федерації, такого, що не має
судимості
за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
Запобіжний захід взяття під варту з 11 лютого 2008 року.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, та ОСОБА_3 на користь лікарні Дніпровського району м. Херсона 176 гривень 70 копійок. Крім того, постановлено стягнути з кожного з засуджених по 30 гривень 48 копійок на користь Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Херсонській області за проведення експертиз.
Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за те, що вони 8 лютого 2008 року, близько 3 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, за попередньою змовою між собою, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, відкрито викрали майно потерпілої ОСОБА_6, на загальну суму 3150 гривень.
В апеляції прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, вказує, що суд безпідставно перекваліфікував дії засуджених з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, у зв’язку з чим призначив занадто м’яке покарання. Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити кожному засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією майна.
На дану апеляцію засуджений ОСОБА_2 подав заперечення.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1, неоспорючи факту відкритого викрадення чужого майна ОСОБА_2, вказує, що дії останнього неправильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки попередньої змови на вчинення злочину у засуджених не було. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.2 ст. 186 КК України на ч.1 ст. 186 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_2. наводить аналогічні доводи та прохання, крім того просить застосувати до нього ст. 69 КК України.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину за який їх засуджено, при обставинах викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, які спростовують доводи апеляцій щодо невірної кваліфікації дій засуджених.
Відповідно до ч.2 ст. 28 КК України, злочин визнається вчинений за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 дала показання, що 7 лютого 2008 року, вона познайомилась в кафе із засудженими, разом вживали алкогольні напої, а після його закриття, у неї дома. Під час вживання алкогольних напоїв, у неї виник конфлікт із ОСОБА_3, який почав бити її кулаками по обличчю та тілу. Коли в кімнату, де відбувався конфлікт, зайшов ОСОБА_2, ОСОБА_3, в його присутності наніс ще декілька ударів, після чого запропонував ОСОБА_2 забрати побутову техніку, нащо останній погодився. Коли ОСОБА_3. вимагав код банківської картки то знову вдарив її. Побутову техніку засуджені виносили разом.
Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 дав показання, що коли під час вживання алкогольних напоїв в квартирі потерпілої, між ним виник конфлікт, під час якого він двічі вдари ОСОБА_6 по обличчю. Коли в кімнату зайшов ОСОБА_2, він запропонував йому забрати техніку, після чого взяв у потерпілої банківську картку, дізнався у неї код та зняв з банкомату гроші. Повернувшись, разом з ОСОБА_2 забрали побутову техніку та відвезли на таксі додому останнього.
Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 дав аналогічні показання.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_6 було спричинено легкі тілесні ушкодження не виключено за обставин вказаних потерпілою. (а.с.45-46)
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність між засудженими попередньої змови на вчинення злочину.
Доводи апеляції прокурора про те, що суд необґрунтовано перекваліфікував дії засуджених з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з показань засуджених, даних ними як під час досудового слідства так і в судовому засіданні вбачається, що вони заперечували факт використання ножа під час вчинення злочину. Під час розгляду справи судом потерпіла також заперечувала факт застосування ножа засудженими.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги показання потерпілої дані нею в судовому засіданні, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі та прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що потерпілій було спричинено насильство, небезпечне для життя чи здоров’я, або їй погрожували застосуванням такого насильства.
Відповідно до ч.2 ст. 327 КПК України, обвинувальний вирок не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано перекваліфікував дії засуджених з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України.
Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.69 КК України, суд, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, у випадку наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
З матеріалі справи вбачається, що підстави застосування ст. 69 КК України відносно ОСОБА_2 відсутні.
На думку колегії суддів призначене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, апеляцією засудженого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 24 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – без зміни.
Судді: