Справа № 22-ц-11940/2010 року Головуючий 1-ї інст.- Риков М.І.
Категорія: земельні спори Доповідач - Солодков А.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді - Солодкова А.А.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,
при секретарі - Соколовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю “РОСІЯ” на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 29 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю “РОСІЯ” про визнання договору оренди земельної частки (паю) припиненим та повернення земельної ділянки з неналежного користування, -
в с т а н о в и л а :
В грудня 2009 року позивач звернулась до суду із позовом, який згодом уточнила та просила визнати договір оренди земельної ділянки (паю), укладений 20.02.2000 року між ОСОБА_4 та ТОВ „Росія”, припиненим з 04.10.2004 року та зобов’язати відповідача передати позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 20.10.2000 року ОСОБА_4 уклала з відповідачем договір оренди земельної частки (паю) строком на 20 років. Право на вказану земельну ділянку ОСОБА_4 мала на підставі сертифікату серії ХР № 0233301. Договір зареєстрований Черненською сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 12.02.2000 за №213. ОСОБА_4 померла в червні 1997 року та позивач набула право на вказану ділянку в порядку спадкування. Договір оренди між позивачем та відповідачем не укладався. 04.10.2004 року на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач вважає, що з моменту отримання державного акту змінився предмет оренди та статус сторін договору, але відповідач не бажає припиняти дію договору.
Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 29 березня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Договір оренди земельної частки (паю), право на яку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0233301, укладений 20.02.2000 року між ОСОБА_4 та ТОВ „Росія”, який зареєстрований 12.02.2000 року за № 185 у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Черненської сільської раді Великобурлуцького району Харківської області, припинено шляхом його розірвання. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 45,50 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати, при цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В частині відмови в задоволенні позову про повернення земельної ділянки з неналежного користування судове рішення не оскаржувалось та судовою колегією в апеляційному порядку не переглядалось.
Ухвалюючи рішення про припинення договору оренди шляхом розірвання, суд першої інстанції виходив з неможливості його виконання, оскільки необхідність припинення його дії прямо витікає з розділу ІХ «Перехідних положень» Закону України № 161-ХІУ від 06 жовтня 1998 року «Про оренду землі».
Судова колегія частково погоджується з таким висновком.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась з позовом про припинення договору оренди земельної частки (паю).
Між ОСОБА_4 та відповідачем був укладений договір оренди земельної частки (паю). У подальшому позивач, яка набула право на ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, внаслідок чого змінився предмет зобов’язання за договором оренди, а відтак – і суттєві умови виконання зобов’язань у зв’язку з чим сторони повинні були привести договірні відносини у належний стан відповідно до вимог Закону від 6 жовтня 1998 року № 161-Х1У «Про оренду землі».
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року N 2) При розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5, зареєстрованого у міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за N 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.
Оскільки з моменту виділення належної позивачу земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та видачі їй державного акта на право власності на землю, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, втратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю) є припиненим, відсутня потреба в його додатковому розірванні.
Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції, у разі порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування і вони стосуються окремих його частин.
З огляду на те, що позивач не заявляла позовних вимог про розірвання договору, то рішення суду підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини рішення - частини речення «шляхом його розірвання».
Суд правильно дійшов висновку про припинення договору оренди земельної частки (паю).
Договір оренди земельної частки (паю) не визнавався судом недійсним, а тому посилання на це в апеляційній скарзі – безпідставні.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не впливають на вирішення справи по суті.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Росія” - задовольнити частково.
Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 29 березня 2010 року – змінити, виключивши з резолютивної частини рішення частину речення «шляхом його розірвання».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: