У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Чалої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду від 14 травня 2010 року у справі за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Радивилівський професійний ліцей про стягнення заподіяних злочином збитків, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Радивилівського районного суду від 14 травня 2010 року задоволено позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до ОСОБА_1 про стягнення заподіяних злочином збитків.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 108881 грн. 11 коп..
Вирішено питання про судові витрати.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є необгрунтованим, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що суд помилково не задовольнив його клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Позивачем у справі мав би бути Радивилівський професійний ліцей, а не Міністерство освіти і науки України. Позовна заява підписана не уповноваженою особою.
Просить скасувати оскаржуване рішення. Позовну заяву залишити без розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до правил ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Встановлено, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, протягом листопада-грудня 2007 року заволодів чужим майном на користь третіх осіб шляхом зловживання своїм службовим становищем та вчиненням службового підроблення, зокрема, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також склав та видав завідомо неправдиві документи, що спричинили тяжкі наслідки.
Сума заподіяних ОСОБА_1 матеріальних збитків у сумі 108881 грн. 11 коп., обставини їх заподіяння, підтверджується вироком Радивилівського районного суду від 14 вересня 2009 року, який набрав чинності і в силу правил ст. 61 ЦПК України не потребує додаткового доказування.
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права.
Місцевий суд навів у своєму рішенні відповідні мотиви з цього приводу, з якими колегія суддів апеляційного суду погоджується.
Протилежного апелянтом не доведено і судом не встановлено.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки передбачені, зокрема, ст. ст. 20, 35, 36 1 Закону України “Про прокуратуру”.
Згідно ст. 45 ЦПК України прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або держави чи суспільних інтересів.
Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Статтею 56 ЗУ “Про прокуратуру” роз'яснено поняття "прокурор".
Під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Підставою представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формою такого представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах та форму його здійснення (ст. 36 1 Закону України “Про прокуратуру”).
Таким чином, автор апеляційної скарги дійшов помилкового висновку про відсутність у заступника прокурора Рівненської області повноважень на ведення справи.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке би призвело до неправильного вирішення справи. Підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Радивилівського районного суду від 14 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : В.С. Василевич
С.В. Демянчук