АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-18507/10 Категорія ЦП: 7
Головуючий у першій інстанції - Трушина О.І.
Доповідач – Каранфілова В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Каранфілової В.М.
суддів - Єрьоміна А.В. , Фальчука В.П.
при секретарі - Йовенко К.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі про визнання рішень сільської ради частково недійсними, визнання державного акту на право власності на землю недійсним, -
встановила:
Позивачка звернулася до відповідачів з позовом про визнання рішень Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Х1 сесій ХХ11 скликання Дачненської ради від 03 червня 1997 року в частині передачі у приватну власність відповідачу земельної ділянки для ведення житлового будівництва та його обслуговування площею 0,10 га по АДРЕСА_1, рішення № 284-ХХ1У від 29 липня 2004 року про внесення змін у рішення від 03 червня 1997 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд та будівель площею 0, 110 га по АДРЕСА_1 державного акту на право власності на вказану земельну ділянку площею 0,110 га серія ЯА № 842151, виданий 18 липня 2005 року на ім’я ОСОБА_2 недійсними, та про зобов’язання Держкомзему скасувати реєстрацію вищевказаного державного акту.
При цьому вона вказувала, що знаходилась у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 1969 по 2009 рік. За період сумісного проживання збудували будинок по АДРЕСА_1. В 1977 році ОСОБА_2 подарував будинок матері, а в 1997 році матір подарувала цей будинок йому. У 2004 році ОСОБА_2 приватизував присадибну ділянку площею 0,110 га і отримав державний акт. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 209 року вказані договори визнані недійсними, за нею визнано право власності на 1\2 частину спірного будинку.
Оскільки вона є власником 1\2 частини будинку, вищевказані рішення сільської ради та державний акт необхідно визнати недійсними.
Рішенням суду від 22 липня 2010 року позовні вимоги задоволені частково.
Рішення Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області від 03 червня 1997 року в частині передачі у приватну власність відповідачу земельної ділянки для ведення житлового будівництва та його обслуговування площею 0,10 га по АДРЕСА_1, рішення № 284-ХХ1У від 29 липня 2004 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд та будівель площею 0, 110 га по АДРЕСА_1 держав ний акт на право власності на вказану земельну ділянку площею 0,110 га серія ЯА № 842151, виданий 18 липня 2005 року на ім’я ОСОБА_2 визнано недійсними.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів, заслухав суддю – доповідача, вивчив матеріали справи в підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вона згідно з рішенням суду від 30.10.2009 року стала співвласницею разом з ОСОБА_2 будинку з надвірними спорудами № АДРЕСА_1 і їй належить на праві власності 1\2 частина вказаного будинку, а відповідно до вимог ч 4 ст. 120 ЗК України право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.
При цьому суд першої інстанції не врахував роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р.№ 7З з доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року.
П. 182 , якої роз’яснює , що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 3К, 377 ЦК.
За таких підстав, колегія вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позивачка має право на частину земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_2 для ведення житлового будівництва та його обслуговування , але для цього немає необхідності визнавати рішення сільської ради про виділення земельної ділянки недійсними так само як і визнавати державний акт на приватизацію недійсним.
При цьому, скасовуючи рішення і ухвалюючи рішення про відмову у позові, колегія виходить з положень ч 3 ст. 303 ЦПК України і виходить за межі апеляційної скарги.
Довід апеляційної скарги про те, що суд порушив процесуальний закон при розгляді справи, що справа повинна розглядатися у адміністративному судочинстві, згідно з вимогами ст.. 17 КАС України, колегія не може взяти до уваги, оскільки до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. В даному конкретному випадку йдеться про спір між фізичними особами про право на земельну ділянку, а не про спір між фізичною особою і суб’єктом владних повноважень з приводу його рішень.
Довід скарги, що відповідача позбавили права на земельну ділянку, також колегія не може взяти до уваги, оскільки рішення суду колегія скасовує і ухвалює рішення про відмову у позові ОСОБА_3
Рішення суду про зобов’язання Держкомзему скасувати реєстрацію державного акту не оскаржується, воно залишається без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч 1 п 1, 2 , 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 липня 2010 року в частині визнання рішень Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області частково недійсними, визнання державного акту на право власності на землю на ім,я ОСОБА_2 недійсним - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання частково недійсними рішення від 03 червня 1997 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення житлового будівництва та його обслуговування площею 0,10 га по АДРЕСА_1 та рішення № 284-ХХ1У від 29 липня 2004 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд та будівель площею 0, 110 га по АДРЕСА_1; про визнання недійсним державного акту на право власності на вказану земельну ділянку площею 0,110 га серія ЯА № 842151, виданий 18 липня 2005 року на ім’я ОСОБА_2, - відмовити.
В іншій частині рішення суду про відмову у позові в частині зобов’язання Держкомзему скасувати реєстрацію державного акту залишити без зміни.
Рішення може бути оскаржене у касаційну інстанцію протягом 20 днів з дня його проголошення.
Судді апеляційного суду Одеської області В.М.Каранфілова
А.В.Єрьомін
В.П.Фальчук