АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: представника позивача, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Ліванової Т.О., та представника відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4, - ОСОБА_6, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
18 серпня 2008 року Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк (після зімни найменування - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", скорочена назва – ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 29 грудня 2005 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк" і відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 158/05ф, відповідно до якого позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 26 000 дол. США строком до 28.12.2008 року на придбання пасажирського мікроавтобусу. У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір застави від 29 грудня 2005 року, відповідно до якого в заставу банку було передано придбаний пасажирський мікроавтобус. Тоді ж між Банком і відповідачем ОСОБА_7 був укладений договір поруки. У порушення умов договору позичальник не виконав умов кредитного договору в повному обсязі і станом на 05 серпня 2008 року має заборгованість в розмірі 22 907, 52 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 110 989, 23 грн., у тому числі: за кредитом в розмірі 20 609,98 дол. США, за простроченими відсотками в розмірі 1 407,15 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 804, 50 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 85, 80 дол. США.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 16, 553, 554, 590, 610, 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що пасажирський мікроавтобус, який був придбаний в кредит, забрав собі ОСОБА_7 і зобов’язався самостійно виконати зобов’язання за кредитним договором. Тому він вважає, що його слід звільнити від виконання зобов’язань за кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився але надав письмову заяву, у якій позов визнав і просив суд розглянути справу за його відсутністю.
Рішенням суду першої інстанції позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено. Суд стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 907, 52 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 110 989, 23 грн. а також судові витрати в сумі 1 139 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_6, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач, ПАТ "ВіЕйБі Банк", просить апеляційну скаргу на рішення суду відхилити у зв’язку безпідставністю її доводів.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином.
За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
У даному випадку у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, пояснення на апеляцію представника позивача, ПАТ "ВіЕйБі Банк", Ліванової Т.О., та представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_4, задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2005 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк" і відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 158/05ф, відповідно до якого позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 26 000 дол. США строком до 28 грудня 2008 року на придбання пасажирського мікроавтобусу зі сплатою 13, 5 % річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно додаткової угоди (а.с. 11-13).
У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 29 грудня 2005 року були укладені між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та відповідачем ОСОБА_4 договір застави, відповідно до якого в заставу банку було передано придбаний пасажирський мікроавтобус (ас. 15-18), а також між Банком і відповідачем ОСОБА_7 договір поруки (а.с. 14).
У порушення умов договору позичальник не виконав умов кредитного договору в повному обсязі і станом на 05 серпня 2008 року має заборгованість в розмірі 22 907, 52 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 110 989, 23 грн., у тому числі: за кредитом в розмірі 20 609, 98 дол. США, за простроченими відсотками в розмірі 1 407, 15 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 804, 50 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 85, 80 дол. США (а.с.10).
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позичальник, відповідач ОСОБА_4, та поручитель, відповідач ОСОБА_7, не виконали взяті на себе зобов’язання за кредитним договором і за договором поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 22 907, 52 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 110 989, 23 грн., солідарно.
Доводи представника відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_6, в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не врахував, що шляхом неправомірних дій відповідач ОСОБА_7 заволодів пасажирським мікроавтобусом і фактично між ними був укладений договір переуступки прав щодо кредитних зобов'язань, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані обставини не можуть служити підставою для звільнення відповідача ОСОБА_4 від виконання зобов’язань за кредитним договором і є неспроможними.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, - ОСОБА_6, відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецького