УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16  листопада 2010 р.                                        м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах  апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

    головуючого       Горблянського Я. Д.

    суддів               Вакарук В.М., Фединяка В.Д.

    секретаря                  Сурмачевської У.С.

з участю :                апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

                                 позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1    про  визнання договору дарування недійсним - за апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення   Калуського міськрайонного  суду  від   12 жовтня 2010  року, -    

в с т а н о в и л а:

  ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до  відповідача ОСОБА_1 про визнання договору  дарування  від 26.10.2004 року на 40/100 садиби, що знаходиться в с. Завій Калуського району, недійсним, мотивуючи тим, що даний договір укладено без її волевиявлення шляхом обману.  

  Рішенням   Калуського  міськрайонного суду від  12.10.2010 року позов  ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір дарування на 40/100 садиби, що знаходиться в АДРЕСА_1, укладеного 26.10.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого державним нотаріусом Калуської районної нотаріальної контори.  

 Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалено без врахування дійсних обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. права.

Суд в рішенні вказує що він підтвердив ту обставину, що мати не мала наміру дарувати йому   частину будинковолодіння. Однак це не відповідає дійсності, оскільки

---------------------------------------------------------------------------------------------------                          

Cправа № 22-ц-6152/2010р.             Головуючий у 1 інстанції – Витвицький В.В.      

 Категорія   21                                   Суддя - доповідач  Горблянський Я.Д.

 цього він не говорив. Також суд зазначає що  що ОСОБА_3 не мала наміру дарувати йому гараж і частину будинковолодіння і це встановлено доказами, але якими саме суд не вказує. Допитана в якості свідка нотаріус підтвердила що вони тричі приходили до нотаріуса з приводу дарування позивачкою йому будинковолодіння. Позивачка згідно договору дарування в 2004 році подарувала йому свідомо частину будинковолодіння  і посилання її на те, що дізналася тільки про даний договір в січні 2010 року при оформленні документів на субсидіює надуманими, оскільки ні мати, ні сестра з чоловіком не мають права на субсидію. Також не відповідають дійсності твердження позивачки що про існування договору їй стало відомо від ОСОБА_5 та її чоловіка, однак звідки сестра могла знати про договір дарування якщо обидва екземпляри договору були у нього. Не відповідають дійсності і твердження  позивачки про те, що вони обоє їхали в м. Калуш для оформлення права власності на будинок, оскільки свідоцтво про право власності на будинковолодіння видане сільською радою 29.12.2002 року.  Також нічим не підтверджено що мати під час укладення договору дарування мала вади зору і слуху.

Позивачка сама запропонувала йому подарувати майно, то під впливом якого обману він отримав в дарування частину майна матері. Також суд не звернув увагу на позовну давність, оскільки по даних позовах позовна давність п’ять років і про це в заяві вони вказували. Ухвалюючи рішення суд в описовій частині вказує що позов не підлягає задоволенню, а в мотивувальній що підлягає.

Просить дане рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про   відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно  з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 Як вбачається з  матеріалів справи згідно договору дарування від 26.10.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 подарувала своєму синові ОСОБА_1 40/100 будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1.        

Задовольняючи позов ОСОБА_3   про визнання недійсним договору дарування від 26.10.2004 року, суд першої інстанції зіслався на те, що  позивач не мала наміру дарувати відповідачу частини будинковолодіння , про що той не заперечував, а посилання на те що він побудував за свої кошти гараж нічим не підтверджено. Також суд вказав що з договору не зрозуміло яку частку подаровано відповідачу, оскільки в договорі дарування вказано як 40/100 частки будинковолодіння, так і 44/100. Суд не взяв до уваги покази нотаріуса, мотивуючи тим, що відповідач сам заперечив факт наміру дарування матір’ю йому частини будинковолодіння. Тому прийшовши до висновку що при укладенні договору дарування відповідач ввів позивача в оману, суд першої інстанції відповідно до ст..230 ЦК України визнав даний договір дарування недійсним.

  З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1ст.229 цього Кодексу - істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість  використання за цільовим призначенням),  такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

 Про те, що позивачка мала намір подарувати йому тільки гараж, а не частину будинку, апеляційному суду підтвердив сам апелянт під час розгляду його апеляційної скарги, що збігається з висновком суду першої інстанції.

Тому на думку колегії суддів суд першої інстанції перевірив всі доводи та надані сторонами докази по справі і на підставі зібраних доказів ухвалив  законне і обґрунтоване рішення.

Колегія суддів вважає що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обгрунтованості. Підстав для його скасування і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

 На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія  суддів,-          

                                             УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   відхилити.

Рішення  Калуського міськрайонного суду від  12 жовтня 2010  року  залишити без зміни.

   Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до  Вищого спеціалізованого суду

України  з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом  двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

        Судді:                                                                                  Я.Д. Горблянський  

             В.М. Вакарук

                                                                                                      В.Д. Фединяк