Справа № 11 – 546/10 Головуючий по першій інстанції Клок О.М.
Категорія: ч. 3 ст. 286 КК України Доповідач Польовий М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 12 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Польового М.І.,
суддів: Опейди В.О., Матата О.В.,
з участю прокурора: Старчука В.М.,
захисника: ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представника потерпілих: ОСОБА_7,
представників цивільних відповідачів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, цивільних відповідачів ОСОБА_11, Моторного (транспортного) страхового бюро України на вирок Луцького міськрайонного суду від 01 вересня 2010 року, яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Рожище Волинської області, житель АДРЕСА_1, громадянин України, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, з середньою освітою, працюючий водієм ТМТ «Транс», несудимий, -
засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України на строк 5 (п’ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.
Строк відбуття основного покарання у виді позбавлення волі постановлено рахувати з 01 вересня 2010 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту та постановлено негайно взяти останнього під варту в залі судового засідання.
Цивільні позови потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_11 в користь ОСОБА_6 400 000 (чотириста тисяч) грн. моральної шкоди; в користь ОСОБА_13 на її утримання щомісячне відшкодування у зв’язку із смертю годувальника в розмірі 1714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) грн. 84 коп. щомісячно, починаючи з 07.08.2007 року до досягнення ОСОБА_13 вісімнадцяти років.
Стягнуто з Моторно-транспортного страхового бюро України в користь ОСОБА_13 відшкодування у зв’язку із смертю годувальника у вигляді одноразової виплати в розмірі 51 000 (п’ятдесят одна тисяча) грн.
Стягнуто з Моторно-транспортного страхового бюро України в користь ОСОБА_6 відшкодування у зв’язку із смертю годувальника на утримання дочки ОСОБА_13 до досягнення нею восьмирічного віку у вигляді одноразової виплати в розмірі 51000 (п’ятдесят одна тисяча) грн.
Стягнуто з ОСОБА_11 в користь ОСОБА_4 80000 (вісімдесят тисяч) грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_11 в користь ОСОБА_5 8 0000 (вісімдесят тисяч) грн. моральної шкоди та витрати понесені на виготовлення і встановлення надгробних пам’ятників в розмірі 24 200 (двадцять чотири тисячі двісті) грн., а всього 104200 (сто чотири тисячі двісті) грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 в доход держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 3352 (три тисячі триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп. (т.1 а.с.143, т.2 а.с.47, 66).
Постановлено скасувати арешт, накладений на автомобіль «Рено Магнум», д.н.з.НОМЕР_1, належний ОСОБА_14 (т.1 а.с.270).
Постановлено скасувати арешт, накладений згідно постанови суду від 03 лютого 2010 року на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_14
Постановлено майно ОСОБА_11, на яке накладено арешт, звернути в рахунок стягнення за цивільними позовами.
Вироком визначено долю речових доказів.
Розглянувши кримінальну справу в апеляційному порядку, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що, 07 серпня 2007 року, біля 09 год., керуючи технічно несправним автомобілем «Рено Преміум» т.н.з. НОМЕР_3, рухаючись по автодорозі Н-17 «Львів-Радехів-Луцьк» в напрямку м. Луцька, біля повороту на с. Баїв, допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, а саме, п.п. 2.3 (а), 31.3 (а), які вимагають, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу; забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху , не перевіривши та не забезпечивши перед виїздом технічну справність автомобіля, в результаті чого відбулось руйнування кріплення запасного колеса до балки і його попадання під заднє ліве колесо автомобіля, в результаті чого, на зустрічній смузі руху відбулось зіткнення з вантажним автомобілем «Камаз 55102», д.н.з. 46-96 ВНО, з причепом, д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_15, та автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_16 Під час дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження, від яких помер, а пасажир автомобіля «ЗАЗ 110307» неповнолітній ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження, від яких 14 серпня 2007 року помер в лікарні.
Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_5 в апеляціях, посилаючись на аналогічні доводи, просять вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати і постановити свій вирок, призначивши максимальну міру покарання, передбачену санкцією ч. 3 ст. 286 КК України. Вважають, що суд призначив засудженому надто м’яке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, судом не враховано, що ОСОБА_3 вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не визнав, намагається її перенести на інших водіїв, під час досудового слідства і в суді давав різні показання, почав вигороджувати роботодавця від відшкодування збитків, стверджуючи, що автомобіль, яким заподіяно шкоду, придбав для себе.
Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить вирок суду скасувати, а справу закрити. Посилається на те, що його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди немає, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно. Жодним доказом не стверджується, що йому було відомо, що кріплення колеса було зроблено кустарним способом і не відповідало нормам автомобілебудування. По справі не доведено, що причиною ДТП стало попадання запасного колеса під заднє ліве колесо автомобіля. Висновки судово-технічної експертизи є суперечливими і не можуть бути достовірними. Не взято до уваги і його показання, що причиною ДТП став розрив лівого колеса. Крім того, не досліджено причину загибелі потерпілих, чи водій ОСОБА_16 дотримався безпечної дистанції та чи не перебував у стані алкогольного сп’яніння. Висновок суду, що його дії не відповідають вимогам ПДР і знаходяться у причинному зв’язку із ДТП грунтується на припущеннях і не знайшов свого підтвердження.
Захисник ОСОБА_2 в апеляції, посилаючись на аналогічні доводи, що і засуджений ОСОБА_3, просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити. Вважає, що його підзахисного засуджено безпідставно, оскільки вина його у вчиненні злочину не доведена. Також вважає, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Цивільний відповідач ОСОБА_11 в апеляції просить вирок суду в частині задоволення до неї цивільних позову ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про стягнення моральної шкоди та щомісячного відшкодування на утримання у зв’язку зі смертю годувальника скасувати та відмовити в задоволенні цивільних позовів. Вважає, що цивільні позови розглянуті з порушенням норм матеріального та процесуального права. На момент скоєння ДТП ОСОБА_3 не виконував трудових обов’язків водія, а автомобілем володів на підставі договору безоплатного користування майном і саме він повинен відшкодовувати спричинену шкоду. Судом не взято до уваги, що на час скоєння ДТП автомобіль на неї зареєстрований не був. Із вироку не вбачається, на підставі яких даних і як саме судом було розраховано щомісячне відшкодування у зв’язку із смертю годувальника та моральну шкоду. З яких підстав суд задовольнив позови на таку суму у вироку не вказано.
В апеляції цивільний відповідач Моторне (транспортне) страхового бюро України просить вирок суду в частині задоволення позову ОСОБА_6 змінити і в задоволенні цивільного позову до МТСБУ відмовити. Вважає, що МТСБУ не може бути цивільним відповідачем у кримінальній справі. Судом також не зазначено яким чином визначено розмір відшкодування у зв’язку із втратою годувальника. Не звернуто увагу на те, що право на отримання відшкодування за рахунок МТСБУ виникає у потерпілого з моменту звернення відповідно до законодавства. Суд невірно застосував норми матеріального права, неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи і його висновки не відповідають обставинам справи.
Потерпіла ОСОБА_6 в запереченні на апеляцію цивільного відповідача ОСОБА_11 просить залишити її без задоволення. Вважає, що суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_13 в запереченні на апеляцію цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України просять вирок суду залишити без змін, а дану апеляцію без задоволення, так як вважають, що суми матеріальних та моральних збитків, завданих потерпілим, визначені правильно і вірно задоволені судом у вироку.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, засудженого, захисника, потерпілих та їх представників, представників цивільних відповідачів, які свої апеляції підтримали, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених заходів для всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.
Цих вимог закону при провадженні досудового слідства по даній справі не дотримано.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 стверджував, що ДТП відбулося внаслідок пошкодження (розриву) під час руху лівого переднього колеса автомобіля, яким він керував.
Дані показання належним чином не перевірені.
Зокрема, не з’ясовано, чи мав місце розрив лівого переднього колеса автомобіля «Рено-Преміум», якщо розрив був, то яка його причина і коли саме він виник – до зіткнення чи після.
Не вбачається, що під час досудового слідства колесо автомобіля «Рено-Преміум» оглядалося, акт огляду не складався, наявні пошкодження не фіксувалися.
Органами досудового слідства не виконані вказівки прокурора про необхідність з’ясування цих обставин, не призначено і не проведено транспортно-трасологічної експертизи лівого колеса автомобіля, яке згідно показань ОСОБА_3 було розірвано.
Не з’ясовано під час досудового слідства і питання про те, коли виникло руйнування кріплення запасного колеса автомобіля «Рено-Преміум» - до зіткнення з автомобілем «Камаз» чи після.
Із резолютивної частини висновку судово-металознавчої експертизи № 3788 від 23.01.2008 року не вбачається, що на це питання дано відповідь, хоча воно перед експертом було поставлено.
Не з’ясовано і питання про те, де, згідно норм автомобілебудування кріпиться запасне колесо в автомобілі, яким керував ОСОБА_3, який заводський механізм цього кріплення, чи є на даному автомобілі сліди заводського кріплення і де саме.
Не з’ясовано і питання про те, чому автомобіль ОСОБА_14 продала ОСОБА_11 без запасного колеса, де взялося пізніше запасне колесо, де і коли появився механізм кріплення, хто його приварив до автомобіля і коли, чи був вже механізм кріплення приварений до автомобіля на час придбання його ОСОБА_14
Для з’ясування цих обставин, особа, яка продала ОСОБА_14 автомобіль, не допитана.
В матеріалах справи є висновок спеціаліста та сертифікат відповідності (Т.3 а.с. 123, 124), що автомобіль, який придбала ОСОБА_14, відповідає вимогам стандартів, що візуальним оглядом змін на ньому не виявлено.
Ці документи стали підставою для реєстрації транспортного засобу.
В той же час, особи, які проводили огляд автомобіля і видавали ці документи не допитані. У них не з’ясовано, чи при огляді на автомобілі був вже кустарним способом приварений механізм кріплення запасного колеса, чи його можна було виявити і чи було б видано довідку спеціаліста та сертифікат відповідності при наявності в автомобілі кріплення запасного колеса, яке не відповідало вимогам автомобілебудування.
Хоча у справі є довідка від 21.10.2010 року ДП «Волиньстандартметрологія» про те, що всі матеріали по сертифікації автомобіля знищені у зв’язку з закінченням терміну зберігання і немає можливості надати фото загального виду автомобіля та встановити особу фахівця, який безпосередньо проводив огляд при проведенні сертифікації, але не вбачається, що органами досудового слідства вживались будь-які заходи для встановлення і допиту цієї особи.
Свідок ОСОБА_21 по питаннях отримання довідки спеціаліста та сертифікату відповідності не допитаний, хоча він безпосередньо займався питаннями постановки та зняття автомашини з обліку, був присутній при огляді транспорту.
Не з’ясовувалося органами досудового слідства і питання щодо обставин укладення між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 договорів безоплатного користування майном та доручення.
З’ясування наведених вище обставин має істотне значення по справі для висновку про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину.
Суд не звернув увагу на неповноту досудового слідства і прийшов до передчасного висновку про винуватість ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді.
Оскільки істотні недоліки досудового слідства не можна усунути в судовому засіданні, потрібно проводити великий об’єм слідчих дій , вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню прокурору Волинської області для проведення додаткового розслідування.
Слід також змінити ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою на обраний досудовим слідством – підписку про невиїзд, оскільки під варту він взятий по вироку суду, який скасовується з направленням справи на додаткове розслідування.
Під час додаткового розслідування підлягають перевірці і викладені в апеляціях доводи учасників процесу.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_22, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, цивільних відповідачів ОСОБА_11, Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 01 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити прокурору Волинської області для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно.
Головуючий /підпис/ Польовий М.І.,
Судді /підписи/ Опейда В.О., Матат О.В.
Згідно оригіналу:
Суддя апеляційного суду
Волинської області М.І. Польовий