Перша інстанція
Код суду 2702
Справа № 2а-2753/2010
Категорія 36
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого-судді – Завгородньої Л.М.,
при секретарі - Єфановій І.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі в м. Севастополі про визнання бездіяльності відповідача протиправною, нарахування і виплату недоплаченого підвищення до пенсії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності відповідача протиправною, нарахування і виплату недоплаченого підвищення до пенсії, мотивуючи вимоги тим, що має статус «дитина війни», в зв’язку з чим має отримувати підвищення до пенсії в сумі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, щомісячно, проте у період часу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року вищеназване підвищення до пенсії сплачувалося частково, лише в розмірі 10 відсотків, тому позивач просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Судові витрати у справі просить віднести за рахунок відповідача.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, представила судові заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя в судове засідання не з’явився, представив судові заперечення на позов, в якому просить відмовити у задоволенні вимог.
Суд, за таких обставин, вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не досягла на момент закінчення 2-ої світової війни (02 вересня 1945 року) 18 років, тобто має статус «дитини війни», тому має право користуватися пільгами, передбаченими ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Відповідно до статті 6 зазначеного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 22 Конституції України, проголошує, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Оскільки у 2009 році до часу прийняття рішення положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Аналіз норм ст.58 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", ст.ст.21,22,87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов"язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу (який має статус дитини війни) - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Відсутність коштів не може бути перешкодою для виплати доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов"язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Так, реалізація особою права, яке пов"язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань судом не приймається до уваги.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання обов’язків, не повинні прийматися до уваги.
На 2009 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, що передбачено ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», тобто в розмірі 498 грн.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі 10 відсотків, тобто позивач всього отримав за цей період (12*49,8) 597,6 грн.
Підвищення до пенсії мало складати: 30% *498=149,4 грн. у місяць. Різниця між надбавкою до пенсії, що мала бути виплачена, та отриманою сумою надбавки позивача складає за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 р. складає: 149,4*12-597,6=1195,2 грн.
З урахуванням викладеного, вимоги підлягають задоволенню в частині нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії в сумі 1195,2 грн., за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, з урахуванням проведених виплат.
Таким чином, бездіяльність відповідача являється протиправною.
Судові витрати у справі підлягають віднесенню за рахунок держави.
Керуючись ст. 159-163, 104-105, 161, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Конституцією України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов - задовольнити частково .
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі в м. Севастополі щодо виплати не донарахованого підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20 відсотків як «дитині війни» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя нарахувати і виплатити недоплачене підвищення до пенсії на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 1195,2 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційне оскарження не було подане.
Постанова виготовлена власноручно, в нарадчій кімнаті.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополя Л. М. Завгородня