Справа № 2-1474/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

8 листопада  2010 року

Личаківський районний суд м. Львова

У складі головуючого – судді Гірник Т.А.

З участю секретаря – Заставної С.Л.

Позивачки – ОСОБА_1

Представника позивача – ОСОБА_2

Представника відповідача Личаківської районної адміністрації ЛМР – Заболотного А.М.

Представника третьої особи ЛОКП «БТІ та ЕО» – Худоби Р.Т.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третіх осіб Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_6 про визнання частково недійсним  розпорядження, свідоцтва про право власності, визнання права власності на приміщення, суд –

В С Т А Н О В И В  :

Позивач – ОСОБА_1 у вересні 2009 року звернулась з позовом до Личаківської районної адміністрації ЛМР, просить визнати частково недійсним розпорядження про  приватизацію її квартири від 06.11.2003 року в частині не зазначення про приналежність до квартири АДРЕСА_1 у Львові приміщення комори площею 18,5 м. В цій же частині визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане на її ім’я та визнати право власності на вказане приміщення. Позивач у судовому засіданні вимоги підтримала. Мотивує тим, що проживає у 2-х квартирному будинку АДРЕСА_1, з 1979 року по 1998 рік користувалась в тому числі  спірним приміщенням підвалу. В 1998 році квартиру АДРЕСА_2 купив ОСОБА_6, який пояснив про придбання з квартирою і цього приміщенні і фактично користувася таким. У 2009 році ОСОБА_6 звернувся до суду з вимогами про визнання права власності на це приміщення, з цього часу дізналась про те, що таке приміщення не було придбане та власність на таке не оформлялась. Враховуючи, що  власник квартири АДРЕСА_2 разом із спірним має у користуванні три підвальних приміщення, а вона лише одне, то враховуючи вимоги ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», яким передбачено, що власники квартир будинку є співвласниками підсобних приміщень, просить визнати за нею таке право на спіорне приміщенні. Враховуючи, що в 2003 році була здійснена приватизація її квартири без включення в документи спірного приміщення, в цій частині просить визнати незаконним розпорядження пр передачу квартири у власність та в цій же частині відповідне свідоцтво про право власності. В підтвердження вимог покликається на документи про квартиру, приватизаційні документи, інші долучені до справи докази, які просить вважати вичерпними в обґрунтування позову.

Представник позивачки за довіреністю ОСОБА_2 вимоги підтримав. Просить врахувати, що у будинку лише дві квартири, тому принцип розподілу нежитлових приміщень має бути відповідний, що відповідає вказаному вище закону.

Представник відповідача Заболотний А.М. за належною довіреністю в судовому засіданні  проти  позову заперечив. Мотивує тим, що не вбачає правових підстав для визнання частково недійсним розпорядження, таке прийнято в межах компетенції, з дотриманням процедури, при наявності достатніх для цього документів. При приватизації квартири позивачки, у власність також було передано приміщення комори 19,4 м кв, про що вказано у розпорядженні та відповідному свідоцтві, про це було відомо позивачу, остання з цим погоджувалась і не оспорювала тривалий час. При підготовці домкунтів на приватизацію, працівниками ЛКП перевірялось, якими приміщеннями користуються мешканці квартирі, які передаються і власність, про користування спірним приміщенням позивач не заявляла. Тому вважає позовні вимоги безпідставними.

Представник третьої особи ЛОКП «БТІ та ЕО» у вирішенні спору покладається на розгляд суду.

Залучений судом в якості третьої особи по справі згідно заяви – ОСОБА_6, у судове засідання не з’явився та не забезпечив представництво, поважної причини неявки суд не знаходить. Тому за погодженням з учасниками процесу, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності, врахувати відоме ставлення до позову, висвітлене у заяві від 30.11.2010 року. Враховуючи зміст вказаної заяви, особа вважає, що вказане приміщення  приналежне до його житла, однак така позиція не може вплинути на позицію суду, крім того, з долученої позивачем копії позову, вбачається, що право на це приміщення третя особа намагається захистити також у судовому порядку.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з таких  мотивів.

Встановлено, що будинок АДРЕСА_1 наказом № 1 від 11.01.2008 року Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради знято з балансу місцевих рад (а.с.17).

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації ЛМР від 6 листопада 2003 року № 1211, на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» передано позивачу у власність квартиру АДРЕСА_1. Видане свідоцтво про право власності на квартиру 06.11.2003 року, в якому зазначено про приналежність до квартири комори площею 19,4 м кв. Таке право власності позивачем зареєстровано в ЛОКП «БТІ та ЕО»  20.04.2004 року  (а.с.6, 7, 44).

На підставі договору купівлі-продажу від 18 лютого 1998 року ОСОБА_6 набув право власності на іншу квартиру за АДРЕСА_2 у цьому ж будинку. В договорі вказано про приналежність до квартири комори у підвалі площею 40 м кв (а.с.22). Враховуючи поверховий план приміщень підвалу станом на 17.02.1998 року, встановлено, що за квартирою АДРЕСА_2 відійшли приміщення під літерами ІІ та УІ, за квартирою № 2 – приміщення під літ. І Приміщення під літерою У площею 18,5 м кв є спірним (а.с.12).

Позиція позивачки, що таке приміщення повинно було перейти у її власність при приватизації квартири в.2003 році, на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», суд вважає спростованою. Ст. 1 цього закону, на яку посилається позивач у позові, тлумачить поняття приватизації і такою регламентовано, що це є відчуження квартир (будинків), кімнат у наймачів, та належних до них господарськимх споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. У відповідності до цієї норми, позивачу було передано у власність приміщення квартири та приміщення комори площею 19,4 м кв. З долучених до справи копій документів, на підставі яких було винесено оскаржуване розпорядження, вбачається, що саме на приналежність до квартири цього приміщення комори, вказувала позивач при заповненні документів на приватизацію і таке передане одночасно з житлом у власність, що відповідає вимогам ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житьлового фонду» (а.с.48-50).

Враховуючи пояснення позивачки про те, що з 1998 року спірним приміщенням комори не користувалась, як і на час приватизації свого житла, що повністю спростовує мотиви  позову в цій частині – суд не знаходить правових підстав, за яких це приміщення повинно було перейти у власність позивачки, одночасно з безоплатною приватизацією квартири. Пояснення позивача в судовому засіданні про те, що нею не ставилось питання передачі у власність спірного приміщення одночасно з приватизацією квартири з мотивів запевнення власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6, що таке приміщення приналежне йому - не спростовує висновків суду і додатково підтверджує необґрунтованість мотивів позову про те, що на час приватизації квартири в її користуванні була також і спірна комора. Така позиція суду підтверджена долученою до справи спільною заявою ОСОБА_1 та інших власників квартир будинку, з якої вбачається, що станом на 07 липня 2008 року позивач не зазначала про приналежнсть до її квартири спірного приміщення комори і без врахування такого просила визначити ідеальні частки її квартири у будинку (а.с.25).

Підстав визнавати незаконним розпорядження органу місцевого самоврядування про передачу у власність квартири позивачці – немає, тому і відсутні підстави для визнання частково недійсним  свідоцтва  про право власності на квартиру .  

Щодо вимоги про визнання права власності на спірне приміщення, то  правових підстав  для цього немає.

При вирішення спору суд враховує також і площу приватизованої квартири позивача, яка становить 66,6 м кв та площу квартири третьої особи, що становить 83,2 м кв, тому передача у  власність позивачці при приватизації приміщення комори площею 19,4 м кв не суперечить змісту ст. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», яка передбачає, що власники  квартир будинків є співвласниками допоміжних приміщень.

Оцінюючи в сукупності подані сторонами докази, які просять вважати вичерпними, суд вважає, що позивачем вимоги не доведено і тому відмовляє в позові в цілому.

Керуючись ст.ст. 10,11, 15, 16, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 345 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд –  

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_6 про визнання частково недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності, визнання права власності на  приміщення підвалу площею 18,5 м кв, що під літерою У у будинку АДРЕСА_1 відмовити за безпідставністю вимог.  

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області із дотриманням порядку та строків, передбачених ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя