РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2010 року                                                                                       Справа № 2-6428/10

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді:  Дзюбановського Ю.І.

при секретарі   судового засідання:  Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за участю третьої особи Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору №393-009/ФКВ-08 від 25.09.2008р., визнання недійсним договору іпотеки від 25.09.2008р., зняття заборони на відчуження земельної ділянки,

 ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернувся в Тернопільський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за участю третьої особи Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору №393-009/ФКВ-08 від 25.09.2008р., визнання недійсним договору іпотеки від 25.09.2008р., зняття заборони на відчуження земельної ділянки.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до ст. 524 ЦК України грошове зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, яка є єдиним і законним засобом платежу на території України, однак валюта кредиту є іноземною, розрахунки за спірним кредитним договором визначені і проводилися сторонами в іноземній валюті. Надання Банком кредиту, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язаннями по кредитному договорі в іноземній валюті та здійснення позичальником виконання своїх обов’язків по погашенню кредиту в іноземній валюті є валютною операцією, яка потребує отримання генеральної та індивідуальної ліцензії, яка на час укладення договору відсутня, внаслідок чого використання долара США як засобу платежу за кредитним договором суперечить нормам законодавства і підлягає визнанню недійсним, а також в силу ст. 548 ЦК України недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, яким в даному випадку є договір іпотеки від 25.09.2008р.

Позивач в судове засідання не з’явився, представник позивача позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю та подала клопотання про подальший розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача – ТОВ «Укрпромбанк» в судове засідання не з’явився, в попередніх засіданнях проти позову заперечив, посилаючись на те, що Банком у відповідності до норм законодавства та на підставі наданих повноважень був укладений кредитний договір, при підписанні якого у позичальника не було ніяких заперечень щодо валюти кредиту та порядку розрахунків.

Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримує заперечує ТОВ «Укрпромбанк».

Суд, під час розгляду справи в судовому засіданні, встановив наступні фактичні обставини.

25 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» в особі Тернопільської філії та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір №393-009/ФКВ-08, за умовами якого позичальник отримав в кредит 49000 доларів США терміном кредитування на 91 місяць до 15 квітня 2016 року із процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 13,8%.

Згідно п. 2.5, 2.6, 2.7 кредитного договору сторони встановили, що повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку позичальника, поручителів, гарантів та інших осіб на позичковий рахунок банку для зарахування її на позичковий рахунок. Кредит повертається лише в тій валюті, у якій він був наданий. Проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту і сплачуються позичальником у валюті кредиту.

В забезпечення даного кредитного договору 25 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» в особі Тернопільської філії та ОСОБА_1 (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, за умовами якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя – Банку за кредитним договором від 25.09.2008р. №393-009/ФКВ-08.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме заявою на видачу готівки №25 від 25.09.2008р., розпорядженням бухгалтерії від 25.09.2008р. та не заперечується самими сторонами Банк свої зобов’язання по видачі кредиту в сумі 49000 доларів США виконав належним чином.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, за ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет) операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі потребують індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик. Коштами, відповідно до даного Закону є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач ТОВ «Укрпромбанк» має банківську ліцензію №67, видану НБУ 13.12.2001р. на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Згідно письмового дозволу №67-4 від 03.02.2006р., додатку до нього, дозволу №67/9 від 14.05.2007р. на право здійснення Тернопільською філією ТОВ «Український промисловий банк» банківських операцій, ТОВ «Український промисловий банк» вправі, в тому числі здійснювати банківські операції, визначені п.п. 1-4 ч. 2 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Оскільки, відповідно до Декрету операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу, а вказаний дозвіл було надано відповідачу, суд вважає, що відповідачем в даному випадку правомірно, відповідно до діючого законодавства було укладено договір кредиту і проведені відповідні банківські операції в іноземній валюті.

Як випливає зі ст. 13 Декрету уповноважені банки, які отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином відповідно до Декрету та Закону України «Про банки та банківську діяльність» отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на здійснення з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не потребується.

Відповідно до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Виходячи з наведеного, погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитними договорами не суперечить чинному законодавству.

За положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні договору, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпромбанк» в особі Тернопільської філії сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, зокрема, щодо суми, валюти, строку дії і забезпечення даного договору, порядку погашення кредиту та визначення умовами договору валюти повернення кредиту, укладення кредитного договору із свідомим настанням його наслідків, а саме на придбання нерухомості, визнання умов договору позичальником, яке виражається у користуванні кредитними коштами та сплати сум у встановленій валюті, що сторонами не заперечується.

 З системного аналізу ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», ч.1 ст.8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і контролю», а також іншого чинного законодавства України робиться висновок про законодавче врегулювання змінності курсу іноземних валют по відношенню до гривні.

Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_5 в добровільному порядку укладала договір кредиту і певний час виконувала покладені на неї обов’язки в тій валюті, в якій укладено договір і не заявляла жодних претензій з приводу діяльності банку, в повному обсязі отримала кредитні суми саме в іноземній валюті, звернення з даними позовними вимогами свідчить лише про небажання позивача щодо подальшого виконання взятих на відповідача ОСОБА_5 по договору зобов’язань та можливої реалізації предмету іпотеки в разі неналежного виконання кредитних зобов’язань та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Договори підлягають визнанню недійсними з моменту їх укладення. Недійсність самого правочину спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача з приводу визнання недійсним кредитного договору. Вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, яким було забезпечено виконання зобов’язань по вказаних договорах та зняття заборони на відчуження земельної ділянки також до задоволення не підлягають.

Не беруться до уваги твердження представника позивача про те, що із витягу договору про передачу активів та кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р. не вбачається персоніфікація відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №393-009/ФКВ від 25.09.2008р. та договором іпотеки від 25.09.2008р., відсутність у правочину про відступлення прав за іпотечним договором нотаріального посвідчення і державної реєстрації, оскільки предметом спору не є стягнення кредитних коштів чи звернення стягнення на предмет іпотеки за позовом належного кредитора чи іпотекодержателя, а визнання недійсним укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» кредитного договору. Також, не приймаються до уваги посилання представника позивача на неналежне посвідчення документу на надання повноважень представнику від ТОВ «Укрпромбанк», так як матеріалами справи і виданою довіреністю підтверджено необхідні дії, які має право робити представник від імені повіреної особи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 60, 88, 208, 209, 212-215, 216, 218, 223, 294 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.   В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

      Суддя – підпис

      З оригіналом згідно:

      Суддя                                                                                               Дзюбановський Ю.І.