ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.07.2006 | Справа №2-31/10097-2006А |
12 годин 10 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився.
від відповідача – Попко Н.Д., заст.начальника, довіреність №01/600 від 26.07.06р.
від другого відповідача – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Управління пенсійного фонду України в Сакському районі (96500, АР Крим, м.Саки, вул.Будівельна,6-а)
до відповідача – Управління праці і соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації(95000, АР Крим, м.Саки, вул.Інтернаціональна,4)
до другого відповідача – Сакське відділення Державного казначейства України (96500, м.Саки, вул.Кузнецова,3)
про стягнення 10673,39грн.
ВСТАНОВИВ:
Управління пенсійного фонду України в Сакському районі звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Районного управління праці і соціального захисту населення про стягнення 10673,39грн. різниці між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам та розміром пенсії (соціальної пенсії).
Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 01.04.05р. на підставі ч.5 ст.59 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» Пенсійний фонд України виплачує за рахунок коштів державного бюджету інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам різницю між розміром державної соціальної допомоги, встановленим відповідно до цієї статті та пенсією. Вказана різниця між розміром державної соціальної допомоги та соціальною пенсією виплачується за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Кошти на виплату зазначеної різниці перераховуються на рахунки відповідних Управлінь ПФУ на підставі заявок, що подаються регіональним управлінням праці та соціального захисту населення – головним розпорядниками коштів. Позивач вказує, що за відповідачем склалась заборгованість по зазначеним виплатам в розмірі 10673,39грн., яка повинна бути стягнута у судовому порядку, оскільки добровільно відповідач не приймає ці витрати по особам, яким була профінансована різниця між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і розміром соціальної пенсії.
Ухвалою суду від 03.07.06р. до участі у справі було залучено у якості другого відповідача Сакське відділення Державного казначейства України.
Позивач у ході судового розгляду справи надав клопотання про заміну відповідача у справі на належного на підставі ст.52 КАС України, оскільки не вірно зазначив найменування відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Усною ухвалою суду від 27.04.06р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відповідно до п.6,п.7 ст.160, п.2 ст.165, п.2-1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, в порядку ст.52 КАС України за клопотанням позивача здійснено заміну відповідача – Районного управління праці і соціального захисту населення на належного - Управління праці і соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До дня слухання справи надіслав клопотання від 21.07.06р. про розгляд справи за відсутністю представника позивача відповідно до ч.3 ст.122 КАС Україні.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити, посилаючись на те, що оплату різниці Управління являясь головним розпорядником коштів здійснює на підставі заявок Управління ПФУ. Заявки на суму позову не були заявлені позивачем у 2005 році, отже у 2006 році не підлягають виконанню.
Другий відповідач у судові засідання явку свого представника не забезпечив, надіслав письмове заперечення в якому проти позову заперечує і просить розглянути справу за відсутністю свого представника.
В порядку ст.150 КАС України справа слуханням відкладалась у зв’язку з неявкою сторін у судові засідання і необхідністю надання додаткових документів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 5 статті 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» (із змінами внесеними Законом №2505 від 23.03.05р.) починаючи з 01 квітня 2005 року до 31 грудня 2005 року Пенсійний фонд України за рахунок коштів державного бюджету виплачує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам різницю між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, встановленим відповідно до цієї статті, та пенсією (соціальною пенсією).
Пенсійний фонд України здійснює доплату зазначеної вище різниці інвалідам з дитинства, дітям інвалідам на підставі довідки органу праці та соціального захисту населення про наявність права на встановлення до державної соціальної допомоги. Дана довідка передається органами праці та соціального захисту населення у відповідне управління Пенсійного фонду. В ній обов’язково зазначається термін, на який призначено вид допомоги.
Виплата різниці між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та пенсією (соціальною пенсією) виплачується за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
Кошти на виплату зазначеної вище різниці перераховуються на рахунки управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах на підставі заявок, що подаються регіональним управлінням праці та соціального захисту населення – головним розпорядникам бюджетних коштів. Тобто перерахування коштів необхідних для виплати вказаної різниці відповідач здійснює тільки за умови подання заявок. Як зазначив відповідач і не спростував відповідними доказами позивач таких заявок у 2005 році на спірну суму позивач відповідачу не подавав. Отже підстав для відшкодування спірної суми у 2006 році відповідач не має.
Як свідчать матеріали справи відповідачем було проведено перевірку наданих позивачем заявок для виплати різниці між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам та пенсією в Управлінні Пенсійного фонду в Сакському районі, про що складений акт №03/75 від 25.01.06р.
В результаті перевірки Управлінням труда і соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації виявлено 5 порушень з боку позивача у зв’язку з недоплатою надбавки на загальну суму 2317,83грн.
Відповідач також вказує на те, що у позивача у 2006 році також виявлені недоплати за 2005 рік на загальну суму 8355,57грн.,що відображені у списках-заявках Пенсійного фонду на відшкодування коштів на виплату різниці між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам і пенсією, починаючи з березня 2006 року за списком зазначеним у відзиві на позов. Загальна сума недоплати склала 10673,39грн.
Як свідчать матеріали справи відповідач не прийняв до відшкодування заявлені у 2006 році за 2005 рік кошти по спискам осіб на виплату різниці між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і розмірам соціальної пенсії на спірну суму.
Отже твердження позивача про безспірність стягуємий з відповідача суми коштів є необґрунтованим і не підтвердженим відповідними доказами.
Згідно п.4 ст.22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів на підставі нормативно-правових актів розробляють проекти кошторису і бюджетні запити, що подаються до Міністерства фінансів для складення бюджету на наступний рік у поточному році.
Як встановлено судом і не спростовано позивачем сума недоплати різниці між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам і пенсією за 2005 рік не була зареєстрована у відділенні Державного казначейства за формою 7м «Звітність про заборгованість бюджетних організацій». Тому відповідно до вимог ст.119 Бюджетного кодексу України не могла бути оплачена заборгованість 2005 року по зазначеному відшкодуванню за рахунок державного бюджету у 2006 році, оскільки було б нецільовим використанням субвенцій.
Відповідно до п.2 ст.119 Бюджетного кодексу України у випадку нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенцій, ці кошти підлягають обов’язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.7 ст.23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають законність після скінчення бюджетного періоду, який складає один календарний рік і починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості 2005 року у сумі 10673,39грн., оскільки власно позивачем не дотримано встановленого порядку для відшкодування за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенції відповідному місцевому бюджету різниці між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і розмірам соціальної пенсії на спірну суму.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02р., управління у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, яким є позивач, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуюються її вимоги та заперечення.
Проте, доказів обґрунтованості і безспірності своїх позовних вимог про стягнення 10673,39грн. з відповідача, позивачем суду не надано.
При таких обставинах справи у задоволенні позовних вимог Управлінню Пенсійного фонду України в Сакському районі до Управління праці і соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації слід відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні 27 липня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 03 серпня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.70,71,86,94,122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України. У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.