ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.07.2006 | Справа №2-31/10134-2006 |
10 годин 20 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – Дроб’язко Т.А., представник, довіреність від 20.02.06р. №82;
від першого відповідача – Говорова І.І., заступник начальника управління, довіреність №2 від 03.01.06р.
від другого відповідача – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Сакського районного госпрозрахункового медико-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція»(96500, АР Крим, м.Саки, вул.Санаторна,9)
до відповідача – Управління Пенсійного фонду України в м.Саки Автономної Республіки Крим (96500, АР Крим, м.Саки, вул.Леніна,41)
до відповідача – Пенсійного фонду України (01014, м.Київ, вул.Бастіонна,9)
про скасування вимоги про сплату боргу та рішення
ВСТАНОВИВ:
Сакське районне госпрозрахункове медико-виробниче підприємство «Профілактична дезінфекція» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Саки АР Крим про скасування вимоги про сплату боргу від 14.12.05р. №Ю-210 і до Пенсійного фонду України про скасування рішення №4805/07-10 від 17.04.06р. про результати розгляду скарги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є платником єдиного податку і відповідно до п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98р. №727/98 не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що оскільки платники єдиного податку не є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, то Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не може змінювати Указ Президента і встановлювати розмір збору для осіб, що не є його платниками. Крім того, зазначає, що позивач у складі єдиного податку сплатив у повному обсязі 42% страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, отже недоїмки по страховим внескам до пенсійного фонду підприємство не має.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, вважає що норми Указу Президента безпосередньо регулюють питання, пов’язані зі сплатою податків і страхових внесків та звільняють позивача від зобов’язання нарахування та перерахування таких внесків, а також якщо розмір страхових внесків не встановлений Законом, то нараховувати і сплачувати такі внески неможливо. З вказаних підстав просить позов задовольнити, скасувати зазначені вимогу про сплату боргу та рішення про результати розгляду скарги.
Відповідачі проти позову заперечують з мотивів викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема зазначають, що спеціальним законом який регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.03р. Відповідно до частини 15 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, ст.ст.1,15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058 передбачено, що платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема роботодавці, у тому числі юридичні та фізични особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).
Також вказують на те, що ч.6 ст.18 Закону №1058 встановлено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Частиною 4 ст.18 цього Закону передбачено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Що стосується Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98р. №727/98 ( в редакції Указу Президента №746/99 від 28.06.99р. із подальшими змінами та доповненнями), на який посилається позивач, то на думку відповідача даний Указ був розроблений для застосування у сфері оподаткування і прийнятий до Закону України №1058, отже норми Указу не поширюються на правовідносини в сфері пенсійного страхування.
З вказаних підстав відповідачі у своїх запереченнях на позов та представник першого відповідача у судовому засіданні просять у позові відмовити.
В порядку ст.150 КАС України розгляд справи відкладався з 14.06.06р. до 03.07.06р., по справі оголошувалась перерва з 13.07.06р. до 18.07.06р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Сакське районне госпрозрахункове медико-виробниче підприємство «Профілактична дезінфекція» зареєстроване 14.01.94р. виконавчим комітетом Сакської міської ради як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа.
Сакське районне госпрозрахункове медико-виробниче підприємство «Профілактична дезінфекція» зареєстроване в Управлінні пенсійного фонду України в м.Саки як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, реєстраційний номер – 06010040.
Сакське районне госпрозрахункове медико-виробниче підприємство «Профілактична дезінфекція» у 2005 році було платником єдиного податку згідно свідоцтву про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою від 17.122004р. №93.
Управлінням ПФУ в м.Саки АР Крим в період з 12.12.05р. по 13.12.05р. була проведена позапланова перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за період з 01.04.05р. по 12.12.05р., про що було складено відповідний акт №62-ю від 14.12.05р.
Перевірка проводилась з відома директора та у присутності головного бухгалтера Сакського районного госпрозрахункового медико-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція».
Перевіркою встановлено, що за період з квітня по листопад 2005 року підприємство не нараховувало та не сплачувало страхові внескі на фактичні витрати на оплату праці найманих робітників за ставкою 32,3% у загальній сумі 6707,66грн.
За результатами перевірки Сакському районному госпрозрахунковому медико-виробничому підприємству «Профілактична дезінфекція» донараховано: фонд оплати праці за 2005 рік за ставкою 32,3% в сумі 20766,72грн. та страхові внески за 2005 рік за ставкою 32,3% в сумі 6707,66грн.
На підставі вказаного акту перевірки начальником Управління ПФУ в м.Саки відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачу нарахована недоїмка по страхових внесках у сумі 6707,66грн. і винесено вимогу про сплату боргу від 14.12.05р. №Ю-210.
Не погодившись з вказаною вимогою позивач звернувся до Управління ПФУ в м.Саки с заявою про узгодження вимоги про сплату недоїмки в розмірі 0,00грн. Рішенням УПФУ в м.Саки АР Крим від 03.01.06р. №7/06-3 заява позивача про узгодження вимоги залишена без задоволення, вимога №Ю-210 без змін.
На вказане рішення позивач подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК. Рішенням №591/06-6 від 31.01.06р. про результати розгляду скарги у задоволені скарги відмолено.
Також позивач звернувся зі скаргою про скасування вимоги про сплату недоїмки і рішень за результами розгляду скарги до Пенсійного фонду України. Рішенням №4805/07-10 від 17.04.06р. Пенсійний фонд України відмовив позивачу у задоволенні скарги, вимогу про сплату боргу №Ю-210 від 14.12.05р. залишив без змін.
За таких обставин позивач звернувся до господарського суду про скасування вимоги Управління ПФУ у м.Саки АР Крим про сплату боргу від 14.12.05р. №Ю-210 та рішення Пенсійного фонду України №4805/07-1 від 17.04.06р.
На думку позивача вказані вимога про сплату недоїмки та рішення ПФУ про відмову у задоволенні скарги не є законними і підлягають скасуванню, оскільки позивач є платником єдиного податку і відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» не повинен сплачувати страхові внески за ставкою 32,3%.
З такими доводами позивача не можна погодитись. Позивач помилково вважає, що положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо обов’язкового нарахування і сплати страхувальниками до Пенсійного фонду України страхових внесків не поширюються на платників єдиного податку.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку та розміру встановленому законом.
Спеціальним законом з питань державного пенсійного страхування, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», №1058, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі Закон-1058).
Частиною першою статті 5 Закону №1058 встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону №1058 виключно цім Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до п.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків, вчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками в строки, зазначені у ст.20 Закону, у тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених частиною 3 ст.20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.
Посилаючись на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. №727/98 (в редакції Указу Президента №746/99 від 28.06.1999р. із подальшими змінами та доповненнями), позивач дав невірне тлумачення норм останнього. Пункт 6 Указу визначає вичерпний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), платником яких не є суб’єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, у тому числі – збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страховий внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування мають різну правову природу. Збір був включений у систему оподаткування та на правовідносини в сфері обов’язкового державного пенсійного страхування поширювалося податкове законодавство до прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності зі ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. №1251 під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, що здійснюється платниками у порядку і на умовах, визначених Законами України про оподаткування. Державні цільові фонди – це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.
З 01.01.2004 р. набув чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Винятково цим Законом визначається коло осіб, підлягаючих загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, перерахування та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості по цих внесках.
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - це система права, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у старості та у деяких випадках, передбачених законом, за рахунок коштів Пенсійного фонду України, формованих шляхом сплати страхових внесків власником або вповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР та ст. ст. 14, 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, з 01.01.2004 р. працедавці – платники єдиного податку повинні нараховувати 32 % на фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, на виплату винагород за договорами цивільно-правового характеру за виконання робіт (послуг), що підлягають оподаткуванню на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів працедавця та допомоги з тимчасової працездатності.
Страхувальниками відповідно до п.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій), фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пп.1,10,15 ст.11 цього Закону.
Зазначені страхувальники згідно ч.1 ст.15 Закону є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду. Страхувальник зобов’язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески (п.6 ч.2 ст.17 Закону).
Для роботодавців страхові внески до солідарної пенсійної системи, згідно ч.1 ст.19 Закону, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також н суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасової непрацездатності.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування для даної категорії осіб становить 32,3% (з 01.01.06р. 31,8%).
Таким чином, суб’єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, починаючи з 01.01.04р. (дня набрання чинності Законом №1058) сплачують до Пенсійного фонду України страхові внески на загальних підставах.
Також, ч. 6 ст. 18 Закону № 1058 встановлено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Частиною 4 ст.18 вказаного Закону передбачено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Що стосується положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. №727/98 (в редакції Указу Президента №746/99 від 28.06.1999р. (із змінами та доповненнями), про перерахування 42% від суми єдиного податку в Пенсійний фонд України, то до цього часу не внесені відповідні зміни в цей Указ, але в запобігання подвійного навантаження на суб'єктів малого підприємництва, суми, що надходять від органів Державного казначейства України враховуються в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником відповідно до п.1 ст.19 Закону України 1058 від 09.07.2003р.
У зв’язку з набранням чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до внесення відповідних змін до законодавства, з метою уникнення надмірної сплати коштів до Пенсійного фонду платниками єдиного та фіксованого податків за найманих працівників сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного та фіксованого податків, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.
Крім того, відповідно до п. п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподатковування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту) на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподатковування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Згідно з п.2 ст.2 Закону України №1058 від 09.07.2003р., солідарна система пенсійного забезпечення в Україні становить систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У зв'язку з викладеним, страхувальники, що застосовують спрощену систему, зобов'язані нараховувати страхові внески відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058.
Таким чином, вимога про сплату боргу від 14.12.05р. №Ю-210, та рішення №4805/07-10 від 17.04.06р. до позивача прийняті відповідно до діючого законодавства України.
Також необхідно зазначити, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98 (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999р. (із змінами та доповненнями), розроблений для використання в сфері оподатковування, а оскільки страхові внески до Пенсійного фонду України виключені із системи оподатковування, і більше не входять до неї, а в цей Указ Президента України включений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отже сплата єдиного податку не звільняє його платника від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Крім того, згідно з п.15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Указ Президента України є підзаконним актам і суперечить Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», отже в даному випадку застосуванню підлягає Закон.
Що стосується посилання позивача на те, що Законом України №1058 не встановлений розмір страхових внесків, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п.1 п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” для відповідних платників збору.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для скасування вимоги Управління ПФУ в м.Саки про сплату боргу №Ю-210 від 14.12.05р. та рішення Пенсійного фонду України №4805/07-10 від 17.04.06р. про результати розгляду скарги, а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для їх скасування. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі Сакському районному госпрозрахунковому медико-виробничому підприємству «Профілактична дезінфекція» в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 18 липня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 25 липня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.70,71,86,94,122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.