Справа №2-192/2007

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2007 року      Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді:                                                                                 Патички А.Г.

при секретарі:                                                                                          Ратушній В.В.

з участю прокурора:                                                                               Харченко К.Ю.

представника позивача:                                                                         ОСОБА_1.

відповідача:                                                                                            ОСОБА_2.

представників відповідача:                                                                  ОСОБА_3.,

ОСОБА_5. розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Софіївка справу за позовом прокурора  Софіївського  району  в  інтересах  ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки із чужого володіння та повернення її позивачу,-

УСТАНОВИВ:

22 березня 2007 р. прокурор в інтересах престарілої ОСОБА_4. звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що між ОСОБА_4. і відповідачем в січні 2002 року був заключений договір оренди на земельну частку(пай), який не зареєстрований в установленому законом порядку, тобто договір є нікчемним, в зв'язку з чим просить суд зобов'язати ОСОБА_2 повернути гр. ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 8,940 гектар, яка належить їй на праві власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю IV-ДП №044691,судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні прокурор і представник позивача підтримали позовні вимоги, відповідач та його представники проти заявленого позову заперечують, мотивуючи свої заперечення тим, що договір заключений до грудня 2007 року і посвідчений нотаріусом 23 січня 2002 року, тому являється укладеним з моменту його посвідчення, а згідно умов договору, після закінчення дії договору, договір являється дійсним до повного завершення збирання врожаю.

Відповідач будучи допитаним в судовому засіданні як свідок пояснив, що в січні 2002 року він заключив договір оренди землі з ОСОБА_4. на підставі державного акту який в сільській раді і відділу земельних ресурсів відмовили в реєстрації, тому він посвідчив договір в нотаріуса.

У відділі земельних ресурсів такі договори почали реєструвати тільки в 2004 році, але він за реєстрацією свого договору після 2004 року не звертався.

2

Про умови користування землею контактував не з ОСОБА_4., а з її сином.

Про умови продовження дії договору додаткової угоди на 2007 рік з власником землі не укладав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обгрунтовані і підлягають задоволенню із наступних підстав:

17 січня 2002 року між ОСОБА_4. і приватним підприємцем ОСОБА_2. був заключений договір оренди земельної частки(паю) строком на п'ять років, який 23 січня 2002 року посвідчений нотаріусом першої Криворізької нотаріальної контори.

Згідно розділу 1 предметом договору являється земельна частка(пай), тобто не сама ділянка з індивідуальними ознаками, а тільки право на земельну ділянку, але вказаний договір укладений не на підставі сертифікату, а на підставі державного акту, отриманого ОСОБА_4. 30 березня 2001 року, тобто предмет зобов'язання не відповідає укладеному договору, так-як при зміні предмету договору змінюються суттєві умови виконання, у зв'язку з чим сторони повинні були привести договірні відносини у належний стан відповідно до вимог Закону від 6 грудня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі».

Після одержання державного акту на право приватної власності на землю й виділення земельної ділянки в натурі згідно з п.2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю),(затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року №5 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322) зобов'язання сторін за укладеним договором припиняються відповідно до чинного законодавства. Вказаний пункт в договір між ОСОБА_4. і ОСОБА_2. не внесений.

Розділ 4 договору передбачає, що договір набуває чинності з моменту його реєстрації (а.с.9), що також регламентується статтею 18 Закону України «Про оренду землі», а також ч.2 ст. 125 ЗК України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вказаний договір, не зважаючи на закінчення строку на який він був укладений, до цього часу не прийшов ні державної реєстрації, ні був зареєстрований в сільській раді (а.с.9; 10; 18)

Згідно з порядком реєстрації договорів оренди земельної частки(паю) затверджений постановою Кабінету міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 реєстрацію договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки(паю), виконавчий комітет у дводенний термін перевіряє подані документи, реєструє або готує обгрунтований висновок про відмову в реєстрації. Рішення про відмову у реєстрації може бути оскаржено у судовому порядку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Ст. 210 ЦК України вказує, що правочин підлягає державній реєстрації

3

лише у випадках, встановлених законом. Така реєстрація встановлена Законом України «Про оренду Землі» і Земельним Кодексом України, тому відповідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Нікчемний правочин є недійсним з часу його вчинення (ст. 236 ЦК України) і наступають правові наслідки, які передбачені ст. 216 ЦК України.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, але він не може цього зробити,так-як його земельною ділянкою навіть після закінчення строку договору оренди, який являється нікчемним правочином, продовжує користуватися відповідач.

Таким чином право приватної власності позивача порушено і підлягає захисту з часу заключения договору на оренду земельної частки(паю), так-як при заключенні такого договору були суттєво порушені права позивача в зв'язку з отриманням державного акту до заключения вказаного договору.

Посилання представників відповідача на ч.4 ст. 639 ЦК України, про те, що договір відносно якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладений з моменту його нотаріального посвідчення, не можуть являтися обгрунтованими, поскільки Цивільним Кодексом передбачений інший порядок договорів оренди земельної ділянки, а саме ч. 2 ст. 792 ЦК України вказуює, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, чим відсилає регулювання земельних відносин на Земельний Кодекс України і Законом України «Про оренду землі».

Доводи, що у разі закінчення дії договору, договір являється дійсним до повного завершення збирання врожаю також не обгрунтовані, так-як відповідно з розділом 3 Договору сторони мають право у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт термін оренди земельної частки (паю) продовжити до повного завершення збирання врожаю (а.с.9).Вказане питання повинно було вирішуватися між орендодавцем і орендарем відповідно зі ст.14 Закону України «Про оренду землі».

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст.204;210;215;216;630;792 ЦК України; ст.125 ЗК Українщст. 18 Закону України «Про оренду землі»;постанови Кабінету Міністрів України №119 від 24 січня 2000 року; наказу Державного  комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року №5 «Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)», та керуючись ст.ст 10-11;60;212-215 ЦПК України, суд, -

4

ВИРІШИВ:

Позов прокурора б інтересах ОСОБА_4 задовільнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути гр. ОСОБА_4земельну ділянку розміром 8,940 гектар, яка належить їй на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю IV-ДП №044691 виданого Мар'є-Дмитрівською сільською радою 30 березня 2001 року, яка знаходиться на полі АДРЕСА_1.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. 31 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний

суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.