ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.07.2006 | Справа №2-31/10766-2006А |
10 годин 25 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – Кохович А.В., представник, довіреність №18 від 04.05.06р., Голованьова Л.В., головн.бухгалтер, дов.№44/2 від 06.02.06р., Колесніков Ю.В., директор.
від відповідача – Кибалко Т.Л., перш.заступн.начальника управління, довіреність №13 від 06.03.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництву «Колесніков-Континенталь» (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Київська,150)
до відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим (95001, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Гагаріна, 14-а)
про визнання недійсним рішення, вимоги про сплату боргу та спонукання списати податковий борг
ВСТАНОВИВ:
Українська інтернаціональна компанія з газифікації та будівництва «Колесніков-Континенталь» 22.05.06р. звернулась до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим про визнання недійсними вимоги про сплату боргу №936 від 03.11.94р., рішення №24 від 16.09.01р. про застосування штрафної санкції, а токож просить зобов’язати відповідача списати податковий борг в розмірі 2396,40грн. на підставі Закону №2181.
Ухвалою господарського суду АРК від 23.05.06р. позовну заяву було залишено без руху відповідно до вимог ст.108 КАС України і встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою господарського суду АРК від 14.06.06р. відкрито провадження по адміністративній справі за даним позовом.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач безпідставно застосував штрафну санкцію в сумі 1198,06грн. та нарахував пеню в сумі 227,15грн. рішенням №24 від 18.09.01р. за несвоєчасну сплату заборгованості зі збору до ПФУ з фізичних осіб в розмірі 2396,42грн. Протиправність такого нарахування відповідачем вказаних сум позивач обґрунтовує обов’язком Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя провести списання боргу, що в порушення закону відповідачем зроблено не було. Отже на думку позивача, в виду неправомірних дій відповідача по відмові в списанні суми боргу за позивачем значиться недоїмка, яка фактично не існує. З тих підстав, що рішення №24 від 18.09.01р. незаконне позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу №936 від 03.11.04р. Також позивач посилається на рішення Господарського суду АРК від 06.12.02р. у справі №2-4/13351-2002, яким Управлінню ПФУ в Залізничному районі в м.Сімферополі у позові до підприємства про стягнення суми штрафу відмовлено.
У судовому засіданні 31.07.06р. представник позивача надав доповнення до позову, в якому уточнив свої вимоги відповідно до ст.104-106 КАС України і просить визнати нечинним рішення №24 від 16.09.01р., скасувати вимогу №936 від 03.11.04р. про сплату боргу, а також зобов’язати відповідача списати податковий борг в розмірі 2396,40грн.
Представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити, посилаючись на те, що всі суми заборгованості які передбачались до списання Постановою №7 від 21.03.01р. правління ПФУ були позивачу списані у 2001 році. Ставки збору в розмірі 1% і 2% платників - фізичних осіб, що працюють на умовах трудової угоди або цивільно-правових угод, не підлягають списанню і тому не були списані позивачу. Отже недоїмка позивача по сплаті збору складає 2396,42грн., на цю суму застосована штрафна санкція у сумі 1198,06грн. відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону №2181 та нарахована пеня. Оскільки у 2004 році набрав чинність новий закон №1058 «Про державне загальнообов’язкове позивачу відповідно до ст.106 цього Закону було виписано вимогу №936 від 03.11.04р.про сплату боргу, яка узгоджена позивачем.
Відповідно до ст.150 КАС України по справі оголошувались перерви для надання сторонами додаткових документів з 04.07.06р. по 11.07.06р., у зв’язку з неявкою позивача справа слуханням відкладалась з 18.07.06р. до 31.07.06р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Українська компанія з газифікації та будівництва «Колесніков - Континенталь» зареєстрована як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя за реєстраційним номером – 13021326.
Станом на 03.11.2004р. за відповідачем склалась заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансовим санкціям та пені перед управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АРК в сумі 1 465,31грн., в тому числі 5,56грн. недоїмка по внескам, 1198,06грн. фінансові санкції, 261,69грн. пеня.
За порушення строків сплати узгодженого зобов’язання до позивача були застосовані рішенням №24 від 18.09.2001р. штрафні санкції в сумі 1198,06грн. на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та нарахована пеня 227,15грн. Вказане рішення було отримано відповідачем, не оскаржено у встановленому законом порядку, узгоджене позивачем.
Відповідачем відповідно до вимог ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було надіслано позивачу вимогу №936 від 03.11.2004р. про сплату боргу в сумі 1465,31грн., в тому числі недоїмка зі сплати страхових внесків в сумі 5,56грн., штрафна санкція в сумі 1198,06грн. і пеня в сумі 261,69грн.
Рішенням господарського суду АРК від 26.05.06р. у справі №2-31/5020-2006 вказана сума боргу стягнута з позивача. Дане рішення не оскаржувалось позивачем і вступило в закону силу 28.06.06р.
Факт наявності та розмір заборгованості встановлено судовим рішенням і в силу ст.72 КАС України не підлягає доказуванню у цієї справі. До того ж факт наявності заборгованості не оспорює і позивач, який просить зобов’язати відповідача списати цю суму недоїмки.
Зазначена заборгованість позивача перед Управлінням ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя склалась з прострочених зобов’язань минулих періодів, а саме по сплаті штрафної санкції в сумі 1198,06грн. і пені в сумі 227,15грн, що застосовані до позивача рішенням №24 від 18.09.2001року, яке було узгоджене позивачем і не оскаржене у встановленому законом порядку, а також залишок несплаченої недоїмки по страховим внескам в сумі 5,56грн. і пені в сумі 34,54грн. донарахованої відповідачу в автоматичному режимі.
Пунктом 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі-Закон №1058), встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до ч.14 ст.106 цього Закону, суми пені і фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку і строків нарахування і сплати страхових внесків стягуються у тому ж порядку, що й недоїмка по сплаті страхових внесків і можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону №1058 виключно цім Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно п.п.2, 3 ст.106 Закону №1058 суми страхових внесків, вчасно не нараховані й/або не сплачені страхувальниками в строки, зазначені ст.20 даного Закону, вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені й застосуванням штрафних санкцій.
Рішенням №24 Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя від 18.09.2001р. на підставі акта від 24.04.2001р. перевірки достовірності розрахунків з Пенсійним фондом України відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що застосовувался на час виникнення спірних правовідносин) за затримку на 90 календарних днів уплати узгодженої суми податкового зобов’язання застосовані до позивача штрафні санкції в сумі 1198,06грн. та нарахована пеня в сумі 227,15грн. Дане рішення було узгоджено позивачем 28.09.2001р., але сума фінансових санкцій не сплачена позивачем на даний час.
Суд не погоджується з доводом позивача про те, що відповідач зобов’язаний був списати суму недоїмки позивачу в розмірі 2396,42грн., яка утворилась станом на 2001 рік зі сплати збору по ставці 1-2%, за несвоєчасну сплату якої до позивача застосована штрафна санкція спірним рішенням №24 від 18.09.2001р.
Відповідно до пп.18.1.1 п.18.1 ст.18 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який застосовувався до спірних правовідносин) списанню з платників податків і зборів підлягав податковий борг (окрім пені і штрафних санкцій), який виник за станом на 31.12.1999р. і не сплачений на день набрання чинності цієї статті закону. Згідно з пп.18.1.3 п.18.1 ст.18 списанню також підлягала пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений в пп.18.1.1 і 18.1.2 даній статті, і не сплачені до дня набрання чинності цією статтею.
У виконання ст.18 Закону №2181 постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.03.2001р. №7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Україні 27.03.2001р. за №282/5473, затверджений Порядок проведення органами Пенсійного фонду України списання та розстрочки податкового боргу (недоїмки) зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що списанню підлягає суми боргу, які виникли за станом на 31.12.1999р., за виключенням збору з платників визначених п.4 ст.1 Закону України №400 від 26.06.97р. «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», і не сплаченого до набрання чинності ст.18 Закону №2181.
Дана норма Порядку діяла на момент списання позивачу податкового боргу (на 24.04.01р.).
Відповідно до п.4 ст.1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» до платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування віднесені фізичні особи, що працюють на умовах трудової угоди (контракту), і фізичні особи, які виконують роботи (послуги) на підставі цивільно-правових угод, у тому числі члени творчих союзів, творчі робітники, що не є членами творчих союзів. Для даній категорії платників стаття 4 Закону ( в редакції чинній на 07.12.2000р.) встановлені ставки збору: 1% від об’єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуємий дохід не перевищує 150грн.; 2% від об’єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуємий дохід перевищує 150грн.
Таким чином, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування с фізичних осіб, працюючих на умовах трудової угоди (контракту), і фізичних осіб, що виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів, у тому числі члени творчих союзів, творчі робітники, що не є членами творчих союзів, за ставкою 1-2% списанню відповідно до ст.18 Закону України №2181 не підлягав.
З указаних підстав вимога позивача зобов’язати відповідача списати суму податкового боргу в розмірі 2396,40грн. не грнутується на нормах закону і не підлягає задоволенню.
Згідно акту перевірки від 20.02.2001р. за період з 01.04.97р. по 20.02.2001р. встановлено, що за позивачем склалась недоїмка в сумі 79081,77грн., у тому числі по збору за ставкою 32% - 76685,35грн., 1% - 2396,42грн., нарахована пеня в сумі 165305,92грн., застосовані штрафні санкції в сумі 1184,79грн.
Відповідно до ст.18 Закону №2181 і Порядку проведення органами Пенсійного фонду України списання та розстрочки податкового боргу (недоїмки) зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, відповідачем на підставі акту від 24.04.01р. списано позивачу:
- недоїмку по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32% в сумі 76675,35грн.;
- пеню в сумі 165305,92грн.;
- штрафні санкції в сумі 1184,79грн.
Збір у розмірі 1-2% не був списаний позивачу в сумі 2396,42грн., оскільки згідно вказаному Порядку не підлягав списанню.
Враховуючи викладене суд вважає, що зазначене рішення №24 від 18.09.2001р. і вимога №936 від 03.11.2004р. про сплату боргу Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя є законними і обґрунтованими.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02р., управління у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
З наведеного випливає, що Управління у прийняті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, про застосування штрафних (фінансових) санкцій діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Підставами для скасування акта є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства – позивача у справі.
Частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірне рішення УПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя винесено відповідно до наданих Законом повноважень і відповідає нормам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.
Крім того, позивачем пропущений 3 річний строк позовної давності на оскарження рішення відповідача від 18.09.2001р. №24, на застосуванні якого наполягає відповідач. До того ж позивач клопотання про відновлення строку позовної давності не заявляв.
Суд не приймає як доказ неправомірності спірних рішення №24 від 18.09.2001р. про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу від 03.11.2004р. №936, посилання позивача на рішення господарського суду АРК від 06.12.02р. у справі №2-4/13351-2002. Даним судовим рішенням Управлінню ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя було відмовлено в задоволені позову виключно з процесуальних підстав, оскільки Управління ПФУ не є органом стягнення і не є належним позивачем у справі. Правомірність стягнення с позивача недоїмки, встановлення факту наявності та розміру заборгованості судом не розглядалось.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для скасування вимоги Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя про сплату боргу №Ю-936 від 03.11.04р. та рішення №24 від 18.09.2001р. про застосування штрафних санкцій, а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для їх скасування. Також суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов’язання відповідача списати суму податкової заборгованості в сумі, оскільки дана вимога не ґрунтується на нормах закону. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі Української компанії з газифікації та будівництва «Колесніков - Континенталь» в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 31 липня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 07 серпня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.70,71,86,94,122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.