АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.
при секретарі: Литвинюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Прокоф'євої Лариси Володимирівни на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 березня 2010 року по справі за позовом представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ К» про визнання права власності на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру,-
встановила:
У грудні 2009 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ТОВ «ГРАНИТ К», про визнання права власності на майнове право на квартиру, розрахунковою площею 36,24 кв.м., за будівельним номером 201, що розташована на другому поверсі у секції № 4 будинку, що перебуває у стадії будівництва та розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.5)
В процесі слухання справи, ОСОБА_2 уточнила заявлені позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру, розрахунковою площею 36,24 кв.м., за будівельним номером 201, що розташована на другому поверсі у секції № 4 будинку, що перебуває у стадії будівництва та розташований за адресою: АДРЕСА_1, після введення вказаного будинку в експлуатацію. (а.с.21)
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 березня 2010 року було визнано за ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1) право власності на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру, розрахунковою площею 36,24 кв.м., за будівельним номером 201, що розташована на другому поверсі у секції № 4 будинку, що перебуває у стадії будівництва та розташований за адресою: АДРЕСА_1 (на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району), після введення вказаного будинку в експлуатацію.(а.с.50-53)
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 В обґрунтування скарги посилається на необхідність залучення до участі у справі Овідіопольське РБТІ та РОН у
_______________
Справа № 22ц-14792/10 Головуючий у першій інстанції: Бочаров А.І. Категорія ЦП:19 Доповідач Цюра Т.В.
якості третьої особи. Крім того, зазначає, що судом не було прийнято до уваги, що об’єкт будівництва набуває статусу новоствореного нерухомого майна лише після його прийняття до експлуатації та здійснення державної реєстрації права власності на нього, а позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому не підлягають задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 березня 2010 року зазначеним вимогам закону не відповідає.
Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані всі обов’язки за договором №201-2-1-4 від 15 лютого 2008 року доручення у будівництві квартири в житловому будинку, у зв’язку з чим у неї виниклі майнові права, а саме - право вимоги оформлення права власності на квартиру, так як воно відмінне від права власності на нерухоме майно, проте безпосередньо пов’язане з нерухомим майном у вигляді квартири.
Проте з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2008 року між ОСОБА_2 (довірителем) та ТОВ «ГРАНИТ К» (повіреним) був укладений договір №201-2-1-4 доручення у будівництві квартири у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.6-9)
Відповідно до п.1.1. договору повірений, за рахунок коштів довірителя , взяв на себе обов’язок здійснити фінансування будівництва квартири, розрахунковою площею 36,24 кв.м., за будівельним номером 201, що розташована на другому поверсі у секції № 4 будинку, що перебуває у стадії будівництва та розташований за адресою: АДРЕСА_1. Плановий строк закінчення будівництва - 2 квартал 2007 року.
Пунктом 3.1. вказаного договору встановлено, що загальна вартість фінансування будівництва складає 192543 гривень, в тому числі НДС, на дату перерахунку.(а.с.7)
ОСОБА_2. здійснила фінансування будівництва квартири шляхом внесення грошових коштів в касу ТОВ «ГРАНИТ К». Вказані обставини не оспорюються сторонами та підтверджуються квитанцією №22.(а.с.10)
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 177, 190 ЦК України та положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майнові права визнані самостійним об’єктом цивільних прав.
Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважається окрема сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права визнаються речовими правами (ч. 2 ст. 190 ЦК України).
Виходячи з того, що законодавчо майнові права визнані речовими правами, на них поширюються відповідні норми інституту речового права. Як і будь-які речові права, майнові права є абсолютними, тобто суб’єктивному праву особи кореспондує суб’єктивний обов’язок необмеженого (абсолютного) кола осіб.
Таким чином, судова колегія вважає, що ОСОБА_2, виконавши в повному обсязі умови договору є носієм майнових прав, а носієм пасивних суб’єктивних обов’язків - ТОВ «ГРАНИТ К».
Однак судова колегія, не може погодитись з висновком суду першої інстанції про можливість визнання права власності за ОСОБА_2 на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру, після введення будинку в експлуатацію.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За приписами ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації – з моменту прийняття його до експлуатації, а коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації – з моменту державної реєстрації ( ч. 2,3 ст. 331 ЦК України).
Порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна визначений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Мін. юстиції України від 28.01.2003 року № 6/5
Отже, суд першої інстанції дав неправильну оцінку викладеним обставинам, виходячи з хибного висновку про можливість самостійного існування права власності на майнове право вимоги оформлення права власності на спірну квартиру за відсутності квартири, як об'єкта власності і вирішив позовні вимоги про визнання права власності на майнове право, яке тільки виникне і може бути порушено у майбутньому, що є недопустимим.
Згідно до загальних принципів цивільного судочинства не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого невідомо чи буде воно порушено.
Отже, на даній стадії будівництва у ОСОБА_2 не виникло право вимоги оформлення права власності на квартиру, розрахунковою площею 36,24 кв.м., за будівельним номером 201, що розташована на другому поверсі у секції № 4 будинку, що перебуває у стадії будівництва та розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Окрім того, відповідно до ч.1. ст. 16 ЦК У країни, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. ч.2 ст. 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів. Судова колегія вважає, що правовий спосіб захисту цивільного права, який обрала ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону.
Правовою підставою звернення ОСОБА_2 до суду з відповідним позовом є посилання на ст.ст.317,328,386,655,656,1000,1001 ЦК України, але зазначені норми закону не розповсюджують свою дію на виниклі між сторонами правовідносини.
Таким чином, суд першої інстанції не повністю визначився з характером спірних правовідносин та неправильно застосував норму матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Прокоф'євої Лариси Володимирівни – задоволити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 березня 2010 року по справі за позовом представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ К» про визнання права власності на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з Обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ К» про визнання права власності на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Цюра Т.С.
Судді: Сєвєрова Є.С.
Погорєлова С.О.