ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.08.2006 | Справа №2-31/10718-2006А |
11 годин 30 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – Федоров Д.Я., ю/к, довіреність №5 від 01.03.06р.; Кисс В.Е. нач.фінансово-економічного відділу, довіреність від 01.03.06р.
від відповідача – Матвієнко Ю.Г., головний спеціаліст юр.відділу, довіреність №12 від 10.01.06р.; Бугаєв С.М.,заст.зав.контрольно-ревізійним відділом, дов.№9 від 10.01.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Центра санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України (98000, АР Крим, м.Судак, вул.Набережна,1)
до відповідача – Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим (95006, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург, 17-а)
про визнання недійсним рішення.
ВСТАНОВИВ:
Центр санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України 11.04.06р. звернувся до Господарського суду АРК з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним рішення №06-4/20-4 від 13.01.06р. про донарахування страхових внесків, пені та фінансових санкцій на загальну суму 14707,37грн.
Ухвалою господарського суду АРК від 12.04.06р. позовну заяву було залишено без руху відповідно до вимог ст.108 КАС України і встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви господарський суд АРК ухвалою від 22.05.06р. відкрив провадження по адміністративній справі за даним позовом.
У судовому засіданні, що відбулося 13.07.06р., позивач надав клопотання про заміну відповідача у справі на належного на підставі ст.52 КАС України, оскільки не вірно зазначив найменування відповідача відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію.
Усною ухвалою суду від 13.07.06р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відповідно до п.6,п.7 ст.160, п.2 ст.165, п.2-1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, в порядку ст.52 КАС України за клопотанням позивача здійснено заміну відповідача – Виконавчу дирекцію відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим на належного – Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем необґрунтовано донараховані підприємству страхові внески в сумі 550,37грн. на матеріальну допомогу, яка не входить до фонду оплати праці і до якої застосовується податкова соціальна пільга, у зв’язку з чим неправомірно нарахована пеня в сумі 44,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 14113,00грн. На думку позивача відповідач повинен був керуватись Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04р. №5 і Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки виплачена матеріальна допомога згідно п.3.31 вказаної Інструкції є разовою виплатою окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами.
Представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі. З підстав вказаних у позові просять позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити, рішення №06-4/20-4 від 13.01.06р. залишити без змін, посилаючись на документальне встановлення фактів порушення законодавства позивачем і на необґрунтованість його доводів, мотивуючи тим що суму страхових внесків донараховано позивачу обґрунтовано і на підставі діючого законодавства. За не повне нарахування страхових внесків до позивача застосований штраф та нарахована пеня відповідно до закону.
В порядку ст.150 КАС України розгляд справи відкладався з 03.07.06р. по 13.07.06р. у зв’язку з неявкою позивача, по справі оголошувалась перерва з 27.07.06р. до 10.08.06р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін: позивача, який наполягає на задоволенні позовних вимог, відповідача, який проти позову заперечує, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим з 12.12.05р. по 14.12.05р. було проведено перевірку позивача щодо правильності нарахування, повноти уплати та використання коштів загальнообов’язк державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01.10.04р. по 30.11.05р., за результатами якої складений акт №06-4/20-168 від 22.12.2005р.
У ході перевірки було встановлено порушення порядку нарахування і утримання страхових внесків відповідно до ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» №2213 від 11.01.01р., ст.21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» №2240 від 18.01.01р.
На підставі вказаного акту перевірки спірним рішенням №06-4/20-4 від 13.01.06р. позивачу додатково нараховані внески на матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 550,37грн. На суму донарахованих страхових внесків відповідно до абз.6 п.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» нарахована пеня в сумі 44,00грн. Відповідно до абз.4 п.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» до позивача застосований штраф за неповну сплату страхових внесків в сумі 14113,00грн. в розмірі заниженій суми заробітної плати.
Позивач скористався своїм правом на оскарження даного рішення в адміністративному порядку.
Рішенням Виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в АРК від 16.02.06р. №06-2-401 і рішенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17.03.06р. №05-31-539 про результати розгляду скарг позивача у задоволені скарг відмовлено спірне рішення залишено без змін.
В правове обґрунтування своєї позиції щодо незаконності донарахування страхових внесків на суму виплаченої матеріальної допомоги працівникам позивач посилається на пункт 3.31 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04р. №5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.04р. за №114/8713, відповідно до якого не включається до фонду оплати праці матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.
Також позивач посилається на пп.9.7.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якому не підлягає включення до оподатковуємого податком сума нецільовій благотворительний допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними чи фізичними особами на користь платника податку протягом звітного року сукупно в розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного відповідно до абз.1 пп.6.5.1 п.6.5 ст.6 даного Закону, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податків поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно пп.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону.
З такими доводами позивача не можна погодитись, оскільки зазначена Інструкція та Закон №889, на які посилається позивач, не регулюють спірних правовідносин.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності визначає Закон України від 18.01.2001р. №2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»(далі – Закон №2240), який набрав чинності 01.01.2001р.
Безпосередньо порядок обчислення і сплати страхових внесків та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням визначає Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.01р. №16.
Згідно зі статтею 5 цього Закону обов’язковість сплати страхових внесків є одним з основних принципів страхування і є джерелом формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Відповідно до статей 9, 10 Закону №2240 страхування від нещасного випадку здійснює Фонд – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція Фонду; в Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосередньо управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.
Статтею 19 цього Закону встановлено, що Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Відповідно до ст.23 Закону №2240 страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених внесків шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на рік – у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.
Пунктом 2 статті 27 Закону №2240 передбачено обов’язок роботодавця як страхувальника нараховувати, своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.
Якщо страхувальники невчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції в порядку і розмірі, встановленому цим Законом.
У період, за який здійснювалася перевірка, умови оплати праці працівників Центру санаторного лікування Військово-повітряних Сил України (далі – Центр) визначались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. №134 «Про впорядковування умов оплати праці працівників установ, закладів і організацій окремих областей бюджетної сфери» (далі Постанова КМУ №134) і наказом Міністерства оборони України від 25.06.2001р. №216 «Про впорядкування умов оплати праці працівників військових частин, закладів, установ і організацій Збройних Сил України» (далі – Наказ МОУ № 216).
Відповідно до п.п.7.4 п.7 Постанови КМУ №134 і пункту 4 Наказу Міністерства Оборони України №216 матеріальна допомога на оздоровлення планується і надається працівникам щорічно в межах фонду оплати праці.
Зазначена норма знайшла своє відображення у Колективному договорі між адміністрацією і трудовим колективом Центру санаторного лікування Військово-повітряних Сил України на 2004-2005 роки.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і статтею 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001р. №2213 базою для нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є суми фактичних видатків на оплату праці найманих працівників, які включають видатки на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. №108, і підлягають оподаткуванню з прибутків фізичних осіб.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108 (далі – Закон №108) визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Нормами зазначеної статті встановлена приналежність до заохочувальних і компенсаційних виплат премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових виплат, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться над встановлені зазначеними актами норми. До таких виплат належать суми матеріальної допомоги, яка має систематичний характер і надається всім працівникам, у тому числі на оздоровлення, вирішення соціально-побутових проблем і т.д. Приналежність до витрат на оплату праці сум щорічної матеріальної допомоги, яка має систематичний характер, також підтверджується нормами пункту 2.3.3 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 13.01.2004 р. №5 (на яку посилається Позивач).
Відповідно до пункту 4.4 Закону України «Про податок з прибутків фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889 (далі – Закон №889) базою для нарахування внеску до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку. Згідно з п.3.5 Закону №889 при нарахуванні прибутків у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону стягуються за рахунок прибутку найманої особи.
Не можна погодитися із твердженням позивача, що при оподаткуванні даного виду матеріальної допомоги повинні застосовуватися норми п.п.9.7.3. п.9.7. ст.9 Закону №889.
Відповідно до п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» доходи у вигляді заробітної плати включаються до складу оподаткованого податку.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.97р. №531/97 благодійництво – добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.
Матеріальна допомога що була отримана робітниками Центру санаторного лікування Військово-повітряних Сил України не підпадає під дану категорію, оскільки згідно з цією статтею благодійна організація недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом.
Пільги щодо оподаткування благодійної допомоги, передбаченої п.9.7 ст.9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» застосовуються тільки для благодійної допомоги. Надання благодійної допомоги робітникам Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Постанова КМУ №134, наказ міністра оборони України №216 не передбачає.
У даному випадку виплата допомоги на оздоровлення не залежить від волі працедавця, її виплата є обов'язковою і обумовлена трудовою функцією, яку виконує одержувач допомоги, тобто не носить благодійного характеру.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення, що виплачувалася найманим працівникам(яка не є благодійністью), входить до структури заробітної плати та оподатковується з прибутків фізичних осіб, а значить входить у базу для нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
З урахуванням викладеного суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог, а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для скасування спірного рішення. Вищевказане є підставою для відмови в позові Центру санаторного лікування Військово-повітряних Сил України.
В судовому засіданні 10 серпня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 16 серпня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,8,9,11,12,70, 71,86,94,98,122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.