ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.08.2006 | Справа №2-31/10818-2006А |
10 годин 15 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – Кізілова А.В., представник, довіреність №51 від 18.07.06р.
від відповідача – Ніконенко О.С., головн.спец.ю/к, довіреність №8 від 22.03.06р., Козлова Н.М., заступник начальника, довіреність №23 від 09.08.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Азовського споживчого товариства (96178, АР Крим, м.Джанкой, смт.Азовське, вул.Леніна,2)
до відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим (96100, АР Крим, м.Джанкой, вул.Леніна, 8)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Азовське споживче товариство звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим про визнання недійсним рішення №392 від 22.12.05р. про застосування штрафної санкції в сумі 4297,22грн. та нарахування пені в сумі 4471,18грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач безпідставно застосував штрафну санкцію в сумі 4297,22грн. та нарахував пеню в сумі 4471,18грн. спірним рішенням за несвоєчасну сплату страхових внесків, посилаючись на те, що між сторонами було проведено звірку і відповідно до актів звірки товариство заборгованості по страховим внескам не має. Тому на думку позивача, відповідач не мав права застосовувати штрафні санкції та нараховувати пеню.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить відповідно до ст.105 КАС України визнати нечинним спірне рішення з підстав зазначених у позові. В правове обґрунтування своєї позиції щодо обов’язковості актів звірки послався на ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов (а.с.50-52). Просить в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач порушив строки сплати страхових внесків за грудень 2004р., січень-квітень, липень 2005р., за що до позивача відповідно до вимог п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058 були застосовані штрафні санкції залежно від строків затримки платежу і нарахована пеня в розмірі 0,1% розрахована за кожний день прострочення. Щодо актів звірки, на які посилається позивач, вказує що до акту звірки вносяться тільки суми узгоджених зобов’язань. Оскільки спірне рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку і не було узгоджено позивачем, то сума штрафних санкцій не була включена до актів звірки. Крім того, зазначає, що погашення заборгованості позивачем не зупиняє нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.150 КАС України розгляд справи відкладався з 06.07.06р. до 20.07.06р. у зв’язку з неявкою позивача, по справі оголошувалась перерва для надання сторонами додаткових документів з 31.07.06р. до 10.08.06р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Азовське споживче товариство зареєстровано як платник внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим за реєстраційним номером – 02010063.
Рішенням №392 від 22.12.05р. відповідач застосував до позивача штрафні санкції у сумі 4297,22грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків та нарахував пеню за кожний день прострочки платежу в сумі 4471,18грн.
Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його в порядку адміністративне оскарження, не оспорюючи при цьому правильність нарахування пені та застосування розміру штрафних санкцій. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим №567/06-6 від 30.01.06р. і рішенням Пенсійного фонду України від 13.04.06р. №4673/07-10 спірне рішення УПФУ в Джанкойському районі залишено без змін, а скарги без задоволення.
Як свідчать матеріали справи і не оспорюється позивачем, Азовське споживче товариство несвоєчасно сплачувало страхові внески по розрахункам за грудень 2004 року, січень-квітень, липень 2005 року, внаслідок чого мав недоїмку по сплаті страхових внесків.
Між позивачем і УПФУ в Джанкойському районі було проведено звірку сум залишків станом на 09.11.2005р. і станом на 01.01.2006р., про що складені відповідні акти, згідно яких заборгованість по сплаті страхових внесків на зазначену дату у підприємства відсутня.
Суд не погоджується з доводом позивача про неправомірність спірного рішення з посиленням на відсутність заборгованості згідно актів звірки. Погашення заборгованості позивачем на певну дату не зупиняє нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати страхових внесків. Крім того, Закон не обмежує органи пенсійного фонду строками застосування штрафних санкцій, навпаки зобов’язує застосовувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі-Закон №1058).
Частиною першою статті 5 Закону №1058 встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону №1058 виключно цім Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону №1058 страхувальниками в системі загальнообов’язкового держаіного пенсійного страхування є роботодавці -підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілок, політичних партій, (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи) фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону №1058 страхувальник - платник страхових внесків зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування незалежно від фінансового стану платника внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058).
Строк сплати відповідних страхових внесків визначено п.6 статті 20 Закону №1058: не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду.
Безпосередньо порядок обчислення і сплати страхових внесків до пенсійного Фонду України, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Фонду від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрована у Мін’юсті України 16.01.04р. за №64/8663.
Пунктом 11 вказаної Інструкції встановлено порядок обліку та звітності платників внесків до Фонду. Згідно з п.11.11 Інструкції платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за встановленою формою і подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно п.п.2, 3 ст.106 Закону №1058 суми страхових внесків, вчасно не нараховані й/або не сплачені страхувальниками в строки, зазначені ст.20 даного Закону, вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені й застосуванням штрафних санкцій.
Згідно з підпунктом 2 пункту 9 статті 106 вказаного Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Однак, в порушення вимог ст.20 Закону №1058 і пп.5.1.4 п.5 зазначеної Інструкції позивач своєчасно не сплачував страхові внески.
Розмір штрафних санкцій визначено відповідачем у спірному рішенні згідно п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058 залежно від строку затримки платежу у розмірі:
-10% своєчасно не сплачених сум у випадку затримки їх сплати в строк до 30 календарних днів включно (зобов’язання за березень, квітень і липень 2005р.);
-20% вказаних сум – у випадку затримки їх сплати в строк до 90 календарних днів (зобов’язання за грудень 2004р., січень і лютий 2005р.);
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій відповідачем нарахована пеня у розмірі 0,1% згідно розрахунку суми пені, що розрахована за кожний день прострочки платежу (а.с.53-55).
Враховуючи викладене суд вважає, що спірне рішення №392 від 22.12.2005р. Управління ПФУ в Джанкойському районі про застосування штрафних санкцій є законними і обґрунтованими.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02р., управління у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
З наведеного випливає, що Управління у прийняті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, про застосування штрафних (фінансових) санкцій діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірне рішення УПФУ в Джанкойському районі винесено відповідно до наданих Законом повноважень і відповідає нормам діючого законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для визнання нечинним спірного рішення Управління ПФУ в Джанкойському районі про застосування штрафних санкцій, а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для його скасування. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі Азовському споживчому товариству в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 10 серпня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 16 серпня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.70,71,86,94,122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.