Справа №2-349/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 квітня 2007 року                                                                                            м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Тимошенка А.О., при секретарі Крушевській Н.М., за участю:

позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

встановив:

12 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання свого сина ОСОБА_2. таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Малині, оскільки він вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення - будинок АДРЕСА_2 в м. Малині.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та пояснила, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 в м. Малині. Квартира двокімнатна і має жилу площу 31 м . В цій квартирі зареєстрований її син ОСОБА_2, який проживав до 1995 року. На той час в квартирі проживало 8 чоловік, а саме: позивач, її чоловік, дві дочки, син, його дружина і двоє дітей. В січні 1995 року син вибув на інше постійне місце проживання, оскільки така кількість людей не могла проживати у вищевказаній квартирі. Проживав він в різних місцях, так як наймав житло у сторонніх осіб. Певний період проживав в літній кухні та на дачі. На даний час проживає разом із своєю дружиною та двома неповнолітніми дітьми в будинку АДРЕСА_2 в м. Малині.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що дійсно вже близько 4 років він проживає разом із дружиною та двома дітьми в будинку АДРЕСА_2 в м. Малині, хоча зареєстрований за місцем проживання позивача. До цього жили в квартиріАДРЕСА_1, а згодом наймали житло у інших осіб, оскільки в цій квартирі проживало 8 чоловік і не було належних умов для такої кількості людей. В будинку АДРЕСА_2 також проживає тимчасово, бо він не належить ні йому ні його дружині і його хочуть звідти виселити.

Розглянувши позов в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки Малинського виробничого комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства від 21.02.2007 року № 928 (а.с. 5) позивач є наймачем квартири АДРЕСА_1 в м. Малині. Відповідно до довідки Малинського виробничого комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства від 28.02.2007 року № 1007 (а.с. 6) в цій квартирі зареєстровано чотири особи: позивач, її дві дочки та син - відповідач.

З січня 1995 року відповідач не проживає у вищевказаній квартирі, оскільки вона має дві кімнати жилою площею 31 м2 і там мешкало 8 чоловік. Така кількість людей не мала змоги проживати разом. У зв'язку з цим він вимушений був наймати житло у сторонніх осіб, а останній час відповідач зі своєю дружиною проживає в будинку АДРЕСА_2 в м. Малині. Ці обставини не потребують доказування, оскільки вони визнані сторонами в судовому засіданні. Крім того вони підтверджені свідками ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які показали, що в квартирі позивача проживало 8 чоловік і відповідач не мав змоги там мешкати. У зв'язку з цим в 1995 році він виїхав з цієї квартири. Де проживав відповідач весь цей час вони не знають.

Свідок ОСОБА_6. показала також, що вона одружилася з відповідачем у 1995 році. До цього вони разом проживали у батьків відповідача в квартиріАДРЕСА_1. Оскільки в квартирі проживало вісім чоловік, то змушені були наймати інше житло. Останні шість років проживають в будинку АДРЕСА_2. Цей будинок їй не належить, а успадкований після смерті її діда двома її дядьками ОСОБА_7. та ОСОБА_8, які хочуть її звідти виселити.

Згідно з заповітом від 20.02.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9 (а.с. 23), житловий будинок АДРЕСА_2 в м. Малині ОСОБА_10 заповідав ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Після смерті ОСОБА_10 заповіт не змінено, не відмінено і не скасовано.

Відповідно до частини 2 статті 107 Житлового кодексу у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" зазначено, що відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з

дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Всі досліджені докази свідчать про те, що відповідач вибув з квартириАДРЕСА_1 в м. Малині не у зв'язку з обранням іншого    постійного місця проживання, а у зв'язку з недостатністю житлової площі і     відсутністю умов для нормального проживання в цій квартирі всіх членів його сім'ї. Крім того проживання його в інших помешканням носить тимчасовий, а не постійних характер.

Суд не приймає до уваги як доказ акт від 10.01.2007 року, оскільки він складений за участю свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які були допитані в судовому засіданні і не змогли пояснити де на даний час проживає відповідач.

Інших фактичних даних, які б свідчили про обрання відповідачем іншого постійного місця проживання, суду не надано.

При вирішенні питання про судові витрати суд враховує, що позивач звільнена від сплати судового збору як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. З, 11, 60, 79, 88, 179, 180, 185j 193, 196, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. 107 Житлового кодексу, постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України",-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Малині відмовити за безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.