2-29/2007p. РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання права власності на 1Л частину квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що з червня 1994 року проживав, перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках, з відповідачкою у квартирі АДРЕСА_1 м. Лисичанська, що належить їй та її сину ОСОБА_3. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.03.1994р. Шлюб між ними був зареєстрований 23 жовтня 1996 року. 01 грудня 2000 року був зареєстрований у зазначеній квартирі як член сім'ї. Під час проживання у спірній квартирі ним були вкладені у її благоустрій значні кошти, тому квартира суттєво збільшилась у вартості. Під час шлюбу з відповідачем ним був проданий за договором купівлі-продажу належний йому житловий будинок АДРЕСА_2 м. Лисичанська за 12000 доларів США, з яких 1350 доларів СІЛА віддав доньці ОСОБА_4, та 800 доларів США віддав доньці ОСОБА_5. Відповідачці дозволив витратити на ремонт квартири та на проживання 300 доларів США. Гроші у сумі 9550 доларів США передав відповідачці на зберігання, які по цей час знаходяться на її зберіганні. Подружні стосунки з відповідачкою припинені, відповідачка добровільно не повертає належну йому суму грошей. Просив суд визнати 1/2 частину спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя його та відповідачки, визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири, витребувати з чужого незаконного володіння у відповідачки належні йому кошти у сумі 9550 доларів США.
15.11.2006 року позивач доповнив позовні вимоги: просив суд, посилаючись на те, що
шлюб між сторонами розірваний, він залишив спірну квартиру через неможливість сумісного
проживання, залишивши у ній належні йому речі, визнати 1/2 частину спірної квартири
спільною сумісною власністю подружжя його та відповідачки, визнати за ним право власності
на 1/2 частину спірної квартири, витребувати з чужого незаконного володіння у відповідачки
належні йому кошти у сумі 9550 доларів США, витребувати з чужого незаконного володіння у
відповідачки його особисті речі: костюм чоловічий синього кольору, розмір 52, новий; костюм
чоловічий чорного кольору, розмір 52, новий; сорочки чоловічі у кількості 4 (чотири) шт., що
були у використанні; кросівки, білого кольору, розмір 43; чоботи чоловічі, чорного кольору,
зимові, розмір 43; туфлі чоловічі, чорного кольору, розмір 43; краватки, що були у
використанні, у кількості 8 (вісім) шт.; піджак з замінювача шкіри, коричневого кольору,
розмір 52, що був у використанні; капелюх з хутра нутрії, коричневого кольору, розмір 56-57;
капелюх з хутра зайця, чорного кольору; шкіряні ремені у кількості 3 (три) шт.; зимовий
полушубок, чорного кольору, зі штучного хутра; куртка «аляска», зеленого кольору, з
капюшоном, з підстебкою на леб'яжому пуху, що була у використанні; комплект теплої білизни
сірого кольору, розмір 52, що був у використанні; труси сімейні кольорові, розмір 52, у
кількості 7 (сім) шт., що були у використанні; майки білого кольору, розмір 52, у кількості 4
(чотири) шт., що були у використанні.
22.03.2007 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог у частині
витребування від відповідачки з незаконного володіння коштів: просив суд витребувати від
відповідачки належні йому кошти у сумі 9550 доларів США, що еквівалентно 47755,05 грн.
2
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що позивач вселився у спірну квартиру зі згоди відповідачки у червні 1994 року, був зареєстрований у ній 01.12.2000р. Сторони перебували у шлюбі з 23.10.1996 року, шлюб розірвано. У 1998 році позивач продав будинок АДРЕСА_2 м. Лисичанська за 12000 доларів США, з яких 9550 доларів США передав на зберігання відповідачці, які по цей час повинні знаходитись у неї. У березні 2006 року позивач вимагав від відповідачки повернути належні йому кошти, але вона відмовилась, пояснивши, що вони знаходяться у банку, повертати їх йому не збирається. Відповідачка перестала доглядати позивача, який є інвалідом 1 групи, тому йому довелося поселитися у будинку для людей похилого віку. При виселенні з квартири, позивач залишив у ній належні йому особисті речі, так як фізично не зміг їх забрати. Позивач проживав у спірній квартирі як член сім'ї, ремонт в квартирі не проводився, але позивач давав відповідачці 300 доларів США на ремонт квартири, тому вважає, що через це 1\2 частина квартири є спільною сумісною власністю сторін. Просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що з 1994 року перебувала у фактичних шлюбних стосунках з позивачем, проживали у квартирі АДРЕСА_1 м. Лисичанська, яка належить їй та її сину ОСОБА_3. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.03.1994р. У 1996 році зареєстровано шлюб. Під час подружнього життя позивач продав належний йому будинок. Суму продажу не пам'ятає. Частину грошей від продажу квартири він віддавав їй для витрат, оскільки він потребував дорогого лікування, були придбані речі для позивача. Спочатку гроші зберігалися у квартирі в доларах США. У березні 2006 року вона знаходилась на стаціонарному лікуванні. Додому повернулась 27.03.2006 року, виявила, що з квартири пропали документи, речі, банківські папери та пластикова картка, гроші у валюті США, 600 гривень, постільна білизна, фужери, посуд. З цього приводу вона звернулася до міліції. На пластиковій картці було 2000 доларів США, також пропали документи на вклад у сумі 2000 доларів США. Це були гроші, які давав позивач. Позивач давав їх не на зберігання, зі згоди позивача гроші витрачалися для його потреб. Після цього позивач пішов з квартири добровільно. Особисті речі позивача, що зазначені у позові, знаходяться у квартирі, вона згодна їх віддати.
Представник відповідачаОСОБА_6. у судовому засіданні позов визнала частково, підтримала показання відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_7. у судовому засіданні позов визнала частково, підтримала показання відповідача.
Третя особа ОСОБА_3. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову про витребування особистих речей позивача, в іншій частині заперечував проти задоволення позову та пояснив, що з 1994 року позивач став проживати у належній йому та його матері квартирі. Лікування матері у березні 2006 року оплачував він та його брат. Про гроші позивача йому нічого невідомо. У квартирі ремонт не проводився, переобладнання не було. Речі позивача, що зазначені у позові, знаходяться у квартирі.
Судом досліджені наступні докази:
показання свідка ОСОБА_8, яка у судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою позивача, приблизно у 1993 році позивач став жити з відповідачкою, продав належний йому трьохповерховий будинок за 12000 доларів США, частину грошей від продажу віддав донькам, а кошти, що залишились, передав відповідачці. Власного житла позивач не має. До 2003 року дані кошти зберігалися у квартирі відповідачки, що їй відомо з їх слів. У квітні 2006 року зі слів відповідачки їй стало відомо, що вона не може доглядати позивача за станом здоров'я, подала до суду на розлучення, гроші позивача пропали, коли вона знаходилась у лікарні. Вважає, що гроші брата відповідачка витратила на себе та свого сина. Яку саме суму коштів брат передав відповідачці сказати не може. У квартирі відповідачки ремонт не робився, гроші на благоустрій квартири не витрачали. Грошима в сім'ї розпоряджалася відповідачка;
показання свідка ОСОБА_4., яка у судовому засіданні пояснила, що є рідною донькою позивача, приблизно у 1994 році позивач став проживати з відповідачкою, у 1997-1998р.р. батько продав без її згоди будинок АДРЕСА_2 м. Лисичанська за 12000
3
доларів США. Усі розрахунки вела відповідачка, вона розпоряджалася грошима позивача. Гроші від продажу будинку близько 9000 доларів США батько віддавав відповідачці. У квартирі ремонт не робився, дорогі речі не придбавались. У квартирі відповідачки залишились особисті речі батька;
показання свідка ОСОБА_5, яка у судовому засіданні пояснила, що є рідною донькою позивача, приблизно у 1998 році позивач без її згоди продав будинок АДРЕСА_2 м. Лисичанська за 12000 доларів США, від частки власності у даному будинку вона відмовилась взамін на грошове відшкодування від батька. Гроші за частку будинку їй віддавала відповідачка, що розпоряджалася грошима батька. Гроші, що залишились від продажу будинку, батько віддав відповідачці. У 2000 році гроші знаходились у квартирі відповідачки. Ні в ремонт квартири, ні в її переобладнання сторони гроші не вкладали;
показання свідка ОСОБА_9, яка у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою відповідачки, за час сумісного проживання сторін ремонт в квартирі ні разу не робився;
показання свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні пояснила, що працює в ЛФ ВАТ КБ «Надра», відповідачка мала у Лисичанському відділенні банку два вклади, один з яких був переведений на картковий рахунок. За бажанням вкладника на картковий рахунок були видані довіреності на розпорядження вкладом на ім'я ОСОБА_3. та ОСОБА_7., оскільки вкладник перебував на лікуванні. Пізніше було повідомлено про втрату картки, рахунок було заблоковано, було видано нову картку. 02.06.2005 року ОСОБА_2 було відкрито депозитний рахунок на суму 2000 доларів США, який за заявою вкладника 20.04.2006 року був закритий, гроші у сумі 2000 доларів США повернуті вкладнику. У ОСОБА_2 у відділенні банку було відкрито два рахунки: депозитний та картковий, кожен з них на 2000 доларів США. За картковим рахунком після видачі нової картки у зв'язку з втратою лише вкладником або повіреними особами були отримані кошти у сумі 1000 грн. - 28.03.2006р., та 1496 доларів США - 17.04.2006р.;
письмові докази: копія технічного паспорту квартири, копія свідоцтва про право власності на житло від 10.03.1994р., довідка про належність нерухомого майна, довідка про реєстрацію шлюбу, довідка про призначення пенсії за інвалідністю, копія посвідчення позивача, довідка про зареєстрованих осіб, копія договору купівлі-продажу будинку від 09.10.1998р., копія мирової угоди від 24.12.1998р., виписка з амбулаторної картки позивача, квитанції про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, медична довідка відповідача, довідка про порушення кримінальної справи за заявою відповідача, копія звіту про операції за картковим рахунком, відповідь АКБ «Надра» від 22.08.2006р., довідка голови вуличного комітету від 28.08.2006р., копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.07.2006р., довідка про вартість нерухомого майна на 09.10.1998р., копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.07.1994р., акт депутатського обстеження матеріально-побутових умов від 07.09.2006р., копія договору дарування квартири від 23.12.1998р., копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.04.2006р., копія довіреності від 04.11.2004р., відповідь ВАТ «Державний ощадний банк України» від 10.01.2007р., відповідь АКБ «Надра» від 09.01.2007р., відповідь ВАТ «Державний ощадний банк України» від 23.01.2007р., відповідь АКБ «Надра» від 29.01.2007р., звіт про операції по картковому рахунку АКБ «Надра», відповідь АКБ «Надра» від 09.02.2007р., копія постанови про порушення кримінальної справи від 08.04.2006р., копія протоколу усної заяви від 31.03.2006р., копія протоколу допиту свідка від 02.06.2006р., копія протоколу допиту свідка від 01.06.2006р., копія протоколу допиту свідка від 03.05.2006р., копія протоколу допиту потерпілої від 27.04.2006р., копія протоколу допиту свідка від 10.05.2006р., довідка про офіційний курс валют відносно української гривні, копія рішення Лисичанського міського суду про розірвання шлюбу.
Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Сторони перебували у шлюбі з 23.10.1996 року, шлюб розірвано.
4
Квартира АДРЕСА_1 м. Лисичанська належить відповідачці та її сину ОСОБА_3. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.03.1994р. (а.с.6), позивач проживав у даній квартирі з червня 1994 року по березень 2006 року та зареєстрований у ній з 01.12.2000р. по цей час, що підтверджується довідкою (а.с.11) та не заперечується сторонами.
За час спільного проживання сторін будь-які ремонтні чи будівельні роботи у квартирі не проводились, що не заперечується сторонами.
Після виселення позивача з зазначеної квартири у квартирі залишились його особисті речі, що перелічені у позові, що не заперечується сторонами.
На момент фактичного припинення подружніх стосунків наприкінці березня 2006 року відповідачка володіла грошовими коштами у сумі 18654,80 грн., що належать позивачу на праві приватної власності, оскільки були отримані ним від продажу будинку АДРЕСА_2 м. Лисичанська, які підлягають стягненню з неї на користь відповідача.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що за час спільного проживання сторін будь-які ремонтні чи будівельні роботи у квартирі не проводились, доказів щодо збільшення вартості квартири внаслідок затрат сторін суду не надано, тому позовні вимоги про визнання Уі частини спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання за позивачем права власності на V* частину спірної квартири задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Перелічені у позові особисті речі позивача є його особистою приватною власністю, знаходяться у відповідачки, а тому позовні вимоги про витребування від відповідачки даних особистих речей підлягають задоволенню.
Отримані позивачем кошти за продаж належного йому до вступу у шлюб з відповідачкою будинку АДРЕСА_2 м. Лисичанська також відповідно до наведеної норми є особистою приватною власністю позивача. Факт отримання відповідачем зазначених коштів та передача коштів відповідачці підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4., ОСОБА_5
Разом з тим, позивачем суду не надано доказів на підтвердження укладення між ним та відповідачкою усного договору зберігання коштів.
Показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4., ОСОБА_5 підтверджується, що у сім'ї сторін всіма коштами розпоряджалася відповідачка. Таким чином, з пояснень сторін та показань свідків вбачається, що позивачем були передані відповідачці належні йому кошти, які вони витрачали протягом сумісного проживання з 1998 року по 2006 рік.
На час припинення подружніх стосунків у володінні відповідачки залишились належні позивачу кошти у сумі 18654,80 грн., що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, копією звіту про операції за картковим рахунком (а.с.28), довідками (а.с.35,105,110).
Оскільки шлюб між сторонами розірвано, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, то правова підстава володіння зазначеними коштами відповідачкою
5
відпала, а тому відповідно до ст. 1212 ЦК України дані кошти повинні бути повернуті позивачу.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 10,60 грн.
Оскільки позивач як інвалід 1 групи звільнений від сплати судового збору, то згідно зі ст.. 88 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 186,55 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 57, 62 СК України, ст. 1212 ЦК України, керуючись ст. ст. 10,11,212-215,218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання права власності на V* частину квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належні йому 18654 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) гривні 80 копійок.
Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 належні йому особисті речі: костюм чоловічий синього кольору, розмір 52, новий; костюм чоловічий чорного кольору, розмір 52, новий; сорочки чоловічі у кількості 4 (чотири) шт., що були у використанні; кросівки, білого кольору, розмір 43; чоботи чоловічі, чорного кольору, зимові, розмір 43; туфлі чоловічі, чорного кольору, розмір 43; краватки, що були у використанні, у кількості 8 (вісім) шт.; піджак з замінювача шкіри, коричневого кольору, розмір 52, що був у використанні; капелюх з хутра нутрії, коричневого кольору, розмір 56-57; капелюх з хутра зайця, чорного кольору; шкіряні ремені у кількості 3 (три) шт.; зимовий полушубок, чорного кольору, зі штучного хутра; куртка «аляска», зеленого кольору, з капюшоном, з підстебкою на леб'яжому пуху, що була у використанні; комплект теплої білизни сірого кольору, розмір 52, що був у використанні; труси сімейні кольорові, розмір 52, у кількості 7 (сім) шт., що були у використанні; майки білого кольору, розмір 52, у кількості 4 (чотири) шт., що були у використанні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 10 (десять) грн. 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 186 (сто вісімдесят шість) грн.. 55 копійок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.