2-1060/2007p. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2007 року                                                                             м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді                                                         Лизенко І.В.

при секретарі судового засідання                                  Семікіній К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовомОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління „Привольнянське" про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що знаходився в трудових відносинах із відповідачем, який з грудня 2005 року по травень 2006 року не виплачував йому заробітну плату, яку було стягнуто з відповідача наказом Лисичанського міського суду від 18 жовтня 2006 року. Даний наказ знаходиться на виконанні в виконавчій службі, проте до теперішнього часу не виконаний. В зв'язку із наведеним позивачу було завдано моральну шкоду, відшкодування якої він оцінив в розмірі 10 000 гривень, та яку просив стягнути з відповідача на його користь.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, пояснивши, що працював у відповідача з 10.06.2005 року по 03.07.2006 року. З грудня 2005 року заробітна плата не виплачувалась, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Через відсутність коштів брав гроші у борг на продукти харчування, продавав будівельні матеріали. Просив позов задовольнити. Розмір моральної шкоди визначив виходячи з тривалості невиплати заробітної плати, нервових переживань у зв'язку з цим, у необхідності вживати додаткових зусиль для організації життя. Моральна шкода йому завдана невиплатою відповідачем заробітної плати та виразилася у нервовому стресі, безсонні через відсутність коштів, необхідності брати гроші у борг, приниженні. З липня 2007 року працює у ВП «Шахта «Привільнянська» ВАТ «Лисичанськвугілля», отримує заробітну плату в середньому 2000 грн., тобто моральні страждання тривали до липня 2006 року. Наслідки пропуску строку звернення до суду та можливості їх поновлення йому зрозумілі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що заборгованість по зарплаті перед позивачем дійсно існує, але ця заборгованість виникла не з вини відповідача, оскільки все належне відповідачу майно з 17.03.2006 року по цей час знаходиться під арештом за кримінальною справою та визнано речовими доказами. До цього часу досудове слідство у кримінальній справі не закінчено, доля майна не вирішена, відповідач у зв'язку з порушенням кримінальної справи господарської діяльності не здійснює, тому не має коштів на виплату заборгованості по заробітній платі. Заборгованість по заробітній платі виникла з грудня 2005 року, тому що у цей час не велося повне добування вугілля.

Судом досліджені наступні докази: копія судового наказу Лисичанського міського суду від 18 жовтня 2006 року по справі № 2-н-139/2006, копія довідки про розмір заборгованості по виплаті зарплати позивачу, копія статуту ТОВ „Шахтоуправління „Привольнянське", копія трудової книжки позивача.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах із відповідачем з 10.06.2005 року по 03.07.2006 року, який з грудня 2005 року по травень 2006 року не виплачував йому заробітну плату, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 4488,20 грн. за період з грудня 2005 року по травень 2006 року. Вказана заборгованість була стягнута з відповідача наказом Лисичанського міського суду від 18 жовтня 2006 року, який до теперішнього часу не виконаний.

2

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В порушення даної норми відповідачем не виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У судовому засіданні встановлено, що невиплатою відповідачем заробітної плати позивачу завдано моральної шкоди, що виразилась у нервових переживаннях у зв'язку з цим, у необхідності вживати додаткових зусиль для організації життя.

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про відсутність вини відповідача у завданні моральної шкоди позивачу через арешт всього майна відповідача та нездійснення господарської діяльності, оскільки заборгованість по заробітній платі позивача утворилася з грудня 2005 року, коли вказані обставини не настали. До того ж відсутність коштів у відповідача не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати працівникам та від відповідальності за наслідки даних дій.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міського суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Оскільки з пояснень позивача видно, що моральні страждання припинилися при звільненні з ТОВ Шахтоуправління «Привольнянське» та прийнятті на нову роботу у липні 2006 року, то тримісячний строк звернення до суду позивачем пропущений.

Позивач не звернувся до суду з заявою про поновлення строку звернення, не вказав на причини пропуску строку звернення до суду, не надав доказів на підтвердження поважності таких причин, хоча судом було роз'яснено відповідне право позивачу.

Отже, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11,212-215,218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовуОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління „Привольнянське"" про стягнення моральної шкоди відмовити у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.