ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.08.2006 | Справа №2-31/3379-2006 |
12 годин 20 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – Полякова Т.М., ю/к дов.№1242 від 12.07.06р., Чуманенкова В.В., головний бухгалтер дов.№1469 від 17.08.06р.
від відповідача – Казанцева З.Т., головн.держ.податк.інспектор юр.відділу, дов.№33 від 27.04.06р., Іванова С.В. головн.держ.податк.ревізор-інспектор, довіреність №54 від 16.08.06р.
від прокуратури АРК – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»(96116, АР Крим, Джанкойський район, с.Ізумрудне, вул.Свободна, 33)
до відповідача – Джанкойської об’єнаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (96100, АР Крим, м.Джанкой, вул.Дзержинського,30)
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний» 23.07.04р. звернувся до господарського суду АРК з позовом до Джанкойської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000854/23-1/2 від 09.07.04р. в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в умі 459958,00грн.
Ухвалою Господарського суду від 26.08.04р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.
Ухвалою Господарського суду від 29.03.05р. провадження у справі поновлено. Але з урахуванням того, що висновок експерту №1994 від 25.02.05р. не містить висновку по суті поставлених питань, суд ухвалою від 04.05.05р. призначив повторну судово-бухгалтерську експертизу, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.
Відповідно до резолюції першого заступника голови Господарського суду АР Крим від 16.08.05р. змінено склад суду. Суддю Дугаренко О.В. у зв’язку з її переходом до іншого суду замінено на суддю Дадинську Т.В.
Відповідно до резолюції першого заступника голови Господарського суду АРК від 08.12.05р. суддю Дадинську Т.В. у зв’язку з її переходом до іншого суду замінено на суддю Альошину С.М.
Ухвалою Господарського суду АРК від 18.01.06р. провадження у справі було поновлено.
28.04.06р. від прокуратури АР Крим надійшло повідомлення №05/1-437вих.06 від 28.04.06р. про намір прокурора вступити у справу у порядку ст.29 ГПК України. У судовому засіданні, що відбулося 12.05.06р. прокурор АР Крим вступив у процес в інтересах держави. Проти позову заперечує з тих же підстав, що й відповідач.
Відповідно до резолюції першого заступника голови Господарського суду АР Крим від 17.05.06р. суддю Альошину С.М. у зв’язку з її хворобою, замінено на суддю Привалову А.В. Згідно акту прийому-передачі справу для розгляду судді Приваловій А.В. передано 13.06.06р.
Ухвалою господарського суду АРК від 14.06.06р. справу прийнято до провадження з присвоєнням номеру №2-31/3379-2006А і призначено до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинність з 01.09.2005 року, оскільки дана справа є справою адміністративної юрисдикції. Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень цього кодексу до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України. При цьому підсудність таких справ визначається ГПК України.
Пунктом 7 КАС України передбачено, що після набрання чинності цим Кодексом позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
У судовому засіданні, що відбулося 01.08.06р., позивач заявою від 27.07.06р. уточнив свої позовні вимоги відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства і просить скасувати податкове-повідомлення рішення №000854/23-1/2 від 09.07.04р. в частині донарахування податкового зобов’язання в сумі 459958,00грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що згідно п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство звільнено від сплати до бюджету ПДВ по операціям з продажу товарів власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що здійснюються сільськогосподарськими виробниками, у яких сума отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продукції її перероблення за минулий рік, складає не менш 50% від підсумкової суми валового доходу підприємства. Отже на думку позивача, підприємство цілком вірно відобразило ПДВ у спеціальній декларації №2 (власне виробництво), оскільки фраза у дужках п.11.29 ст.11 вказаного закону «крім підакцизних товарів» відноситься тільки до продукції, виготовленої на давальницьких умовах із власного сільськогосподарської сировини, а не до товарів власного виробництва. З вказаних підстав просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема, зазначає, що позивач не мав права відносити ПДВ на спеціальну декларацію №2, а повинен був відобразити операції по ПДВ у декларації №3 з перерахуванням ПДВ до бюджету, а не на спеціальний рахунок. Свою правову позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивач не вірно трактує п.11.29 ст.11 Закону «Про податок на додану вартість», оскільки на реалізацію підакцизної продукції не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ. Зазначає, що положення п.11.29 ст.11 цього Закону поширюються на сільськогосподарських товаровиробників виняткового на власну сільськогосподарську продукцію, з якої виключені підакцизні товари. Отже операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених із власної сировини включаються в податкову декларацію з ПДВ, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість доводів позивача.
Справа слуханням відкладалась в порядку ст.77 ГПК України. В порядку ст.150 КАС України та за клопотанням сторін по справі оголошувались перерви.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Джанкойська ОДПІ з 15.10.03р. по 22.12.03р. провела планову виїзну комплексну документальну перевірку позивача не предмет дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.09.02р. по 31.08.03р., за результатами якої складений акт №155/23-1-00233709 від 22.12.2003р.
У ході перевірки встановлено, що у перевіряємий період СВК «Ізумрудний» користувався пільгами по оподаткуванню, що передбачена п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». У Джанкойську ОДПІ позивач представляв три декларації по ПДВ: декларацію №1 – за результатами операцій по реалізації скота, молока, птиці, вовни; декларація №2 – за результатами операцій з реалізації продукції, товарів (робот, послуг) власного виробництва; декларація №3 – за результатами операцій з реалізації продукції не власного виробництва і операцій з реалізації підакцизних товарів.
При визначенні і нарахуванні позивачем сум податкових зобов’язань і податкового кредиту по Декларації №2 перевіркою встановлено, що СВК «Ізумрудний» включив до складу податкового зобов’язання суми ПДВ від списаної кредиторської заборгованості, по якої минув строк позовної давності в розмірі 870,00грн. і суму ПДВ від реалізації підакцизних товарів в розмірі 228627,00грн. Крім того, платником необґрунтовано включена до Декларації №2 в податковий кредит сума ПДВ, отримана для виготовлення підакцизній продукції в розмірі 5935,00грн. Перевіркою також зменшена сума чистого податкового зобов’язання ПДВ по Декларації №2 на суму 235432,00грн.
При визначені та нарахуванні позивачем сум податкових зобов’язань і податкового кредиту по Декларації №3 перевіркою встановлено, що СВК «Ізумрудний» в порушення вимог п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» не включав в Декларацію №3 операції з продажу підакцизної продукції власного виробництва (виноматеріали, вино, коньяк, розфасовані у пляшки). В результаті перевірки донараховано ПДВ в розмірі 209225,00грн. і зменшено бюджетне відшкодування на суму 26207,00грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Джанкойською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №001076/23-1/0 від 24.12.03р., яким донараховано позивачу суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 457760,50грн., у тому числі 235432,00грн. – ПДВ і 222328,50грн. – штрафні санкції.
СВК «Ізумрудний» скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення. Рішенням ДПА в АР Крим від 16.04.04р. №733/10/25-007 про результати розгляду скарги податкове повідомлення рішення Джанкойської ОДПІ від 24.12.03р. №001076/23-1/0 скасовано, оскільки Джанкойською ОДПІ не вірно визначено суму ПДВ в розмірі 10036,00грн. За результатами адміністративного оскарження позивачу виписане нове податкове повідомлення-рішення №00854/23-1/2 від 09.07.04р., що є предметом оскарження, на суму податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 460828,00грн., у тому числі 230414,00грн. – податку, 230414,00грн. – штрафних санкцій.
Позивач згоден і не оспорює спірне податкове повідомлення-рішення в частині донарахування йому суми податкового зобов’язання в розмірі 870,00грн., яка не була включена позивачем до складу податкового зобов’язання по декларації №2, але оспорює суму штрафу застосовану цім рішенням за таке порушення в розмірі 870,00грн. і суму донарахування ПДВ в розмірі 229544грн. та штрафної санкції в сумі 229544грн.
При цьому судом береться до уваги, що за суттю позову позивач не оспорює правильність нарахування податковим органом сум податкового зобов’язання і штрафних санкцій, він оспорює взагалі донарахування йому цих сум на підставі того, що відповідач не вірно застосував норму закону. Отже предметом спору у даній справі є правове питання чи правильно податковий орган застосував норму закону, а саме п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин.
Підставою для донарахування податку на додану вартість в сумі 229544грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 229544грн. є здійснення позивачем операцій по реалізації виноматеріалів, які податковий орган вважає підакцизною продукцією, підприємствам вторинного виноробства та зарахування, в порушення п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, сум ПДВ від реалізації виноматеріалів до декларації №2 (сільськогосподарської) для перерахування на спецрахунок та використання їх на матеріально-технічний розвиток підприємства.
У відповідності з Законом України “Про податок на додану вартість” до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Отже наведена норма розповсюджується виключно на власну сільськогосподарську продукцію, з якої виключена підакцизна продукція.
Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від 12.09.1996 року №365/96-ВР “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір” встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби”, від 7 травня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”, від 24 травня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них”, від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”.
Законом України від 07.05.1996 року №178/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” (в редакції Закону України від 07.12.2000 року №2137-111) затверджено ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої відповідно до коду виробів та опису товару згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Згідно ст.1 на вина виноградні натуральні, включаючи кріплені (з урахуванням статті 2 цього Закону) , які мають код 2204 (крім 2204 10, 2204 30, 2204 21 100, 2204 29 100) встановлено ставку акцизного збору 0,8 грн. за 1 л.
Згідно ст.2 вищезазначеного Закону встановлено тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного збору на такі товари, вироблені в Україні з вітчизняної сировини, зокрема, виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб’єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204 30), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, - 1,0 грн. за 1 літр. Отже така ставка акцизного збору не застосовується при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, але при цьому виноматеріали із переліку підакцизних товарів за кодом 2204 законодавцем не виключені.
Враховуючи наведене суд погоджується з висновком відповідача про те, що на операції по реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підакцизної продукції не розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ.
При цьому судом береться до уваги, що позивач не оспорює, що реалізована виноробна продукція СВК «Ізумрудний» є підакцизним товаром.
Отже реалізація позивачем товарів власного виробництва, що є підакцизним товаром згідно ст.1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» (коди товарів згідно з Українською класифікацією товарів ЗЕД, яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, 2240 та 2206), позбавляла позивача права, передбаченого пунктом 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» на залишення у своєму розпорядженні сум податку на додану вартість з операцій продажу цих товарів. А тому позивач повинен був операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених із власної сировини включити у податкову декларацію №3 по ПДВ, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом.
Таким чином, відповідач правомірно донарахував позивачу податкові зобов’язання по ПДВ в сумі 229544грн.
Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язнь платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 (із змінами та доповненнями) встановлено обов’язок податкового органу у випадку, якщо податковий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’зання платника податків за підставами, викладеними у пп.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Також відповідно до пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов’язання у великих розмірах вважається сума недплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.
Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовані штрафні санкції у сумі 870,00грн.(435грн.+435грн.), за порушення що не оспорюється позивачем, та штрафні санкції в сумі 229544грн.(114772грн.+114772грн.) за донарахування суми податкового зобов’язання в сумі 229544грн.
Суд не приймає як доказ у справі висновок №46/05 від 28.12.05р. експерта за результатами судово-бухгалтерської експертизи, оскільки експерт у своєму висновку дав правове тлумачення норми закону і визначив яку правову норму слід застосувати для даних правовідносин, з чого зробив висновок про не підтвердження висновків, викладених у акті перевірки, на суму 234562грн. Вирішення правових питань, а також правильність застосування сторонами той чи інший норми закону у спірних правовідносинах не віднесено чинним законодавством до компетенції експерта, а є виключно компетенцією суду. Відповідно до п.5 ст.86 КАС України висновок експерта для суду не є обов’язковим.
Оцінивши наявні у справі докази та докази надані сторонами у їх сукупності відповідно до ст.86 КАС України, не приймаючи при цьому до уваги згідно п.5 ст.82 КАС України висновок експерта, суд приходить до висновку про правомірність донарахування Джанкойською ОДПІ позивачу суми податкового зобов’язання з ПДВ і застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №000854/23-1/2 від 09.07.2004р., а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для їх скасування. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі СВК «Ізумрудний» в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 17 серпня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 21 серпня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7,8,9,11,12,70, 71,п.5 ст.82, ст.ст.86,122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.