ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, НОМЕР_6, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
17.08.2006 |
Справа №2-31/11НОМЕР_65-2006А |
15 годин 10 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, представник, нот.довіреність від 09.11.04р. реєстр.НОМЕР_1;
від відповідача - Зуєва О.В., держ.податк.інсп.юр.відділу, дов.№13/9/10-0 від 14.06.06р.; Винник М.Ю., головн.держ.податк. інспектор відділу супроводження справ у судах юр.управління ДПА в АРК, дов.№532/9/10-0 від 03.08.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(97544, АР Крим, Сімферопольський район, АДРЕСА_1)
до відповідача - Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної республіки Крим (97503, АР Крим, Сімферопольський район, с.Мірне, вул.Белова,2)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Сімферопольському МДПІ про визнання недійсним рішення НОМЕР_2від 10.02.06р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1590220,00грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій»
Позовні вимоги мотивовані тим, що встановлені актом порушення не відповідають дійсним обставинам, тому спірне рішення не є обґрунтованим і не відповідає закону.
У судовому засіданні, що відбулося 11.07.06р., позивач заявив клопотання про заміну відповідача Сімферопольську МДПІ в порядку ст.55 КАС України на його правонаступника ДПІ у Сімферопольському районі у зв'язку з проведеною реорганізацією.
Усною ухвалою суду від 11.07.06р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати відповідно до п.6,п.7 ст.160, п.2 ст.165, п.2-1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, в порядку ст.55 КАС України за клопотанням позивача здійснено заміну відповідача - Сімферопольську МДПІ на її правонаступника - ДПІ в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим.
У судовому засіданні 17.08.06р. представник позивача відповідно до наданих довіреністю повноважень змінив предмет позову заявою про уточнення позовних вимог і просить відповідно до ст.105 КАС України визнати нечинним рішення НОМЕР_2від 10.02.06р.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів.
В порядку ст.150 КАС України по справі оголошувались перерви з 16.06.06р. до 03.07.06р. і з 13.07.06р. до 27.07.06р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 30.12.05р. по 02.01.06р. Сімферопольською МДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.03р. по 30.09.05р.
Однак, дана перевірка була проведена не тільки з питань дотримання податкового і валютного законодавства, як зазначено у акті, але і по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу.
За результатами перевірки складений акт №НОМЕР_3 від 02.02.06р., який покладений в основу рішення НОМЕР_2від 10.02.06р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1590220,00грн.
Плановою виїзною документальною перевіркою встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Зокрема, у акті перевірки відображено (п.2.5), що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснював розрахункові операції у перевіряємому періоді на суму 318044грн., і дана сума не була проведена через реєстратор розрахункових операцій. Такого висновку перевіряючи інспектори дійшли на підставі наданих позивачем до планової документальної перевірки документів, а саме звітних квитанцій по видам платежу «Торговельний виторг» за період з 21.03.05р. по 31.08.05р. та податкових накладних на загальну суму 318044грн.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.ст.86,69,70 КАС України судом не приймається акт перевірки №НОМЕР_4 від 07.02.2006р. як доказ встановлення факту порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем суду не надані через їх відсутність.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товарі (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідачем не надані суду документальні докази, які підтверджують факт вчинення позивачем вказаного порушення Закону. Висновки перевиряючих інспекторів, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
Крім того, звітні квитанції по видам платежу «Торговельний виторг» за період з 21.03.05р. по 31.08.05р. та податкові накладні не є доказами здійснення безпосередньо розрахункових операцій на місці проведення розрахунків. Такими доказами можуть бути Книга обліку розрахункових операцій, у яку підклеюються і зберігаються звітні фіскальні чеки за кожний день торгівлі, розрахункові книжки. Однак, як зазначено у акті перевірки, дані документи перевіряючими взагалі не досліджувались.
При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу.
Але з акту перевірки не можливо дійти однозначного висновку про те, що позивачем в період з 01.01.03р. по 30.09.05р. проводились розрахункові операції без використання РРО, оскільки ні сама господарська одиниця ні безпосередньо місце проведення таких розрахунків не відомі. В акті перевірки конкретно не визначено господарську одиницю, де здійснювались розрахункові операції з продажу товарів споживачам, місце проведення розрахунків, не визначено конкретних розрахункових операцій з продажу певних товарів тощо.
За таких умов факт вказаного в рішенні відповідача порушення слід вважати неналежно встановленим, отже застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1590220,00грн. згідно спірному рішенню НОМЕР_2від 10.02.06р. неправомірно.
Крім того, відповідачем було допущено перевищення наданих законом повноважень, що призвело до винесення неправомірного рішення і необґрунтованого застування штрафних санкцій до позивача в необґрунтовано великій сумі 1590220,00грн.
ДПІ у Сімферопольському районі (правонаступник Сімферопольської МДПІ) є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України та вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби зобов'язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Зокрема, право на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу органів державної податкової служби закріплено у п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України. Тобто безпосередньо цей Закон не регулює порядок і підстави для проведення такого виду перевірок. Не існує з цього питання й будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би регламентував окремий порядок їх проведення, ніж передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Отже на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу поширюється порядок, встановлений ст.11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вважаються позаплановими перевірками.
Відповідно до ч.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, вказаних в цій статті, за рішенням начальника податкового органу, яке оформляється наказом, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Згідно зі ст.11-2 вказаного Закону працівники податкової служби мають право приступити до проведення позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, і за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та наказу на проведення позапланової перевірки.
Отже з вказаних норм закону, що встановлює повноваження податкового органу, випливає, що перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу є окремим видом перевірок і податковий орган не має права проводити такі перевірки в межах планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства.
Крім того, така перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу проводилась відповідачем взагалі без всяких правових підстав для її проведення.
Як свідчать матеріали справи, перевірка щодо дотримання позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» проведена старшим державним податковим ревізором-інспектором Сімферопольської МДПІ Ковінським О.М. на підставі направлення на перевірку за №НОМЕР_5 від 30.12.2005р., що видане начальником Сімферопольської МДПІ на проведення перевірки тільки щодо дотримання вимог податкового законодавства строком дії з 30.12.05р. по 20.01.06р. Згідно наказу №НОМЕР_6 від 20.01.06р. начальника Сімферопольської МДПІ термін проведення планової виїзної документальної перевірки продовжено і видане нове направлення №НОМЕР_6 від 21.01.06р. строком дії з 21.01.06р. до 02.02.06р. При цьому слід зауважити, що у вказаних направленнях на перевірку керівником визначена конкретна мета цієї перевірки - дотримання вимог податкового законодавства позивачем.
Отже відповідних повноважень на проведення перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу податкові інспектора не мали. Відповідного наказу на проведення такого виду перевірки щодо позивача, як того вимагає ст.11-1 Закону, керівником не приймалось.
Викладене свідчить про порушення відповідачем порядку проведення даної перевірки і відсутність підстав для її проведення.
Таким чином, відповідач здійснив планову виїзну перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу в порушення вимог закону, який обмежує такий від перевірок тільки у межах позапланових перевірок з виданням відповідного наказу керівником щодо підстав її проведення та направлення на перевірку з наданням відповідних повноважень, а також без передбачених законом підстав для її проведення і з порушенням порядку проведення перевірок.
Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, яким є відповідач, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки, а також обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій, відповідачем суду не надано.
При таких обставинах справи факт вказаних у спірному рішенні Сімферопольської МДПІ порушень позивачем слід вважати неналежно встановленим, отже застосування до позивача рішенням НОМЕР_2від 10.02.06р. фінансових санкцій в сумі 1590220,00грн. не законно і не обґрунтовано, що є підставою для скасування спірного рішення в повному обсязі.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 КАС України.
В судовому засіданні 17 серпня 2006 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови підписано 21 серпня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати нечинним рішення Сімферопольської МДПІ в АР Крим від 10.02.2006р. НОМЕР_2про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1590220,00грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(97544, АР Крим, Сімферопольський район, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_7) 3,40грн. державного мита.
Виконавчий документ видати після вступу постанови у закону силу.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.