2а – 5086 – 10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 06 » вересня 2010 року Кіровський районний суд м. Донецька
у складі: головуючого судді - Анісімової Н.Д.
при секретарі – Шевченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до УДАІ ДДУ ГУМВС України в Донецької області «про скасування постанови про адміністративне правопорушення», суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до УДАІ ДДУ ГУМВС України в Донецької області «про скасування постанови про адміністративне правопорушення», в якій вказав, що 12.07.2010 року інспектором ВДАІ молодшим сержантом Руденко В.А. відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АН541914 і винесена постанова серії АН645665 у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до винесеної постанови він визнанний винним у здійсненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.122 КУПАП внаслідок порушення ним п. 18.1 ПДР України. Та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. зазначену постанову винесено нібито за ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу. Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав, у монменту його наближення до пішохідного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Між тим п. 18.1 ПДР зобов’язує водія зменшувати швидкість а при необхідності зупинятися щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході. Крім того, п. 18.1 зобов’язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу а при необхідності зупинитися якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи але не будь які а лише ті яким може бути створено перешкоду пішоходи знаходилися на тротуарі на абсолютно іншій смузі руху. Вони не були змущені змінювати ані швидкість ані напрямок руху при перетинанні пішохідного переходу, небезпеки наїзду на них не існувало , уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, вікладені у п. 1.10 ПДР слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковийй інтервал також для них був безпечний слід також вказати, що протокол про адміністративне правопорушення також не відповідає вимогам ст.. 251, 256, 280 КпАП України. Ц е випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанови. Так у протоколі та постанові немає даних пішоходів яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст..269 така особа є потерпілим по справі,або принані у відповідності ст.272 КпАп України є свідком. У відповідності до ст.. 256 КпАП України дані цих осіб є відомостями які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих зазначиться у протоколі . у відповідності до ст.. 251 дані про цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень але й даних потерпілих та свідків грубо протиречить ст.. 256 КпАП України.
Крім того при розгляді справи інспектором ДПС порушено право на використання юридичної допомоги, тобто він не мав змоги повноцінно захищати свої права. Просить суд скасувати постанови про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач в судове засідання з’явився, вимоги адміністративного позову підтримав, дав суду пояснення аналогічні вищевикладеним.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був попереджено у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав:
Приписами статті 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 122 КпАП України визначена адміністративна відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі, тощо.
Відповідно до статті 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до вимог статті 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.
Відповідно до ст.. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (міліцію).
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно зі статтею 251 КпАП України є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанову АН №645665 від 12.07.2010 р про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КпАП України, а справу відносно останнього закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідачем не надано суду достатньо доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 122 ч. 1 КпАП України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 293 КпАП України, ст. 4, 6, 12, 16, 159 – 163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В
Вимоги адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення № АН 580017 від 18.06.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України - скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не бути присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Постанова надрукована суддею одноособово в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя: Н.Д. Анісімова