ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.08.2006

Справа №2-31/10308-2006А

10 годин 10 хвилин

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Бакулін В.В., представник за усною заявою СПД Чічкина І.В. на підставі ч.1 ст.58 КАС України, протокол судового засідання від 10.08.06р.; Компанейцев С.В., представник, нот.довіреність від 27.03.06р. реєстр.№634;

від відповідача – Хованський І.В., нач.юр.відділу, дов.№12/9/10-0 від 14.06.06р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Суб’єкта підприємницької діяльності Чичкіна Ігоря В’ячеславовича (97503, АР Крим, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул.К.Маркса,147)

до відповідача –  Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної республіки Крим (97503, АР Крим, Сімферопольський район, с.Мірне, вул.Белова,2)

про визнання нечинним рішення

                                                               ВСТАНОВИВ:

          Суб'єкт підприємницької діяльності Чичкін Ігор В’ячеславович звернувся до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Сімферопольської МДПІ про визнання недійсним рішення №0000642303 від 15.05.06р. про застосування штрафних санкцій в сумі 12319,00грн. за порушення п.п.1,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

          Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне повідомлення-рішення  прийняте відповідачем на підставі акту перевірки від 03.05.2006 року бланк№000683, результати якої не відповідають дійсним обставинам та не містять доказів які підтверджують виявлені порушення.  

Позивач у судовому засіданні пояснив, що перевірка його магазину в порушення закону без видання відповідного наказу про її проведення здійснювалась робітникам ДПІ у м.Сімферополі, тоді як повинна була проводитись ДПІ у Сімферопольському районі де він знаходиться на податковому обліку. Факт неправомірних дій  підтверджується листом голови ДПА в АРК, який вказує на незаконність дій працівників ДПІ в м.Сімферополь. Вказує, що визначені у акті перевірки порушення не мали місця і є припущеннями цих перевіряючих без підтвердження відповідними доказами, оскільки сума виявлених готівкових коштів в розмірі 2446грн. не знаходилась на місці проведення розрахунків, а була фактично вилучена з особистих речей позивача.  

У судовому засіданні, що відбулося 04.07.06р., позивач заявив клопотання про заміну відповідача Сімферопольську МДПІ в порядку ст.55 КАС України на його правонаступника ДПІ у Сімферопольському районі у зв’язку з проведеною реорганізацією (а.с.45).

Усною ухвалою суду від 04.07.06р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати відповідно до п.6,п.7 ст.160, п.2 ст.165, п.2-1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, в порядку ст.55 КАС України за клопотанням позивача  здійснено заміну відповідача – Сімферопольську МДПІ на її правонаступника – ДПІ в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим.

У ході судового розгляду справи позивач заявою від 27.06.06р. (а.с.35) уточнив свої позовні вимоги відповідно до ст.ст.104-107 КАС України і просить визнати нечинним рішення №0000642303 від 15.05.06р. та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 500,00грн.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов та додаткових пояснення до нього. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту  порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів, а також відповідність до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» повноважень ДПА в АРК на проведення перевірок щодо платників, які знаходяться на податковому обліку у інших ДПІ.

У судовому засіданні 21.08.06р. за клопотанням позивача були допитані свідки, показання яких зафіксовані у протоколі судового засідання.

В порядку ст.150 КАС України справа слуханням відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача, по справі  оголошувались перерви для надання сторонами додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  допитавши свідків, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          

          Судом встановлено, що 03.05.06р. державними податковими інспекторами ДПІ у м.Сімферополь була проведена перевірка господарської одиниці – магазину, розташованого за адресу: Сімферопольський район, с.Гвардійське, вул.К.Маркса,47, що належить СПД Чічкину І.В., щодо дотримання ним законодавства при здійсненні розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу.   

          За результатами перевірки був  складений акт  на бланку №000683 Державної податкової адміністрації в Автономній республіці Крим від 03.05.06р. і зареєстрований ДПА в АРК у журналі реєстрації актів перевірок за порядковим №63 (а.с.75-77) і ДПІ у Сімферопольському районі у журналі за №1017(а.с.83-86).

Вказаним актом  зафіксовано факт порушення п.п.1,2,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме  не проведення розрахункової операції із продажу товару через РРО, розрахунковий документ на суму покупки 17,80грн. не виданий, не забезпечена відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених в денному звіті РРО (142,10грн). Невідповідність склала 2446,00грн.  

Сімферопольською МДПІ на підставі вказаного акту перевірки було прийнято рішення №0000642303 від 15.05.2006р. про застосування до СПД Чичкіна І.В. штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12319,00грн., у тому числі: 89,00грн. – за не проведення розрахункових операцій через РРО  в п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (17,80грн.х5); 12230,00грн. – за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаної у денному звіті РРО в п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність(2466,00грн.х5).

Суд погоджується з твердженням позивача про протиправність дій щодо проведеної відносно нього перевірки особами, які не мали не це відповідних повноважень.

Органи державної податкової служби в України є органами державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України та вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби зобов’язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Зокрема, право на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу органів державної  податкової служби закріплено у п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України. Тобто безпосередньо цей Закон не регулює порядок і підстави для проведення такого виду перевірок. Не існує з цього питання й будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би регламентував окремий порядок їх проведення, ніж передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Отже на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу  поширюється порядок, встановлений ст.11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»  вважаються позаплановими перевірками.  

Відповідно до ч.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, вказаних в цій статті, за рішенням начальника податкового органу, яке оформляється наказом, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Згідно зі ст.11-2 вказаного Закону   працівники податкової служби мають право приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, і за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та наказу на проведення позапланової перевірки.

В той же час, незважаючи на вимогу суду надати всі документи, які стали підставою для проведення перевірки позивача, відповідний наказ на проведення позапланової перевірки позивача та докази надання позивачу під розписку копії наказу та направлення на перевірку відповідно до вимог ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” відповідачем суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, перевірка проведена державними податковими інспекторами ДПІ у м.Сімферополі Бардіним А.В. та Распутько В.О. тільки на підставі направлення на перевірку за №75 від 03.05.2006р., що видане заступником голови ДПА в АРК(а.с.82). Відповідного наказу на проведення перевірки позивача, як того вимагає ст.11-1 Закону, ДПА в АРК не приймалось.

          Викладене свідчить про порушення відповідачем порядку проведення даної перевірки і взагалі відсутність підстав для її проведення.

На відсутність підстав проведення даної перевірки щодо позивача вказує і лист  голови ДПА в АРК на скаргу СПД Чичкіна І.В. щодо неправомірності дій працівників ДПІ у м.Сімферополі (а.с.118), в якому зазначається, що за результатами розгляду скарги була проведена службова перевірка яка частково підтвердила неправомірність дій робітників ДПІ у м.Сімферополь, а саме проведення перевірки без видання наказу на її проведення та без надання під розписку СПД Чичкіну І.В. зазначеного наказу та направлення на перевірку.

Отже відповідних повноважень на проведення перевірки  по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу податкові інспектора ДПІ у м.Сімферополі не мали. Відповідного наказу на проведення такого виду перевірки щодо позивача, як того вимагає ст.11-1 Закону, керівником не приймалось.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що акт перевірки №000683/01241017/2303 від 03.05.06р., як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.ст.86,69,70 КАС України судом  не приймається акт перевірки №000683/012401017/2303 від 03.05.06р. як доказ встановлення факту порушення позивачем п.п.1,2,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ще із тих підстав, що висновки викладені у акті перевірки не підтверджені відповідними доказами. Таким доказами мають бути акт описи грошових коштів на місці проведення розрахунків, письмові пояснення працівників тощо.

Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем суду не надані через їх відсутність. Надані представником відповідача копії письмових поміток перевіряючих інспекторів (а.с.56) не приймаються судом як опис готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки не відповідає ознакам документу, не містить відомостей щодо місця його складення, відомостей щодо особи, допущеної до проведення розрахункових операцій та підпису цієї особи в підтвердження правильності опису готівкових коштів або акту відмови від підпису опису готівкових коштів.

Проте, як показала свідок Бабіч Тетяна Миколаївна, продавець магазину, що належить СПД Чичкіну І.В., перевіряючи інспектори взагалі не перераховували готівкові кошти на місці проведення розрахунків, тобто безпосередньо РРО. Вони знайшли готівкові кошти в іншому місці у коробці, що знаходилася біля інших терезів, де зберігаються особисті гроші СПД Чичкіна І.В. для закупу продукції. При цьому свідок показала, що у магазині одне місце проведення розрахунків, яке інспектори і повинні були перевіряти, але  фактично вони учинили обшук магазину і вписали до акту перевірки грошові кошти, які не мають ніякого відношення до розрахунків за реалізований товар. Ніякого документу чи то акту опису активів чи якого іншого документу при неї вони  не складали і підписувати їй нічого не пропонували.

Крім того, свідок Бабіч Т.М. показала, що у ході перевірки робітниками податкової інспекції у неї дійсно було замовлено товар – горілку SV «На березових бруньках» за ціною 17,80грн. Але гроші за товар їй передані не були, одразу після того, як вона виставила горілку на прилавок перевіряючи оголосили їй, що це перевірка. При цьому ніяких документів їй не пред’явили.

Факт відсутності як такої розрахункової операції підтверджує і сам акт перевірки, в якому зазначено, що перевірка почата о 12 годині 33 хвилини в той же час, що і роздрукований денний Х-звіт РРО.

Отже з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що розрахункова операція проведена не була, гроші від покупця за замовлений товар продавцю не передавались, а тому факт порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не доведено, доводи позивача відповідачем не спростовані. Отже відповідачем необґрунтовано застосовані штрафні санкції у сумі 89,00грн.(17,80грн.х5).

Показання свідка Нікітенко Наталії Григорівни - завідуючей магазину не приймаються судом до уваги, оскільки вона не була присутня безпосередньо  при проведенні перевірки і повідомити про обставини самої перевірки, які мають значення для справи, не може. Як зазначає свідок вона вийшла до торгового залу вже коли перевіряючи складали акт.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, яким є відповідач, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.              

 Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки, а також обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій, відповідачем суду не надано. Висновки перевиряючих інспекторів, що викладені у акті перевірки,  не підкріплені ніякими доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов факт вказаних порушень слід вважати неналежно встановленим, отже застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 12319,00грн.  згідно спірному рішенню №0000642303 від 15.05.06р.   неправомірно.

Крім того, слід зазначити, що спірне рішення прийнято відповідачем відносно громадянина Чичкіна І.В., а не суб’єкта підприємницької діяльності, що також є підставою для скасування спірного рішення. Безпосередньо громадянин Чичкін І.В. не здійснював зазначених  в рішенні про застосування штрафних санкцій порушень, акт на підставі якого винесене спірне рішення містить відомості щодо порушень допущених СПД Чичкіним І.В. у належній йому господарської одиниці. Отже відповідного рішення щодо СПД Чичкіна І.В. взагалі не приймалось, а прийняття  рішення про застосування фінансових санкцій до громадянина не суб’єкта господарювання – не відповідає нормам розділу V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якими передбачена відповідальність за  порушення вимог цього закону тільки суб’єктів підприємницької діяльності.

При таких обставинах справи рішення №0000642303 від 15.05.06р. про застосування фінансових санкцій в сумі 12319,00грн. не законно  і не обґрунтовано, що є підставою для скасування спірного рішення в повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності Чичкіна Ігоря В’ячеславовича  в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, на оплату правової допомоги у даній справі підлягають стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.90 КАС України.

Статтею 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Даний припис конституційної норми знайшов відображення у  ст.ст.16,90 КАС України, відповідно до яких передбачено право  кожного користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному порядку, яка надається в порядку встановленому законом, та на компенсацію витрат на правову допомогу.

Згідно рішенню Конституційного суду України у справі про право вільного вибору захисника №1-17/2000 від 16.11.2000р. визначено, що суб’єктами правової допомоги є також: державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо); суб’єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України. Право на правову допомогу – це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.

При цьому Конституція не обмежує це право наданням правової допомоги тільки адвокатами і з обов’язковою умовою включення у письмову угоду саме пункту про надання конкретної правової допомоги, а не представлення інтересів у суді, як вважає відповідач у своєму доповнені на відзив (а.с.73,74). На думку відповідача наданий договір між СПД Чичкіним І.В. та адвокатом Бакуліним В.В. не є договором про правову допомогу.

Таке твердження відповідача є безпідставним, спростовується матеріалами справи і суперечить вказаним конституційним нормам, оскільки правова допомога включає у тому числі і представлення інтересів у суді, а як свідчить договір №1/030706 від 03.07.06р. (а.с.39-41) предметом цього договору є саме надання юридичних послуг.

Відповідно до п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України положення ч.2 і ч.3 ст.90 КАС України набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.06р. №590 затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, згідно з додатком до якої встановлений  граничний розмір витрат у адміністративних справах, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, якщо компенсація сплачується суб’єктом владних повноважень, в розмірі, що не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно калькуляції вартості послуг адвоката до договору про надання юридичних послуг кількість годин роботи адвоката по даній справі складає 5 годин вартістю однієї години роботі у 100,00грн. Отже граничний розмір стягнення компенсацій з відповідача на правову допомогу згідно положенням постанови КМУ складає 750грн. Позивачем заявлено до компенсації 500,00грн., що не перевищує граничного розміру компенсації. Витрати на правову допомогу підтверджені позивачем відповідними доказами, що наявні у матеріалах справи.

За результатами розгляду справи на адресу ДПІ у Сімферопольському районі направлені окремі ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню строків розгляду справи, встановлених ст.122 КАС України, і для вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушення закону при виписуванні спірного рішення громадянину.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 КАС України.

           В судовому засіданні  22 серпня 2006 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови підписано 23  серпня 2006 року.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7-12, 70, 71, 79, 86, ч.1 ст.90, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                           ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати нечинним рішення Сімферопольської МДПІ в  АР Крим від 15.05.2006р. №0000642303 про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності Чичкіна Ігоря В’ячеславовича штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12319,00грн.

3. Стягнути з ДПІ у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (97503, АР Крим, Сімферопольський район, с.Мірне, вул.Белова,2, ОКПО 23191635)  на користь суб’єкта підприємницької діяльності Чичкіна Ігоря В’ячеславовича (97503, АР Крим, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул.К.Маркса,147, Ідентифікаційний номер 2636719013) 500,00грн. витрат, пов’язаних з оплатою допомоги адвоката за договором №1/030706 від 03.07.06р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь суб’єкта підприємницької діяльності Чичкіна Ігоря В’ячеславовича(97503, АР Крим, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул.К.Маркса,147, Ідентифікаційний номер 2636719013)  3,40грн. державного мита.

          Виконавчий документ видати після вступу постанови у закону силу в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                                              Привалова А.В.