ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.08.2006 | Справа №2-31/10819-2006А |
10 годин 20 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – Дрищова Л.О., представник, довіреність №202 від 22.08.06р.
від відповідача – Казанцева З.Т., головн.держ.податк.інсп.юр. відділу, довіреність №33 від 27.04.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Азовського споживчого товариства (96178, АР Крим, м.Джанкой, смт.Азовське, вул.Леніна,2)
до відповідача – Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції (96100, АР Крим, м.Джанкой, вул.Дзержинського, 30)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Азовське споживче товариство звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Джанкойської ОДПІ в АР Крим про визнання недійсним рішення №000533/23-1 від 20.07.05р., яким визначено податковое зобов’язання з ПДВ в сумі 7109,00грн.
У судовому засіданні, що відбулося 31.07.06р., позивач уточнив свої вимоги відповідною заявою і просить спірне рішення визнати нечинним.
У ході судового розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги і просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення винесені за наслідками адміністративного оскарження та первинне податкове повідомлення-рішення: №000533/23-1 від 20.07.05р., №000533/23-1/1 від 05.09.05р., №000533/23-1/2 від 21.11.05р. і №000533/23-1/3 від 01.02.06р.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем порушено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків, а саме податкове повідомлення-рішення направлено не в день його складання. А також з тих підстав, що відповідачем не правильно донараховано підприємству податкове зобов’язання з ПДВ, оскільки до складу бази оподаткування відповідачем помилково включена сума пайового внеску, внесеного споживчім товариством «Лидер» в сумі 6983,25грн. Зазначена сума була внесена у касу товариства і помилково включена бухгалтером до складу доходів з відображення по рахункам 7кл. і по 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками», але в червні 2005 року позивачем була виправлена зазначена помилка у бухгалтерському обліку, що не було враховано відповідачем при перевірці.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахування наданих уточнень до позову, просить визнати нечинними спірні податкові повідомлення-рішення з підстав зазначених у позові.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач самостійно визначив у податковій декларації за грудень 2004 року з урахуванням корегування суму зобов’язання 9622грн. і в силу п.5.1 ст.5 Закону України №2181 самостійне задеклароване податкове зобов’язання не може бути оскаржено платником в судовому порядку. Крім того, вказує, що перевірка позивача проводилась за період з 01.01.04р. по 31.03.05р., коли виправлення бухгалтерської проводки по визначенню податку ще було відсутнє, а уточнюючого розрахунку до декларації по ПДВ позивачем на суму 6983,25грн. не надавалось. Отже, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ст.150 КАС України розгляд справи відкладався з 06.07.06р. до 20.07.06р. у зв’язку з неявкою позивача, по справі оголошувались перерви для надання сторонами додаткових документів з 31.07.06р. до 10.08.06р. і до 23.08.06р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Джанкойська ОДПІ з 05.07.05р. по 18.07.05р. провела планову виїзну комплексну документальну перевірку позивача не предмет дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.04р. по 31.03.05р., за результатами якої складений акт №504/23-1/01757455 від 18.07.2005р.
Перевіркою правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати ПДВ встановлено заниження ПДВ за 2004 рік в розмірі 4739,00грн., у тому числі за січень-травень 2004 року і липень-листопад 2004 року на суму 5781,00грн. і завишення податкових зобов’язань по ПДВ в червні і грудні 2004 року в розмірі 1042,00грн.
Як слідує з акту перевірки перевіряючими встановлено розбіжності між сумами отриманих доходів, відображених у головній книзі підприємства, та даними декларацій з ПДВ за 2004 рік.
Згідно Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку в Україні, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.06.99р. за №391/3684 (зі змінами та доповненнями), облік пайового капіталу в Азовському споживчому товаристві ведеться на рахунку 41 «Пайовий капітал». Збільшення пайового капіталу проводиться бухгалтерською проводкою Д-т рахунків (301, 311) – К-т 41 рахунку.
Перевіркою встановлено, що доходи товариства за грудень 2004 року визначені за даними бухгалтерського обліку з використанням бухгалтерських проводок, що відображені на стор.25-26,30 акту перевірки, і склали 51543,06грн., у тому числі ПДВ 8590,52грн.
Азовським споживчим товариством було задекларовано податкове зобов’язання у декларації по ПДВ у грудні 2004 року в розмірі 9622,00грн. Перевіркою встановлено, що товариству в декларації потрібно було відобразити по рядку 9 колонка Б «усього податкових зобов’язань по ПДВ» суму 8591грн. У зв’язку з чим Азовському споживчому товариству зменшена суму податкових зобов’язань на 1031грн.
Сума пайового внеску споживчого товариства «Лидер» не бере участь у формуванні бази для нарахування ПДВ, що підтверджено бухгалтерськими проводками позивача і не включена перевіряючими для визначення базі податку на додану вартість, тому що у формуванні об’єкта оподаткування беруть участь суми доходів, відображених на рахунках 7 класу, а не на рахунку 41 «Пайовий фонд», що підтверджено структурою доходів у розділі 2.1 акту перевірки.
Отже твердження позивача про включення відповідачем зазначеного пайового внеску до бази оподаткування ПДВ Азовському споживчому товариству є безпідставним.
На підставі зазначеного акту перевірки Джанкойською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №000533/23-1 від 20.07.05р. на загальну суму 7109,00грн., у тому числі 4739,00грн. – податок на додану вартість, 2370,00грн. – штрафні санкції.
Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення. Рішенням Джанкойською ОДПІ №2337/10/25-0 від 02.09.05р. про результати розгляду первинної скарги, рішенням ДПА в АР Крим від 15.11.05р. №2741/10/25-007 і рішенням ДПА України від 25.01.06р. №563/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення рішення Джанкойської ОДПІ від 20.07.05р. №000533/23-1 залишено без мін. за результатами адміністративного оскарження позивачу Джанкойською ОДПІ були виписані податкові повідомлення-рішення №000533/23-1/1 від 05.09.05р., №000533/23-1/2 від 21.11.05р. і №000533/23-1/3 від 01.02.06р.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості наданих послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківський установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завишення суми його податкових зобов’язань, завлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Крім того, згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо платник податків самостійно виявляє помилки в показниках раніше наданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
На думу позивача споживче товариство самостійно визначило помилку в червні 2005 року і виправило її у бухгалтерському обліку. Однак перевірка проводилась відповідачем за період 01.01.04р. по 31.03.05р., ще коли дана помилка не була виправлена підприємством і крім того ця помилка не була виправлена позивачем у податковій звітності.
Позивачем у періоді, що перевірявся, не подавалися уточнюючі розрахунки на суму 6983,25грн. До складу податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого була виявлена помилка самостійно позивачем, сума корегування не включалась.
Таким чином, донарахування позивачу спірним податковим-повідомленням рішенням суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 4739грн. і застосування штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 в розмірі 2370грн. за заниження податкового зобов’язання є цілком обґрунтованим і законним.
Судом не приймається до уваги довід позивач про порушення відповідачем Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків, а саме направлення податкового повідомлення-рішення №000533/23-1 від 20.07.05р. не в день його складання. Оскільки, по-перше, даним Порядком або іншим нормативно-правовим документом не передбачений граничний термін вручення податкового повідомлення-рішення платнику податків, по-друге ненадіслання податковим органом податкового повідомлення-рішення в день його складення не тягне за собою правових наслідків у вигляді недійсності такого рішення.
Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених пп.4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Проте позивачем не надано доказів, які б спростовували обґрунтованість донарахованих відповідачем сум податку на додану вартість.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень Джанкойської ОДПІ, а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для їх скасування. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі Азовському споживчому товариству в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 23 серпня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 28 серпня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.70,71,86,94,122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.