Перша    інстанція

Код   суду   2702

Справа  № 2а-3217/2010

Категорія  36

   ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 квітня  2010  року  Гагарінський    районний   суд  м. Севастополя  в  складі:

головуючого-судді – Завгородньої   Л.М.,

при  секретарі -   Єфановій   І.В.,

розглянувши   в   відкритому  судовому  засіданні    справу за  адміністративним  позовом  ОСОБА_1   до  ГУПФУ  в м. Севастополі, управління Пенсійного  фонду  України  в Гагарінському   районі   в м. Севастополі   про   поновлення   пропущеного  строку  для  звернення  до  адміністративного  суду  та   стягнення   недоплаченого підвищення   до  пенсії   за  2009 рік,

ВСТАНОВИВ:

Позивач  ОСОБА_1  в  січні 2010 року  звернулася  до  суду  з позовом  до  відповідачів   про   поновлення   пропущеного  строку  для  звернення  до  адміністративного  суду  та   стягнення   недоплаченого підвищення   до  пенсії   за  2009 рік,  мотивуючи  вимоги  тим,  що  у  період  часу  з   01.01.2009 року  по  31.12.2009 року,   не   отримувала    підвищення  до пенсії,  в зв’язку   з чим  просить   зобов’язати відповідача      нарахувати   підвищення  до пенсії  в  сумі  1983,6  грн., за  2009 рік,   а також  відновити   пропущений   строк для   звернення  до  адміністративного  суду.

В судове  засідання  позивач  ОСОБА_1   не з’явилася,  надала  судові  заяву про   розгляд   справи за  її відсутності,   позовні    вимоги   підтримує  у повному  обсязі.

Представник   відповідача   управління  Пенсійного   фонду  України  в Гагарінському районі   м. Севастополя  представив  суду  заяву   про    розгляд  справи  за   його  відсутності,  а також   заперечення   на  позов,  згідно   яких  просить  відмовити у  задоволенні  позову.  Представник  ГУПФУ  в м. Севастополі   в судове  засідання   не з’явився,  зауважив  на тому,  що  відповідач    не знаходиться  на  обліку  в  ГУПФУ   в м. Севастополі.

Суд   вважає  можливим  розглянути  справу за  відсутності   не з’явившихся   осіб,  на підставі    наявних у справі  доказів.

Дослідивши  матеріали  справи, суд  вважає позов   таким, що  підлягає  частковому  задоволенню.

Судом   встановлено,  що  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,   не досягла  на  момент  закінчення 2-ої світової    війни (02  вересня   1945 року)  18  років, тобто  має  статус «дитини   війни», тому  має   право  користуватися   пільгами, передбаченими   ЗУ «Про  соціальний    захист    дітей війни»   від  18.11.2004 року.

Відповідно   до  статті  6   зазначеного   Закону, дітям   війни    пенсії  або    щомісячне  довічне    грошове  утримання  чи  державна  соціальна   допомога, що   виплачується   замість  пенсії, підвищуються на  30 % мінімальної  пенсії за   віком.  Згідно  ч. 2 ст. 3 Закону  України «Про   соціальний   захист  дітей   війни»  соціальні   гарантії  дітям  війни, встановлені    цим   Законом, не можуть бути   обмежені  або  скасовані   іншими  нормативно-правовими    актами.

Стаття  22  Конституції   України,   проголошує, що    конституційні   права  і  свободи   гарантуються   і  не  можуть  бути  скасовані. При   прийнятті нових  законів    або  внесенні   змін   до  діючих  законів не допускається  звуження   змісту   та  обсягу   існуючих прав  і  свобод.

Частиною1 статті  28 ЗУ «Про   загальнообов’язкове   державне  пенсійне   страхування», мінімальний   розмір   пенсії   за  віком    за наявності  у  чоловіків 25,  у  жінок – 20  років   страхового    стажу   встановлюється  у  розмірі   прожиткового  мінімуму   для    осіб,  які  втратили   працездатність,  визначеному   законом.

Оскільки у 2009 році до часу прийняття рішення положення ст.6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни»мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому з 01.01.2009 року   по   31.12.2009  року  позивач має право на отримання пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

Аналіз норм ст.58 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", ст.ст.21,22,87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов"язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу (який має статус дитини війни) - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

    Відсутність коштів не може бути перешкодою для виплати доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов"язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Так, реалізація особою права, яке пов"язане  з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань судом не приймається до уваги.

      З огляду   на   правову   позицію   Європейського    суду   з прав   людини  та   положення   частини 1    статті  58 Конституції  України  реалізація   особою   права,   що  пов’язане   з  отриманням  бюджетних  коштів, яке    базується   на  спеціальних   та  чинних   на   час   виникнення    спірних    відносин   нормативно-правових    актах   національного  законодавства,  не  може  бути    поставлена  у  залежність  від  бюджетних   асигнувань,  тому  посилання   органів   державної    влади на  відсутність коштів, як   на    причину  невиконання   обов’язків,  не  повинні   прийматися   до   уваги.

Що  стосується   вимоги  позивача   поновити  пропущений  строк  для  звернення до суду за  захистом порушеного   права,  суд виходить з наступного, відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком  із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.  

З   урахуванням   викладеного,   суд  вважає,   вимоги     позивача   обгрунтованими.

Керуючись   ст.  159-163, 104-105, 161, 181 Кодексу   адміністративного  судочинства України, Законом  України «Про   соціальний   захист   дітей   війни», Конституцією  України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов  -   задовольнити частково .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському  районі  в м. Севастополі  здійснити перерахунок підвищення до пенсії  ОСОБА_1  за період  з 01 січня 2009 року  по 31   грудня  2009  року в розмірі  30   відсотків   мінімальної  пенсії   за  віком    згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період,  та забезпечити виплату  підвищення.

Судові  витрати  у справі    віднести  за   рахунок   держави.

В  іншій  частині   позову -   відмовити.

   Постанова  суду  може   бути  оскаржена  в 10-денний строк  з дня  проголошення  постанови.  Апеляційна   скарга    на  постанову  подається  протягом   20 днів  після     подання    заяви    про  апеляційне  оскарження.

Постанова   набирає  законної  сили   після     закінчення   терміну    подачі   заяви   про    апеляційне    оскарження,  якщо   апеляційне  оскарження   не  було   подане.

Постанова  виготовлена   власноручно, в нарадчій   кімнаті.

Суддя  Гагарінського  районного  

 суду   м. Севастополя                                                                                                               Л. М. Завгородня