Перша    інстанція

Код   суду   2702

Справа  № 2а-3361/2010

Категорія  36

   ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 травня  2010  року  Гагарінський    районний   суд  м. Севастополя  в  складі:

головуючого-судді – Завгородньої   Л.М.,

при  секретарі -   Єфановій   І.В.,

розглянувши   в   відкритому  судовому  засіданні    справу за  адміністративним  позовом  ОСОБА_1  до  управління Пенсійного  фонду  України  в Гагарінському   районі   в м. Севастополі,   ГУПФУ  в м. Севастополі,   про   поновлення   пропущеного  строку   для  звернення  до адміністративного  суду  та   стягнення  недоплаченого  підвищення до  пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач  ОСОБА_1   звернулася   до суду  з позовом   до  відповідачів  про поновлення   пропущеного  строку   для  звернення  до адміністративного  суду  та   стягнення  недоплаченого  підвищення до  пенсії,   мотивуючи  вимоги  тим,  що    має  статус  «дитина  війни»,  в зв’язку   з чим  повинен  отримувати  підвищення  до  пенсії в  сумі   30 відсотків  від    мінімальної  пенсії  за віком,  щомісячно,  проте   у  період  часу  з   01.01.2006 року  по  31.12.2007 року   зазначене  підвищення   не  сплачувалося,  тому  просить  поновити  пропущений   строк  для  звернення  до  суду  та   зобов’язати  відповідача    нарахувати  на  користь  позивача    недоплачене  підвищення до  пенсії   за  2006-2007 рік   сумі  2733,3 грн.

В судове  засідання  позивач  ОСОБА_1  не з’явилася,  про час та дату  засідання  сповіщена  належним чином,  надала судові   заяву про  розгляд справи за її  відсутності,  вимоги підтримує  у повному обсязі.

Представник   відповідача   управління  Пенсійного   фонду  України  в Гагарінському районі   м. Севастополя в  судове  засідання  не з’явився,   представив  судові    заперечення  на  позов,  в  якому  просить  відмовити  у задоволенні  вимог. Представник  ГУПФУ  в  судове  засідання   не  з’явився,  проте   суд   вважає  можливим  розглянути  справу  за його відсутності,   враховуючи, що   позивач    перебуває  на  обліку  в УПФУ  в Гагарінському районі  в м. Севастополі.

Дослідивши    матеріали  справи,  суд  вважає   вимоги  такими,  що  підлягають  частковому  задоволенню.

Судом   встановлено,  що  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  не досягла  на  момент  закінчення 2-ої світової    війни (02  вересня   1945 року)  18  років, тобто  має  статус «дитини   війни», тому  має   право  користуватися   пільгами, передбаченими   ЗУ «Про  соціальний    захист    дітей війни»   від  18.11.2004 року.

Відповідно   до  статті  6   зазначеного   Закону, дітям   війни    пенсії  або    щомісячне  довічне    грошове  утримання  чи  державна  соціальна   допомога, що   виплачується   замість  пенсії, підвищуються на  30 % мінімальної  пенсії за   віком.  Згідно  ч. 2 ст. 3 Закону  України «Про   соціальний   захист  дітей   війни»  соціальні   гарантії  дітям  війни, встановлені    цим   Законом, не можуть бути   обмежені  або  скасовані   іншими  нормативно-правовими    актами.

Стаття  22  Конституції   України,   проголошує, що    конституційні   права  і  свободи   гарантуються   і  не  можуть  бути  скасовані. При   прийнятті нових  законів    або  внесенні   змін   до  діючих  законів не допускається  звуження   змісту   та  обсягу   існуючих прав  і  свобод.

Частиною1 статті  28 ЗУ «Про   загальнообов’язкове   державне  пенсійне   страхування», мінімальний   розмір   пенсії   за  віком    за наявності  у  чоловіків 25,  у  жінок – 20  років   страхового    стажу   встановлюється  у  розмірі   прожиткового  мінімуму   для    осіб,  які  втратили   працездатність,  визначеному   законом.

         Згідно із п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року виключно п.17 ст.77, а ст.110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплатити у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень про  неконституційність Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.                                

         Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.                            

         Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 9.07.2007 року, а позивачеві у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону України, то суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року.  

Відповідно   до  ЗУ «Про  державний  бюджет  України  на  2007 рік»   встановлено  прожитковий  мінімум  для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень. Для   визначення    мінімального   розміру  пенсії за  віком відповідно до  абзацу  першого  частини    першої  статті 28 ЗУ «Про   загальнообов’язкове   державне  пенсійне   страхування»   з 1   квітня  та  1   жовтня 2007 року    застосовується  прожитковий  мінімум для   осіб,  які  втратили працездатність, збільшений   на   1  відсоток.

    Виходячи  з  цього,  на користь позивача  підлягає  стягненню  підвищення  до  пенсії  в  сумі: ((406*3+(411+411*1%)*3)*30%)=738,99  грн., за період  з 09.07.2007 року  по  31.12.2007 року.

Що  стосується   вимоги  позивача   поновити  пропущений  строк  для  звернення до суду за  захистом порушеного   права,  суд виходить з наступного, відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком  із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.  

Судові   витрати  у справі   підлягають  віднесенню  за  рахунок  держави.

Керуючись   ст.  159-163, 104-105, 161, 181 Кодексу   адміністративного  судочинства України, Законом  України «Про   соціальний   захист   дітей   війни», Конституцією  України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов  -   задовольнити частково .

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України   в  Гагарінському  районі   м. Севастополя  нарахувати і  виплатити  недоплачене   підвищення   до  пенсії  на  користь  ОСОБА_1  за  період  з  09.07.2007 року  по  31.12.2007  року  в сумі  738,99 грн.

В  іншій  частині  позову відмовити.

Судові витрати  у справі   віднести  за рахунок   держави.

   Постанова  суду  може   бути  оскаржена  в 10-денний строк  з дня  проголошення  постанови.  Апеляційна   скарга    на  постанову  подається  протягом   20 днів  після     подання    заяви    про  апеляційне  оскарження.

Постанова   набирає  законної  сили   після     закінчення   терміну    подачі   заяви   про    апеляційне    оскарження,  якщо   апеляційне  оскарження   не  було   подане.

Постанова  виготовлена   власноручно, в нарадчій   кімнаті.

Суддя  Гагарінського  районного  

 суду   м. Севастополя                                                                                                       Л. М. Завгородня