Справа № 6а-191/2010р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 27 вересня  2010 року                

Гагарінський  районний  суд  м.Севастополя  в складі:

головуючого-судді   Завгородньої   Л.М.,

при  секретарі  - Гоголевої  І.А.,

розглянувши  у відкритому судовому  засіданні  заяву Начальника  Севастопольського   гарнізону   про   зупинення  виконавчого  провадження  за   постановою    Гагарінського районного суду  м. Севастополя  від  22.04.2008  року по справі   за  адміністративним  позовом   ОСОБА_1   до начальника   Севастопольського  гарнізону   та Севастопольської   міської  державної адміністрації про   спонукання  до  вчинення   дій,-

ВСТАНОВИВ:

                  Представник  заявника  звернувся  до  суду з   заявою  про  зупинення  виконавчого   провадження    за   постановою від  22.04.2008 року    по справі за  адміністративним   позовом ОСОБА_1   до начальника   Севастопольського  гарнізону   та Севастопольської   міської  державної адміністрації про   спонукання  до  вчинення   дій,  мотивуючи  вимоги тим,  що суд   за  вищеназваною  адміністративною  справою,  проголосивши  вступну  та  резолютивну  частини  постанови,  не повідомив  про час та дату  виготовлення  повного  тексту  постанови; повний  текст  постанови    у  адресу   відповідача надіслано    тільки   02.07.2008 року,  тобто  із порушенням  строку, встановленого  ст. 167 КАС  України,  внаслідок  чого,  відповідач позбавлений   можливості  своєчасно  оскаржити   ухвалену  постанову.  Також представник   заявника  зауважив на  тому,  що  у  провадженні  Севастопольського  апеляційного   адміністративного  суду   м. Севастополя    знаходиться    клопотання  начальника   Севастопольського  гарнізону  про  поновлення  строку подання   апеляційної скарги на  постанову  суду  від  22.04.2008 року. Проте  виконавче  провадження  триває,  що  може  призвести  до зміни  статусу  військового  майна  до  прийняття   рішення  за  клопотанням про  поновлення    строку   на  подання    апеляційної  скарги   та  апеляційною  скаргою. В зв’язку з   наведеним, на підставі  ст. 49 КАС України,  ст. 33  ЗУ «Про  виконавче  провадження»,   представник  заявника  просить   зупинити    виконання  рішення  Гагарінського  районного суду м. Севастополя  від 22.04.2008 року.

               В судове   засідання    учасники   процесу,  які неодноразово    викликалися  до  суду  належним  чином,  не з’явилися,   причини   нез’явлення судові   не повідомлені,  проте  суд  вважає   можливим  розглянути  заяву  за  відсутності  не з’явившихся  осіб.

Вивчивши  матеріали  справи,  суд   дійшов  висновку   про  те,  що у задоволенні  заяви  слід  відмовити,  з  наступних причин.

               Судом встановлено, що на виконанні у ВДВС  Ленінського  РУЮ  в м. Севастополі  знаходиться на  виконанні   постанова   Гагарінського  районного  суду  м. Севастополя  від  22.04.2008року,  по  справі  за  адміністративним  позовом ОСОБА_1   до начальника Севастопольського  гарнізону   та Севастопольської   міської  державної адміністрації про   спонукання  до  вчинення   дій.

Зі  змісту заяви  встановлено, що   представника  начальника   Севастопольського  гарнізону  отримав  повний  текст  вищеназваної постанови  із  порушенням встановлених  строків,  тільки  02.07.2008 року,  внаслідок  чого був  пропущений  строк  для    апеляційного  оскарження  постанови.  Для  поновлення  строків,   представник   відповідача  звернувся  з  клопотанням   до Севастопольського   апеляційного   адміністративного  суду.

З  матеріалів  справи  суду стало відомо  про  те,  що ухвалою   Севастопольського  апеляційного   адміністративного суду  від  03.02.2009 року (а.с.117)  клопотання   про  поновлення  строку подання  апеляційної  скарги  задоволено,  а  постановою  Севастопольського  апеляційного  суду м. Севастополя  від  11.06.2009 року    апеляційну    скаргу  -  задоволено, а  постанову  Гагарінського  районного суду від  22.04.2008 року   у справі  № 2а-208/08 – скасовано. Таким  чином,  підстави,  в  зв’язку  з  якими  представника   начальника  Севастопольського  гарнізону просив  зупинити  виконавче провадження  у теперішній  час     відсутні.

          Відповідно до ст. 34, 35 ЗУ «Про виконавче провадження» на державного виконавця законом покладається право та обов’язок зупинити провадження по виконавчому листу. Якщо, сторона виконавчого провадження не погоджується з діями державного виконавця, вона має право звернутися  до  суду  із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб, у відповідності  зі  ст. ст.  181,  267   КАС  України.

    Крім  того, суд  вважає  за  необхідне   відзначити, що  посилання  представника  заявника  на  положення ст. 49 КАС України  не   мають  жодного  відношення   до  питання  про    зупинення  виконавчого  провадження, а також, те, що  ст. 33-35  ЗУ  «Про  виконавче провадження»   не  наділяють   суд повноваженнями   щодо  зупинення  виконавчого провадження,  вирішення  цього  питання  цілком  відноситься до  компетенції   державного  виконавця.

            Враховуючи  наведене,   заява про  зупинення  виконавчого провадження,  не підлягає задоволенню.

                Керуючись ст. ст. 34-35 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

              В задоволенні заяви  Начальника  Севастопольського   гарнізону   про   зупинення  виконавчого  провадження  за   постановою    Гагарінського районного суду  м. Севастополя  від  22.04.2008  року по справі   за  адміністративним  позовом   ОСОБА_1   до начальника   Севастопольського  гарнізону   та Севастопольської   міської  державної адміністрації про   спонукання  до  вчинення   дій  – відмовити .

               Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду м. Севастополя   протягом  п’яти  днів  з  дня  проголошення  ухвали.

Суддя  Гагарінського районного  

суду м.Севастополя                                                                                             Л.М. Завгородня