ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 р. Справа № 90715/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 26.11.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А :
23.11.2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, зобов`язання відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період 2006 - 2008 роки в сумі 4471,20 грн.
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 26.11.2009р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, поновлено строк для звернення до суду, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити їй пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. за виключенням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі вказує, що рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Коституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» , якими обмежується дія ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Проте, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не внесені тому кошти на виплату даних підвищеньв повному обсязі в 2008 році були відсутні.
Крім того апелянт вказує, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. На думку апелянта, при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, в діях управління Управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області не вбачається будь-яких порушень законодавства. Разом з тим, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що остання має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо нарахування та виплати на користь позивачки невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачці підвищення до пенсії за 2006 рік.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції допустив помилку при поновленнні строку для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки, як стверджує позивачка, про порушення її прав їй стало відомо із засобів масової інформації у звязку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007р. Позивачка в цей час мала право звернутись за захистом своїх прав, але цим правом не скористалась. Отже позивачка строк звернення до суду пропустила без поважних причин і, оскільки звернулася з позовом лише 23.11.2009 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, тому слід застосувати строк звернення до суду, визначений ст.99 КАС України в редакції, що діяла з 01.09.2005 року та задоволити позовні вимоги з 23.11.2008 року по 31.12.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області в цій частині є необґрунтованими.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області обов’язок щодо нарахування і виплати спірних виплат правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 160, ст. 195, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197, п.п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И ЛА :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області задоволити частково, скасувати постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 26.11.2009р. по справі № 2а-2130/09.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Воловецькому районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23.11.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.
< Текст >