ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 р. Справа № 5890/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Попка Я.С. , Онишкевича Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, третьої особи Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів на придбання житла,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулась в суд до Головного управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України з вимогою визнати бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо забезпечення її як судді Хмельницького окружного адміністративного суду впорядкованим житлом у вигляді окремої квартири або будинку протиправною та зобов'язати Державне Казначейство України перерахувати кошти на рахунок Державної судової адміністрації України для придбання Хмельницьким окружним адміністративним судом їй житла в сумі 432084,09 грн.. Одночасно просить стягнути з Державного бюджету України в особі Державної судової адміністрації України на її користь 432084,09 грн. для придбання впорядкованого житла, зобов'язавши перерахувати вказані кошти на рахунок Хмельницького окружного адміністративного суду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 27.06.2007 року № 1237-У призначена суддею Хмельницького окружного адміністративного суду і наказом голови Хмельницького окружного адміністративного суду № 7 від 16.09.2007 року зарахована в штат суду. Рішенням Хмельницького міського виконавчого комітету № 1179 від 09.11.2007 року поставлена на квартирний облік для позачергового отримання житла складом сім'ї – два чоловіки на пільговій черзі під № 1065, як суддя.
Проте у шестимісячний термін органом виконавчої влади житлом забезпечена не була, а тому суд за рахунок державного бюджету повинен придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їй у користування.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року в позові ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що придбання даного житла не є обов»язком Державної судової адміністрації, а лише її правом. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» окремі видатки на придбання або будівництво житла для суддів не передбачені.
Не погодившись з постановою суду її оскаржила ОСОБА_1, яка просить скасувати дану постанову та винести нову, за якою позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі покликається на те, що суд не дав належної оцінки нормам чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, не звернув уваги, що ставилась вимога про визнання бездіяльності протиправною і в противагу цьому визнав дії Державної судової адміністрації України правомірними, законними, не встановивши які дії вчинено останнім.
Також суд не врахував, що представник відповідача у судовому засіданні визнав право придбання судом за рахунок державного бюджету житла за ринковими цінами та передачі його у користування відповідного судді та що організаційне забезпечення діяльності судів покладено на Державну судову адміністрацію України.
Згідно з п.1 пп.9 ст. 126 Закону України « Про судоустрій України» за своїми повноваженнями ДСА України здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, вживає заходів щодо забезпечення їх житлом.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про статус суддів» гарантії незалежності судді, включаючи заходи правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, що передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані або знижені іншими нормативними актами України.
При цьому апелянт вказує, що суд зробив неправильний висновок про відсутність в ДСА України обов»язку щодо забезпечення суддів жилим приміщенням і припустився помилки в захисті порушеного права, надаваного їй Законом України «Про статус суддів», на отримання житла.
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули, клопотань про розгляд апеляції за їх участю не поступило, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення позову та визначив правові норми, що регулюють дані правовідносини.
Так, ОСОБА_1 Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 27.06.2007 року № 1237-У призначена суддею Хмельницького окружного адміністративного суду і наказом голови Хмельницького окружного адміністративного суду № 7 від 16.09.2007 року зарахована в штат суду.
Рішенням Хмельницького міського виконавчого комітету № 1179 від 09.11.2007 року позивача, як суддю поставлено на квартирний облік для позачергового отримання житла складом сім'ї – два чоловіки на пільговій черзі під № 1065, проте житлом не була забезпечена.
Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Абзац 1 п. 7 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" передбачає, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.
Також абзац 2 пункт 7 ст.44 цього Закону передбачає, що у разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п. 7 "Порядку забезпечення житлом судів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 03.08.05 року передбачено, що у разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечили житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з Державною судовою адміністрацією або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді.
Також п.8,9 зазначеного Порядку, зокрема передбачено, що розрахунок вартості житла проводиться територіальними управліннями Державної судової адміністрації (стосовно суддів місцевих суддів) та для забезпечення суддів благоустроєним житлом Державна судова адміністрація та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих суддів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов.
Не можна погодитись з твердженням апелянта, який покликається і на п.1 пп.9 ст. 126 Закону України « Про судоустрій України», що Державна судова адміністрація України зобов»язана придбати, надати кошти для придбання житла, оскільки даними нормами передбачено право, а не обов'язок відповідача придбати за рахунок державного бюджету житло за ринковими цінами та в подальшому передати його у користування судді, підстави та порядок для реалізації цього права не пов'язані із здійсненням своїх прямих повноважень Державною судовою адміністрацією України.
Окрім цього позивач працює суддею Хмельницького окружного адміністративного суду, який відноситься до місцевих судів, що визначено ч.2 ст.21 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 року, зокрема за даною нормою слідує, що місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.
Тому незрозумілою є вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Державної судовою адміністрації України по забезпеченню ОСОБА_1 впорядкованим житлом, оскільки остання працює суддею місцевого суду і за вказаною нормою погодження на придбання житла має право давати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області.
Частиною 2 статті 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 8 ст. 7, пп. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" окремі видатки на придбання або будівництво житла для суддів не передбачені
Також ст. 48 Бюджетного кодексу України та п. 1 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.05 року визначає, що Державне казначейство України та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування державного бюджету.
Отже з наведеного необхідно зробити висновок, що дії Державної судової адміністрації України, в даному випадку, є правомірними і законними, а тому підстави для відповідальності за цим позовом відсутні.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч.1 ст. 160,п.п.1,2 ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1ч.1 ст.205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення; постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року у справі №2а-2964/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Попко Я.С. , Онишкевич Т.В.
< Текст >