ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
РІШЕННЯ
Іменем України
15.08.2006 | Справа №2-31/11016.1-2006 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз», м.Сімферополь.
До відповідача Територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим, м.Сімферополь
Про визнання недійсним рішення
Суддя А.В.Привалова
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Куліченко В.М., заступн.нач.юр.управління, довіреність №4963 від 29.12.05р.; Панкратов М.В., нач.відділу обліку газу та метрології, дов.№2657 від 31.07.06р.
Від відповідача – Дмітриєва І.О., нач.юр.відділу, дов.№03/495 від 21.03.06р.; Девлетшаєва Н.Р., головн.спец.другого відділу досліджень і розслідувань, дов.№02/1638 від 01.08.06р.
Сутність спору: ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» звернулось до господарського суду АРК з позовною заявою до Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК про визнання недійсним рішення адміністративній колегії відповідача від 26.12.2005р. №43/02-13/43 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Ухвалою господарського суду АРК від 02.03.06р. позивачу було відмовлено у прийняті позовної заяви на підставі п.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.06р. ухвалу господарського суду АРК від 02.03.06р. скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду АРК.
Ухвалою господарського суду АРК від 19.06.06р. справа була прийнята до розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача не відповідає фактичним обставинам справи і діючим нормам законодавства. В правове обґрунтування позивач посилається на ст.ст.203,627 ЦК України, ст.ст.181,184,188 ГК України, згідно з якими контрагент по договору вільний у своєму волевиявленні і в разі незгоди з умовами договору вправі направити свої пропозиції про це другій стороні по договору або передати спір щодо умов договору на вирішення суду. На думку позивача, кожен з контрагентів укладаючи договір з ВАТ «Кримгаз» без будь-яких зауважень до запропонованої редакції договору свідомо виражає своє волевиявлення на ці умови і не обмежений з боку ВАТ «Кримгаз» на врегулювання заперечень щодо умов діючого договору. Крім того вказує що відсутній причинний зв’язок між монопольним положенням позивача на ринку постачання та транспортування природного газу і механізмом реалізації споживачами послуг. Тому відповідач помилково кваліфікує дії позивача як зловживання монопольним положенням, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови наявності значної конкуренції на ринку.
Також позивач вказує, що відповідач помилково вважає, що у разі скасування державної реєстрації наказу Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 19.06.07р. №103, яким встановлено терміни заміни застарілих комерційних приладів на лічильники газу класу точності 1.0, сторони за договором за взаємною згодою не можуть використовувати положення цього нормативно-правового акту.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Зокрема вказує, що доводи позивача ґрунтуються на цивільно-правових відносинах, але територіальний комітет розглядав дії ВАТ «Кримгаз» з точки зору конкурентно-правових відносин, тобто з позиції нерівності сторін, і спірне рішення адміністративної колегії стосується не правопорушень загального порядку укладення, зміни і розірвання господарських договорів, а порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Вважає, що відсутні підстави для скасування рішення.
В порядку ст.77 ГПК України справа слуханням відкладалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням №43/02-13/43 адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим від 26.12.2005року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано, що:
- ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» в особі Бахчисарайського управління по експлуатації газового господарства займає монопольне становище на товарному ринку «транспортування природного газу розподільними газопроводами» у територіальних (географічних) межах Бахчисарайського району Автономної республіки Крим (в межах частини території, де знаходяться належні йому мережі) з 01 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року з часткою 100 відсотків;
- дії ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» в особі Бахчисарайського управління по експлуатації газового господарства, що виразилися у встановленні газопостачальної організації вимог по проведенню споживачами розрахунків за спожитий газ в діапазоні об’емних витрат газу від 0,2 Qmax до Qmax при укладанні договорів з іншими споживачами на транспортування природного газу, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що кваліфікується як зловживання монопольним становищем на ринку і підпадає під дію п.1 ч.2 ст.13 даного Закону у вигляді дій суб’єкта господарювання, займающего монопольне становище шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити при умовах існування значної конкуренції на ринку.
На підставі зазначених висновків і відповідно до абз.2 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК спірним рішенням на позивача за порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено штраф в розмірі 4000,00грн.
Судом встановлено, та не заперечується позивачем, наступні факти.
Бахчисарайське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз» діє на підставі Положення про структурний підрозділ, затвердженого рішенням правління ВАТ «Кримгаз» і зареєстрованого протоколом №7 від 15.10.01р. Бахчисарайське управління не є юридичною особою, не має розрахункових рахунків в установах банків. Договори з підприємствами, установами, організаціями та населенням на поставку та транспортування природного газу розподільними газопроводами укладає керівник Бахчисарайського управління по довіреності, що видана ВАТ «Кримгаз».
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» в особі Бахчисарайського управління по експлуатації газового господарства займає монопольне становище на товарному ринку «транспортування природного газу розподільними газопроводами» у територіальних (географічних) межах Бахчисарайського району Автономної республіки Крим (в межах частини території, де знаходяться належні йому мережі) з 01 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року з часткою 100 відсотків.
Бахчисарайським управлінням по експлуатації газового господарства при укладенні договорів на транспортування природного газу зі споживачами, що використовують у роботі промислові газові лічильники без автоматичних коректорів, у розділу 4 Договору «Порядок обліку транспортуємого газу» пунктом 4.11 введено обмеження по діапазону виміру об’ємних витрат природного газу, тобто використовувати показання лічильників у діапазоні з погрішністю вимірювання 1% (від 0,2Qmax до Qmax).
Включення у Договори на транспортування природного газу цієї умови обумовлено тим, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» листом від 30.12.99р. №16/3-628-4253 запропонувала газотранспортним підприємствам: - при використанні споживачами лічильників газу типу РГ, ЛГ без вихідних сигналів та РГ-К-Уч, ЛГ-К-Уч без автоматичних коректорів, до розрахунків добових (місячних) об’ємів спожитого газу приймати розрахунки в діапазоні об’ємних витрат від Qt до Qmax (за винятком часу, коли газоспоживче обладнання не використовувалось і це може бути підтверджено відповідним документом);
- при використанні лічильників газу з автоматичною корекцією об’єму газу до стандартних умов приймати до розрахунків об’єми газу у діапазоні об’ємних витрат від Qmin до Qmax. Об’єми газу в діапазоні об’ємних витрат <Qmin – до розрахунків приймати значення, що дорівнює Qmin.
Положення листа від 30.12.99р. №16/3-628-4253 НАК «Нафтогаз України» було розроблено на підставі наказу Державного комітету України по нафті та газу від 01.11.94р. №355 «Про затвердження Правил подачі і використовування природного газу у народному господарстві України», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.11.94р. за №281/491, із змінами та доповненнями, чинними на час підписання зазначеного листа НАК «Нафтогаз України», внесеними наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 19.06.97р. №103 «Про внесення змін і доповнень у наказ Держнафтопрома від 01.11.94р. №335» (зареєстрований у Мін’юсті України 20.08.97р. за №329/2133. Зазначеним наказом №103 були передбачені обмежуючи умови по використанню показників приборів обліку газу при визначенні об’ємів фактично спожитого газу.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.ст.32,34,43 ГПК України, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Міністерством юстиції України на підставі висновку №3/16 від 20.03.02р. реєстрація наказу Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 19.06.97р. №103 була скасована, оскільки встановлення даним наказом термінів заміни застарілих комерційних приладів на лічильники газу класу точності до 1.0 не відповідає постановам Кабінету Міністрів України від 14.12.98р. №1971 «Про додаткові заходи щодо зупинення спаду виробництва в поточному році та забезпечення зростання його обсягів у 1999 році» і від 27.06.2000р. №1040 «Про невідкладні заходи щодо виконання Комплексної державної програми енергозбереження України», якими терміни забезпечення лічильниками природного газу з класом точності не нижче 1.0 змінено.
Зокрема, згідно пункту 11 Комплексу промислові підприємства забезпечуються лічильниками природного газу з класом точності не нижче 1.0, бюджетні організації – лічильниками газу згідно з багатогалузевою програмою виробництва приладів обліку споживання газу і поетапного оснащення ними житлового фонду у термін 1998-2000р.
Отже постановами Кабінету Міністрів України передбачено, що допускається встановлення лічильників споживання природного газу поступово – до 2004 року (крім промислових підприємств). Також зазначеними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України не передбачено для бюджетних організацій та житлово-комунального фонду забезпечення лічильниками з класом точності 1.0.
Згідно роз’яснень Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики, наданих листом від 01.11.04р. №9815-6-4/25 вимоги щодо обмеження використання лічильників газу тільки в діапазоні витрат, де нормована відносна похибка не перевищує +1 відсоток, є неправомірною, оскільки суперечить вимогам чинних нормативних документів.
Зазначені вище обмежувальні умови були застосовані Бахчисарайським управлінням по експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз» до усіх підприємств при укладенні договорів, не дивлячись на те, що використовуємі споживачами промислові лічильники газу без автоматичних коректорів мали клас точності 1.0, що встановлено адміністративною колегією відповідача при винесенні спірного рішення і не заперечується позивачем.
У ході судового розгляду справи позивач пояснив, що з кінця 2005 року і на даний час цей пункт у договорах щодо норми обмеження діапазону витрат газу при використанні промислових лічильників без автоматичних коректорів виключений відповідно до листа НАК «Нафтогаз України» від 02.06.05р. №16/3-818-3845 «Про застосування обмежень діапазону об’ємної витрати лічильників газу», згідно яким запропоновано ці обмеження у договорах на постачання газу не застосовувати на період до вирішення цього питання з Держспоживстандартом.
Отже слід погодитись з висновками відповідача, викладеними у спірному рішенні, що встановлення позивачем з березня 2002 року з моменту скасування Міністерством юстиції України державної реєстрації зазначеного вище Наказу Держаного комітету і по день розгляду відповідачем матеріалів справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у договорах на транспортування природного газу обмежуючих права споживачів вимог по встановленню фактично спожитого газу шляхом проведення споживачами розрахунків за спожитий газ в діапазоні об’ємних витрат газу від 0,2Qmax до Qmax може призвести до завишення об’ємів використання газу, що в свою чергу призведе до необхідності сплати споживачами вартості як додаткових об’ємів природного газу, які вони фактично не отримують, так і послуг по його транспортуванню.
При цьому слід зазначити, що дії позивача розглядались органом з точки зору конкурентно-правових відносин, тобто з позиції нерівності сторін, оскільки позивач є монополістом зі 100% долею на товарному ринку транспортування природного газу з розподільними газопроводами.
Отже доводи позивача щодо вільного вибору контрагентом умов договору, не приймаються судом до уваги, оскільки територіальне відділення Антимонопольного комітету України в АРК оцінювало дії позивача не з точки зору правомірності чи неправомірності встановлення умов договору, а з огляду на встановлення у договорах із споживачами таких додаткових умов, які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, ущемлення інтересів споживача шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо встановити при умовах існування значної конкуренції на ринку(п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). При цьому для кваліфікації дій позивача в даному випадку як правопорушення, передбаченого ст.13 та п.2 ст.50 вказаного Закону не обов’язкове настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди (збитків) споживачам, а достатньо встановлення можливості настання таких наслідків.
Також суд не погоджується з доводами позивача щодо правомірності включення у договори зі споживачами умов по проведенню споживачами розрахунків за спожитий газ тільки в діапазоні витрат, де нормована відносна похибка не перевищує +1% оскільки на 2004 рік не виповнена програма заміни лічильників газу точністю не нижче 1.0.
Відповідачем розглядались дії позивача не по термінам заміни лічильників газу, а по використанню їх показників при таких умовах розрахунків, що спотворює показники використання споживачем фактичного об’єму газу і призводить або може призвести до сплати газу, який споживач фактично не отримує та послуги, яка йому не оказується.
Підставами для скасування акта є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства – позивача у справі.
З урахуванням вимог ст.ст.1, 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та встановлених обставин справи спірне рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК стосується не правопорушень у сфері цивільно-правових відносин, як стверджує позивач, а порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв’язку з чим відповідач у прийнятті цього рішення діяв в межах наданих йому повноважень.
Не впливає на кваліфікацію порушення і відсутність негативних наслідків у вигляді заподіяння шкоди (збитків) споживачам за проведення споживачами розрахунків за спожитий газ в діапазоні об’ємних витрат газу від 0,2Qmax до Qmax.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до, зокрема, ущемлення інтересів споживачів.
Таким чином, застосовуючи фінансові санкції до позивача у вигляді штрафу у сумі 4000,00грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідач діяв в межах своїх повноважень та наданої компетенції Законом України «Про Антимонопольний комітет України» і відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведено, що спірні питання не відносяться до компетенції органів Антимонопольного комітету, не доведено невідповідність спірного рішення вимогам Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також існування на даному товарному ринку конкуренції чи альтернативних джерел отримання послуг з газопостачання.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і накладення штрафу» від 26.12.05р. №43/02-13/43, а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для його недійсності. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» в задоволенні позовних вимог.
За згодою сторін у судовому засіданні 15.08.06р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст.84 ГПК України рішення оформлено і підписано 23.08.2006р.
На підставі викладеного, керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.