Копія Справа № 2-80/07

РІШЕННЯ

 Іменем України

20 березня 2007 року Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Ткаченка О.М.

при секретарі Джуській Л.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу, посилаючись на те, що відповідач 26 квітня 2005 року позичив у нього гроші в сумі 7800 грн., які зобов'язувався поваернути до 1 серпня 2005 року. До строку виконання договору відповідач борг не повернув, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 7800 грн та моральну шкоду за несвоєчасне виконання договору в розмір 400 грн..

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача суму боргу та 3% годових від простроченої суми.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково і пояснив, що він дійсно 26 квітня 2005 року позичив у позивача гроші в сумі 7800 грн., про що між ним та позивачем був укладений договір позики в вигляді розписки, де він зобов"язувався повернути позивачеві борг в сумі 7800 грн. до 1 серпня 2005 року. 27 березня 2006 року він здав в ПЛ „ОСОБА_3" насіння соняшника на суму 6 800 грн. і в цей же день позивач отримав частину грошей в рахунок погашення боргу в сумі 5140 грн., а тому він визнає позов частково , а саме на суму 2660 грн. Вислухавши сторони допитавши свідка та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи із слідуючого:

-    з копії розписки від 26 квітня 2005 року вбачається, що відповідач, як голова фермерського

господарства „Надія" позичив у позивача гроші в сумі 7800 грн і зобов"язувався повернути

борг до 1 серпня 2005 року.

Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

·        Відповідно до чЛ СТ.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості. такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

·        з копії накладної №1 від 27.03.2006 року та квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 27 .03.2006 року вбачається ,що СФГ „Надія" сдало  на ПП „ОСОБА_3" 8 тонн насіння соняшника на суму 6800 грн. та отримало вищевказану суму грошей.

·        допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що дійсно 27 .03.2006 року ОСОБА_2, як голова СФГ „Надія" здав йому 8 тонн насіння соняшника на суму 6800грн. В цей же день кошти за насіння соняшника отримамали два чоловіки, а саме ОСОБА_1 в сумі 5140 грн. та ОСОБА_2 в сумі 1660 грн..

·        позивач по справі в судовому засіданні пояснив, що він дійсно 27 .03.2006 року отримав в ПП „ОСОБА_3" гроші в рахунок погашення боргу відповідачем в сумі 5140 грн., але дані кошти він отримав в рахунок іншого боргу, так як відповідач ,ще раніше позичав у нього кошти.

Суд вважає, що доводи позивача про те, що кошти в сумі 5140 грн. він отримав в рахунок іншого боргу відповідача перед ним суд вважає недастовірними, так яв позивачем не було надано суду доказів, що станом на 27.03.2006 року існував інший борг відповідача перед позивачем на суму 5140 грн..

2

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідач повернув позивачеві частину боргу в сумі 5140 грн. і на момент розгляду справи в суді відповідно до розписки від 26.04.2005 року залишилася непогашеною частина боргу на суму 2660 грн. Відповідно до вимог ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням індекса інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі викладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми, що становить 300 грн.

Суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди до задоволення не підлягає, так як відшкодування моральної шкоди за невиконання договірних зобов'язань не передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст.1046,1047,1049,1050,625 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,214,215 ЦПК України,суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2660 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми в розмірі 300 грн..  Позов в частині відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 в прибиток держави судовий збір в сумі 51 грн..

Рішення може бути оскаржено учасниками процесу в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області ,через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий