Справа № 2-2723/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 листопада 2010 року                                                                                                                                                          м.Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді         Кондратюка В.І.,      

з секретарем                                   Калатинець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації, управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради  про стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -

ВСТАНОВИВ :

 Позивач звернувся до суду і просить стягнути на його користь з відповідача невиплачені кошти, передбачені ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.01.1999 року по 31.12.2005 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 55016,92 грн., мотивуючи тим, що доплата виплачувалась йому не в розмірах, встановлених Законом, а згідно Постанови КМУ №836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення його прав.  

 Позивач в судове засідання не з’явився, але в заяві просить справу розглядати без його участі.

 Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надіслав заперечення проти позову, справу просить розглядати без його участі.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

ОСОБА_1  працює в вагонному депо м.Коростень, є потерпілим внаслідок Чорнобильської  катастрофи категорії  3,постійно проживає в с.Корчівка Овруцького району, що підтверджується копіями посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_1 від 10.10.1993 року та паспорта громадянина України серії НОМЕР_2.

Відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач має право на відповідні доплати, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 року в розмірі 10,5 грн. ( пропорційно відпрацьованого часу).

 Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на час виникнення правовідносин були передбачені слідуючи виплати :

- ст. 39 Закону – громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення – 2 мінімальні заробітні плати.

Зазначеною вище постановою № 836 усупереч Закону № 796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема :

- для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення – 1050 тис.крб. (10,5 грн. за гр.реф.).

Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови КМ №987 від 20.06.2000 року та №936 від 20.09.2005 року, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

  Частиною 4 ст.8 ЦПК України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

  За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була зупинена дія Закону в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст.73 Закону України ?ро Конституційний суд України” та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений не чинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про його неконституційність.

На підставі викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню за виключенням періоду часу з січня 2006 року по червень 2007 року.

Крім того, Законом України ?ро державний бюджет України на 2008 рік” було внесено зміни до Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими було виключено прив’язку до мінімальної заробітної плати, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22.05.2008 року. Вказане рішення зворотньої дії в часі не має, а тому вимоги позивача про стягнення коштів за 2008 рік підлягають задоволенню тільки з 22 травня.    

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив: з 02.01.1996 р. по 01.01.1998 р. - 15 грн.; з 01.01.1998 р. по 01.07.1998 р. - 45 грн.; з 01.08.1998 р. по 01.01.1999 р. – 55 грн.; з 01.01.1999 р. по 01.04.2000 р. – 74 грн.; з 01.04.2000 р. по 01.07.2000 р. – 90 грн.; з 01.07.2000 р. по 01.01.2002 р. – 118 грн.; з 01.01.2002 р. по 01.07.2002 р. – 140 грн.; з 01.07.2002 р. по 01.01.2003 р. – 165 грн.;   з  01.01.2003 р. по 01.12.2003 р. – 185 грн.; з 01.12.2003 р. по 01.09.2004 р. – 205 грн.; з 01.09.2004 р. по 01.01.2005 р. – 237 грн.; з 01.01.2005 р. по 01.04.2005 р. – 262 грн.; з 01.04.2005 р. по 01.07.2005 р. – 290 грн.; з  01.07.2005 р. по 01.09.2005 р. – 310 грн.; з 01.09.2005 р. по 01.01.2006 р. – 332 грн.; з 01.01.2006 р. по 01.07.2006 р. – 350 грн.; з 01.07.2006 р. по 01.12.2006 р. – 375 грн.; з 01.12.2006 р. по 01.01.2007 р. -  400 грн.; з 01.01.2007 р. по 01.07.2007 р. –  400 грн.; з 01.07.2007 р. по 30.09.2007 р. –  440 грн.; з 01.10.2007 р.  по 31.12.2007 р. -  460 грн.; з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. – 515 грн.; з 01.04.2008 р. по 30.09.2008 р. – 525 грн.; з 01.10.2008 р. по 30.11.2008 р. – 545 грн.;з 01.12.2008 р. – 605 грн., з 01.04.2009 р. – 625 грн., з 01.07.2009 р. – 630 грн., з 01.10.2009 р. – 650 грн., з 01.11.2009 р. – 744 грн.; з 01.01.2010 р. – 869 грн.; з 01.04.2010 р. – 884 грн.

В зв'язку  з викладеним, розмір недосплачених коштів позивачу згідно розрахунку становить:

  ст.39 Закону:

- з січня по грудень 1999 року: ( 74х2х3х0,94%х0,72%х0,74%х0,72%х0,93%х2х0,97%х0,99%)-10,50х3-9,88-7,55-7,75-9,5-7,56-9,77-9,78-10,14-10,41=1490,76 грн.;

- з січня по грудень 2000 року: (74х2х0,38%х0,48%х0,81%+90х2х2х0,78%+118х2х2х0,93%х0,78%х0,87%х0,94%)-10,50х4-3,96-5-8,5-8.19-9,74-8,14-9,11-9,83=1941,61 грн.;

- з  січня по грудень 2001 року : (118х2х7х0,97%х0,96%х0,75%х0,57%х0,99%)-10,50х7-10,18-10,11-7,86-5,94-10,38=2533,55 грн.;

- з  січня по грудень 2002 року: (140х2+140х2х0,75%х0,96%х0,9%х2х0,93%+165х2х0,85%х0,98%х0,96%х0,97%х0,96%х0,83%)-7,86-10,11-9,46х2-10,5-9,8-8,93-10,26-10,12-10,21-10,07-8,68=3240,95 грн.;

- з січня по грудень 2003 року : (185х2х5х0,9%х0,96%х0,66%х0,98%х0,91%х2+205х2х0,33%)-10,5х5-9,49-10,11-6,96-10,24-9,57х2-3,5=3845,95 грн.;

- з січня по грудень2004 року: ( 205х2х5х0,93%х0,97%+237х2х0,93%х0,98%х2х0,97%)-10,5х5-9,72-10,15-10,48-9,72-10,32-10,2-10,27=4940,47 грн.;

- з січня по грудень 2005 року : (262х2+262х2х0,46%х0,28%+290х2х2х0,39%+310х2х2+332х2х2х0,94%х0,95%)-10,5х7-4,79-2,89-4,05-9,84-9,98=6007,31 грн.;

- з липня по грудень2007 року: (440х2х3+460х2х3)- 10,5х6=5337 грн.;

- з травня по грудень 2008 року: (525х2х4х0,81%+545х2+605х2х0,87%)-10,5х5-8,49-9,16=7124,43 грн.;

- з січня по грудень 2009 року: (605х2х2х0,7%+625х2х2х0,72%+630х2+630х2х0,94%х0,96%+650х2+744х2+744х2х0,74%)-10,5х7-7,34-7,57-9,83-10,08-7,82=14096,3 грн.;

- з січня по березень 2010 року: (869х2х0,85%х0,93%х0,8%)-8,96-9,75-8,39=4458,6 грн.; а всього на суму 55016,92 грн.

Чорнобильської катастрофи” передбачено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2 мінімальні заробітні плати, а пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати, тобто передбачено саме доплату до заробітної плати, то відповідно до ст.233 КЗпП України особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому сум заробітної плати без обмежень будь-яким строком.

Статтею 62 Даного закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов”язковими для виконання міністерствами  та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

 Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.2000 р. №987 та п.2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 20.09.2005 р. №936, зазначені кошти виплачуються за місцем основної роботи громадян і розпорядниками коштів нижчого рівня визначено управління праці та соціального захисту населення, тобто управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, тому заборгованість підлягає стягненню саме з цього відповідача, а в задоволенні позовних вимог до управління праці і соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації слід відмовити за безпідставністю.

Позивач сплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Від сплати судового збору сторони звільнено згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та рішення тридцять першої сесії Овруцької міської ради V скликання №13 від 11.02.2010 року.

На підставі ст.19 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та керуючись ст.ст. 3,10,11,60,196,212-215,218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

    Позов задовольнити частково.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 доплату до заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період 01.01.1999 року по 31.12.2005 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.03.2010  року в сумі 55016,92 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд.

Суддя: