ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.06.2006 | Справа №2-31/8859-2006А |
19.06.2006р. м.Сімферополь Справа №2-31/8859-2006А
09 годин 40 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідача – Мустафаєва Е.Т., довіреність №1 від 20.01.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Суб’єкта підприємницької діяльності Руденського Андрія Миколайовича(97420, АР Крим, м.Євпаторія, вул.Чапаєва,87 кв.56)
до відповідача – Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Ім.газети«Кримська правда»,61)
про визнання нечинною постанови
ВСТАНОВИВ:
Суб’єкт підприємницької діяльності Руденський Андрій Миколайович звернувся до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим, в якому просить визнати нечинним постанову №1598 від 06.12.05р. про накладення штрафу у розмірі 2005,44грн., передбаченого ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем безпідставно застосовані до нього штрафні санкції в сумі 2005,44грн., оскільки ніяких порушень Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів він не вчиняв, а зазначені у акті перевірки порушення не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов та доповненнях до нього. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту порушення законодавства позивачем, за яке передбачено відповідальність ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» та на необґрунтованість його доводів.
Ухвалою суду від 14.04.06р. за клопотанням позивача було вжито заходів забезпечення адміністративного позову.
У ході судового розгляду справи усною ухвалою суду від 29.05.06р. за клопотанням позивача було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Кримське казенне підприємство пробірного контролю.
Усною ухвалою суду від 13.06.06р. за клопотанням відповідача, з урахуванням наданих пояснень третьої особи про те, що Кримське казенне підприємство пробірного контролю веде контроль тільки за якістю дорогоцінних металів у ювелірних виробах і не має відношення до правил роздрібної торгівлі цими виробами, беручи до уваги, що рішення у справі не вплине на права і інтереси або обов’язки цієї особи, Кримське казенне підприємство пробірного контролю виключено з числа осіб, яки беруть участь у справі.
У судовому засіданні 29.05.06р. за клопотанням відповідача, підтриманого позивачем, було допитано свідка.
В порядку ст.128 КАС України за клопотанням відповідача справа слуханням відкладалась з 05.05.06р. на 22.05.06р., в порядку ст.150 КАС України по справі оголошувались перерви з 29.05.06р. до 13.06.06р. і з 16.05.06р. до 19.06.06р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, допитавши свідка, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, та не заперечується позивачем, наступні факти. 25 жовтня 2005р. спеціалістами Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим на підставі розпорядження керівника від 24.10.05р. №00002470 була проведена планова перевірка з питань дотримання чинного законодавства про захист прав споживачів ювелірного магазину, розташованого за адресою: м.Євпаторія, вул.Фрунзе, 23, який належить суб’єкту підприємницької діяльності Руденському Андрію Миколайовичу.
В результаті проведення перевірки при купівлі ювелірного виробу на суму 112,80грн. (товарний чек №945847) були встановлені факти порушення вимог ст.ст.12, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91р. №1023, п.п.16, 17, 19 «Правил роздрібної торгівлі ювелірними виробами та іншими виробами з дорогіцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99р. №460, п.3.2.2 ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови».
Виявлені порушення були зафіксовані в акті перевірки від 25.10.2005 №00001874 і додатках до нього.
Перевірку було проведено у присутності суб’єкта підприємницької діяльності Руденського А.М. і продавця Тимошенко С.В., яки з актом були ознайомлені, але від підпису та отримання копії акту відмовились, про що свідчить відповідний запис у акті перевірки.
Одночасно з актом перевірки СПД Руденському А.М. відповідачем було видано припис відповідно до ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» про заборону реалізації ювелірних виробів вказаних у додатку до акту і зобов’язано позивача усунути виявлені недоліки та надати інформацію про усунення порушень в строк до 05.11.05р., але від отримання припису позивач також відмовився.
Як свідчать матеріали справи Головним управлінням у захисту прав споживачів в АР Крим супровідним листом від 31.10.05р. №1442 на юридичну адресу позивача було направлено поштою, рекомендованою кореспонденцію, акт перевірки і додатки до нього, про що свідчить квитанція №277972 від 08.11.05р. відправлення. Одночасно у супровідному листі позивачу повідомлялось про день, час і місце розгляду питання про накладення штрафних санкцій на підставі зазначеного акту перевірки.
23.11.2005 року відповідачем на юридичну адресу позивача було направлено повідомлення про перенос розгляду матеріалів перевірки на 06.12.05р., про що свідчить поштовий реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції від 23.11.05р. №213.
Відповідно до вимог Положення «Про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02р. №1177, Головним управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим було розглянуто матеріали перевірки без участі позивача чи його представника і винесено постанову №1598 від 06.12.05р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 2005,44грн., у тому числі штраф у розмірі 30% вартості партії товару у сумі 273,90грн. за відсутність своєчасної, необхідної і достовірної інформації про адресу виробника та нормативний документ і 50% вартості партії товару в сумі 1731,54грн. за реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативного документу ДСТУ 3527-97 по маркуванню товару.
Зазначену постанову було надіслано на юридичну адресу позивача поштою, про що свідчить поштовий реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції від 08.12.05р. №33.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.ст.86,69,70 КАС України судом приймається акт перевірки від 25.10.05р. №00001874 як доказ встановлення факту порушення позивачем законодавства про захист прав споживачів.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).
Причиною спору в даній справі стало питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право вимагати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар (роботу, послугу), яку надає продавець (виробник, виконавець). Продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником, виконавцем).
Відповідно до п.16 Правил роздрібної торгівлі ювелірними виробами та іншими виробами з дорогоцінних металлів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99р. №460 (далі - Порядок) приймання ювелірних виробів проводиться суб’єктом господарської діяльності тільки при наявності супровідних документів, передбачених діючим законодавством: товарно-транспортних накладних (рахунків-фактур, прибутково-видаткових накладних), документів підтверджуючих належну якість виробів. Ювелірні вироби, яки поступили у продаж від громадянина-підприємця повинні мати товарний ярлик із зазначенням його прізвища, адреси, номера документа на право заняття підприємницькою діяльністю та назву органу, що його видав.
Пунктом 17 Правил встановлено обов’язок продавця під час приймання товару проводити перевірку наявності на товарі маркування, яке наноситься на ювелірний виріб, товарний ярлик або індивідуальну упаковку, групову, транспортну тару і пакувальний лист. Типове маркування ювелірних виробів передбачає наявність такої інформації: на лицьовому боці товарного ярлика до виробу відмічається найменування або товарний знак підприємства-виробника, найменування виробу або його шифр, найменування сплаву метала і його проба, маса виробу, ціна за 1 грам (для вагових виробів) або ціна виробу; на зворотному боці товарного ярлика вказується артикул, номер (розмір) обручки або браслету, найменування каменя, нормативно-правовій акт, відповідно до якого виготовлено цей виріб, кількість і якісні характеристики каменів (цвіт, дефектність, вага, форма огранки).
Відповідно до п.19 Правил перед подачею ювелірних виробів у торгову залу робітники здійснюють їх підготовку до продажу, що включає зовнішній огляд з метою підтвердження наявного маркування і якості упаковки виробів, лінійним розмірам номерів обручок та браслетів, виявленню дефектів і встановленню їх відповідності нормативно-правовим актам, перевірку наявності встановлених пробірних клейм України, пломб і товарних ярликів.
Згідно з п.3.2.2 ДСТУ 3527-97 Держаного стандарту України «Вироби золотарські з коштовних металів» (ведені в дію з 01.07.1998р.) кожний з виробу повинен мати етикетку з реквізитами згідно таблиці 3 указаних стандартів, зокрема, визначено обов’язковим наявність на етикетці золотарського виробу штампу ОТК.
Зазначені вимоги щодо продажу ювелірних виробів не були дотримані позивачем, що зафіксовано у акті перевірки і додатках до нього, а саме, відсутні на маркировочних ярликах деяких виробів, що поступили у продаж від громадянина-підприємця, відомостей про його адресу та номеру документа на право зайняття підприємницькою діяльністю і найменування органу, що його видав; відсутність на маркировочних ярликах ювелірних виробів штампу відділу технічного контролю (ОТК).
При огляді у судовому засіданні 29.05.06р. золотарського виробу, зазначеного у акті перевірки під №12, каблучка «Золотий дощ» 585 проби, вага 1,93г., артикул 353, розмір 17, вставка цирконієва, судом встановлено відсутність на маркировочному ярлику до цього виробу штампу ОТК, нанесення якого передбачено п.3.2.2 ДСТУ 3375-97.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за встановлені порушення законодавства про захист прав споживачів, відповідно до якої відповідачем застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірах, встановлених п.2 і п.7 ч.1 ст.23 цього Закону.
Позивач вважає, що ним не порушено законодавства про захист прав споживачів, оскільки всі ювелірні вироби, що знаходились у продажу у магазині під час перевірки мали державне пробірне клеймо та іменник – спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача цих виробів. Крім того, позивач у судовому засіданні вказав на те, що він взагалі не може ставити штампи ОТК, оскільки є суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою.
Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки в даному випадку мова йде не про наявність на самому ювелірному виробу державного пробірного клейма та іменника-спеціального знака, що засвідчує виготовлювача ювелірних виробів, а про відповідність маркування на ярликах до ювелірних виробів встановленим вимогам.
Як встановлено судом позивач мав ліцензію №417044 від 09.12.2002р. строком дії до 09.12.05р., на даний час здійснює свою діяльність на підставі ліцензії №320172 від 16.12.05р., якою позивачу надано право виготовлення та роздрібної торгівлі ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, комісійна торгівля та здійснення ремонту цих виробів.
Відповідно до цього позивач повинен дотримуватись ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення і торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, що затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної политики та підприємництва і Міністерства фінансів України 26.12.2000р. №82/350, яки є обов’язковими для суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які виготовляють вироби і торгуюють виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 п.2 Ліцензійних умов суб’єкт господарювання при здійсненні діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, торгівлі цими виробами повинен дотримуватись вимог законодавства, у тому числі державних стандартів України, зокрема ДСТУ 3375-97 «Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови».
Отже, як зазначено вище п.3.2.2 ДСТУ 3375-97 встановлено обов’язковим наявність на ярлику золотарського виробу штаму ОТК.
При цьому, як свідчать матеріали справи, всі ювелірні вироби, що зазначені в акті перевірки, і не мають штампу ОТК, придбані позивачем для продажу за договорами з СПД Бурдіним Б.Г., Нерадовським і приватним підприємством «Олес» і не є виробами власного виготовлення позивача.
Таким чином, позивачем не дотримано вимог п.19 Правил роздрібної торгівлі і виставлено до продажу вироби, яки не мають відповідних штампів ОТК.
Виставлені до торгівельного залу золотарські вироби для реалізації повинні мати маркування з зазначенням всієї необхідної інформації про товар. При цьому ніяких виключень щодо маркування ярликів до золотарських виробів для фізичних осіб-підприємців або встановлення іншого порядку маркування для цих суб’єктів нормативні документи не містять.
Відповідно до пункту другого частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність за виготовлення або реалізацію товару, що не відповідає вимогам нормативних документів, у вигляді штрафу в розмірі 50% вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 7 частини 1 статті 23 цього Закону передбачена відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію – у розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, при встановленні факту порушення позивачем законодавства про захист прав споживачів, а саме реалізацію товару не відповідаючого нормативному документу ДСТУ 3527-97 Держаного стандарту України «Вироби золотарські з коштовних металів» з маркірування золотарських виробів і відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію на ярлику цих виробів, відповідачем цілком вірно застосовано до позивача відповідальність передбачену п.2 та п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому суд виходить із того, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товару. Тому відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець зобов’язаний своєчасно надавати споживачу необхідну, достовірну інформацію про товар у доступній, наочній формі, яка би забезпечувала можливість компетентного вибору, а ст.12 цього Закону зобов’язує продавця передати споживачеві товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником, виконавцем).
Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що він регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав. Відповідно до визначення термінів, які вживаються у Законі, споживач - це громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Отже, саме права споживачів – фізичних осіб, які придбавають продукт для задоволення власних потреб, захищає Закон.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, застосовуючи постановою №1598 від 06.12.05р. фінансові санкції до позивача у вигляді штрафу у сумі 2005,44грн. за порушення ст.ст.12, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", п.п.16, 17, 19 «Правил роздрібної торгівлі ювелірними виробами та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99р. №460, п.3.2.2 ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови», Головне Управління у справах захисту прав споживачів діяло в межах своїх повноважень і наданої Законом компетенції. Тому постановою Головного управління у справах захисту прав споживачів в АРК №1598 від 06.12.2005р. було правомірно накладено штраф на позивача в розмірі, передбаченим ст.23 Закону «Про захист прав споживачів», а відтак не вбачається правових підстав для скасування вказаної постанови відповідача.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для її скасування. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі СПД Руденському А.М. в задоволенні позовних вимог.
Оцінку свідченням свідка суд вважає можливим не давати, оскільки всі докази, що обґрунтовують судове рішення, встановлені документально і не спростовані позивачем.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 14.04.06р. у даній справі підлягають скасуванню.
В судовому засіданні 19 червня 2006 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови підписано 26 червня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,8,9,11,12,70,79, 86, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
2. Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 14.04.06р. у даній справі скасувати.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання зави про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.