ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.08.2006 | Справа №2-31/11673-2006А |
10 годин 05 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – Брязгін А.А., представник, довіреність від 20.06.06р.
від відповідача – Патраш В.І., головн.державн.податк.інсп.юр. відділу за довіреністю №2207/9 від 23.08.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» (98500, АР Крим, м.Алушта, вул.Леніна,2)
до відповідача – Державної податкової інспекції в м.Алушта (98500, АР Крим, м.Алушта, вул.Леніна,22-а)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» 20.06.06р. звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до ДПІ в м.Алушта про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000981701/2 від 06.03.06р., яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 14437,35грн., у тому числі 4812,45грн. основного платежу і 9624,90грн. штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду АРК від 21.06.06р. позовну заяву було залишено без руху відповідно до вимог ст.108 КАС України і встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви господарський суд АРК ухвалою від 10.07.06р. відкрив провадження по адміністративній справі за даним позовом.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач безпідставно включив до сукупного місячного оподатковуваного доходу робітників підприємства витрати на службові відрядження та донарахував податок з доходів фізичних осіб в сумі 4812,45грн. і, відповідно, неправомірно застосував до підприємства штрафні санкції, оскільки згідно п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума коштів отриманих платником податку на відрядження або під звіт не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. Також вказує на те, що вмотивоване рішення за скаргою ТОВ «Кронос», поданою в порядку адміністративного оскарження, не було своєчасно надіслано відповідачем, отже скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, тому спірне податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно.
У судовому засіданні, що відбулося 29.08.06р., представник позивача, користуючись своїм правом наданим довіреністю і у відповідності зі ст.49 КАС України змінив позовні вимоги відповідною заявою і просить суд визнати протиправним і скасувати спірне податкове повідомлення-рішення з підстав вказаних у позові.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів з посиленням на те, що суму податку з доходів фізичних осіб обґрунтовано донараховано підприємству у відповідності з пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та застосовані штрафні санкції до позивача за порушення податкового законодавства відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В порядку ст.150 КАС України та за клопотанням сторін по справі оголошувались перерви з 27.06.06р. до 10.08.06р. і з 22.08.06р. до 29.08.06р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Судом встановлено, що ДПІ у м.Алушта з 12.10.05р. до 25.10.05р. було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт №111/110/23/31395365 від 03.11.05р.
Перевіркою правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення позивачем пп.3.4 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Як слідує з акту перевірки позивач в порушення Інструкції «Про службові відрядження в межах України і за рубіж» направляв у відрядження до основного місця роботи до ТОВ «Кронос» робітників Щербак В.В. і Кірюхина О.М., які є штатними робітниками підприємства і не можуть відправлятись у відрядження до основного місця роботи. Отже доходи, отримані ціми робітниками не включені до загального місячного оподатковуваного доходу цих робітників, в результаті чого перевіркою донараховано податку в сумі 4812,36грн. Всього за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 5592,57грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Алушта було надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №0000981701/0 від 14.11.05р. на загальну суму 16777,71грн., у тому числі 5592,57грн. податку з доходів фізичних осіб та 11185,14грн. штрафних санкцій.
Позивач скористався правом на оскарження податкового повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження.
Рішенням ДПІ у м.Алушта від 12.12.05р. №5067/23 про результати розгляду первісної скарги позивачу було відмовлено в задоволені скарги, податкове повідомлення-рішення №0000981701/0 від 14.11.05р. залишено без змін.
Рішенням ДПА в АР Крим від 24.02.06р. №393/10/25-007 повторну скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000981701/0 від 14.11.05р. в частині донарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 780,12грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 1560,24грн.
За результатами оскарження позивачу було надіслано нове податкове повідомлення-рішення №0000981701/2 від 06.03.06р. на суму податкового зобов’язання 14437,35грн., у тому числі 4812,45грн. за основним платежем і 9624,90грн. за штрафними санкціями.
Доводи позивача про неправомірне включення відповідачем до складу загального місячного оподатковуваного доходу витрат на службові відрядження робітників підприємства вважаються судом безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і не ґрунтуються на законі.
Відповідно до пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його роботодавця як додаткове благо (за випадками, передбаченими п.3.4 даної статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування любих витрат або втрат платника податку, крім підлягаючих обов’язковому відшкодуванню згідно закону за рахунок бюджету або звільнених від оподаткування згідно даному Закону.
Додаткові блага – грошові кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, які виплачуються (надаються) платнику податку його роботодавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою або виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з такими платником податків (п.1.1 ст.1 Закону).
Доход – сума любих коштів, вартість матеріального чи нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, отриманих платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України так і поза її межами. (пункт 1.2 ст.1 Закону).
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України і за рубіж, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р.№59 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31.03.98р. за №218/2658 (із змінами та доповненнями), службовим відрядженням вважається поїздка робітника за розпорядженням керівника підприємства, організації, установи на певних строк в інший населений пункт для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Як свідчать матеріали справи наказами директора ТОВ «Кронос» від 01.10.04р. №164/1, від 15.10.2004р. №176, від 30.12.2004р. №226 і від 30.12.04р. №227 час знаходження у ТОВ «Кронос» головного юрисконсульта Кирюхіна О.М. і голови адміністративної ради Щербака В.В. вважається відрядженням.
При цьому згідно штатному розкладу і наказів №96-п від 01.10.2004р. і №32т від 12.03.2004р. про прийняття на роботу, а також табелів обліку робочого часу, для вказаних робітників місцем постійної роботи є ТОВ «Кронос», м.Алушта.
Як відображено у акті перевірки і не заперечується позивачем відповідно до посвідчень на відрядження та наданими до перевірки авансовими звітами ТОВ «Кронос» виплачувало зазначеним працівникам суми за проживання у готелях у м.Алушта, добові, проїзд залізнодорожним транспортом:
- у 2004 році Щербак В.В. виплачено 4116,70грн., Кирюхіну О.М. – 1701,22грн.
- у 2005 році Щербак В.В. виплачено 14626,33грн., Кирюхіну О.М. – 3971,28грн.
Крім того, ТОВ «Кронос» платіжними дорученнями перераховувались кошти ЗАТ «Кій Авіа Крим» та ТОВ «Група НЕО» за квитки на авіарейси для відрядження Кирюхіна О.М. та Щербака В.В. у ТОВ «Кронос»:
- у 2004 році Щербак В.В. – 1630,61грн., Кирюхіну О.М. – 2250,10грн.
- у 2005 році Щербак В.В. – 4636,12грн., Кіпюхіну О.М. – 4085,81грн.
Таким чином, ТОВ «Кронос» відправляло у відрядження вказаних робітників, які є штатними робітниками підприємства, з основного місця роботи на основне місце роботи, що є порушенням вказаної вище Інструкції і не може вважатись відрядженням, отже даний доход робітників позивача підлягав оподаткуванню.
У порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначені доходи, отримані Кирюхіним О.М. і Щербак В.В., не були включені позивачем до сукупного місячного оподатковуваного доходу цих робітників.
Отже нарахування ДПІ у м.Алушта позивачу суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4812,45грн. є цілком правомірним і обґрунтованим.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03р. №889 (с змінами та доповненнями) платниками податку з доходів є: резидент, який отримує доходи з джерелом їх походження на території України, податковий агент.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент – юридична особа (його філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, яки незалежно від їх організаційно-правового статусу і способу оподаткування зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені і за рахунок платника податку, вести податковий облік і надавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно з пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховував (сплатив) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує з суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, що визначена у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону).
Пунктом 20.1 статі 20 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що розмір штрафних (фінансових санкцій) за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлено нормами даного Закону.
У випадку, коли податковий агент до чи під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання чи сплати (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, який виникає внаслідок таких дій, покладаються на такого податкового агента (пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону).
Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. встановлено що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнобов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплаті пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (бов’язкового) платежу, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби можуть застосовувати фінансові санкції у межах їх компетенції та у відповідності з законом.
Не приймається судом до уваги з огляду на його безпідставність довід позивача про несвоєчасне відправлення рішення відповідачем про результати розгляду скарги
Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платинків подтків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розпіску. Керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги плтниак податків понад строки, визначені цим підпунктом, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку.
Як свідчать матеріали справи 29.12.2005р. ДПА в АРК було отримано повторну скаргу ТОВ «Кронос» від 26.12.05р. вих.№699 на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушта. 12.01.2006 року заступником начальника ДПА в АРК винесено рішення №21/10/25-007 про продовження строку розгляду повторної скарги ТОВ «Кронос» до 25.02.2006р. Заступником начальника ДПА в АРК 24.02.06р. винесено рішення №1371/7/25-007 про результати розгляду повторної скарги, яке отримано позивачем 27.02.06р.
Таким чином вмотивоване рішення за скаргою ТОВ «Кронос» направлено позивачу у строки встановлені законом.
Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених пп.4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Проте позивачем не надано доказів, які б спростовували обґрунтованість донарахованих відповідачем сум податку з доходів фізичних осіб.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для його скасування. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі ТОВ «Кронос» в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 29 серпня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 04 червня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7-12, 70, 71, 86, 94 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.