Справа № 2-511/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    8 листопада  2010 року                                                                                           смт Широке

    Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді                                                                                                       Леонідової О.В.

при секретарі                                                                                                                Лагода Л.Б.

за участю сторін  позивача ОСОБА_1, відповідачів  ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,  представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2, ОСОБА_3 яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа орган опіки і піклування Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про виселення та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

            Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, уточнивши позовні вимоги,  вказуючи, що  він є власником домоволодіння АДРЕСА_1, укладено кредитний договір з ВАТ  «Райффайзен Банк Аваль» і договір іпотеки цього будинку, з вересня 2008 р. не міг сплачувати платежі по кредиту, тому усно домовився з представником банку ОСОБА_4 про продаж нерухомості, в подальшому відповідачі вмовили його передати у володіння сім`ї ОСОБА_9 цей будинок за умови, що останні приймають на себе всі необхідні платежі по кредиту та повертають йому всі сплачені ним гроші по кредиту готівкою, потім переоформлюється право власності. Але документи не переоформлені, обіцяна сума не сплачена, сім`я ОСОБА_9 безоплатно користується його житлом, а він з дружиною та трьома малолітніми синами залишився без власного житла і без коштів. Просив виселити відповідачів з будинку або зобов`язати укласти договір купівлі-продажу, відшкодувати моральну шкоду 10000 грн. В судовому засіданні позивач відмовився від частини позовних вимог щодо зобов`язання сім`ї ОСОБА_9 укласти договір купівлі продажу (а.с. 56), відмова від частини позовних вимог прийнята судом, про що суд виніс ухвалу на місці.

Позивач повністю підтримав решту  позовних вимог про виселення та стягнення моральної шкоди, суду пояснив, що в 2008р. він тимчасово проживав в м. Одесі, ключі від будинку залишав поручителю за кредитним договором, в травні 2009р. приїхав і  побачив, що в його будинку живуть ОСОБА_9, які обіцяли сплатити кошти весною, потім восени, але не сплатили, зараз йому нема де жити, будинок по АДРЕСА_2, де він з дітьми та дружиною зареєстрований, не його, без опалення, всі вони живуть в одній кімнаті з електрообігрівачем. Згодний сплачувати всі борги, щоб жити в своєму будинку.

    Представник відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_4 проти позову заперечує, суду пояснила, що позивач в 2007р. отримав кредит, з 2008р. не сплачував платежі, заявив про наміри надати будинок для проживання іншим людям, щоб ті платили кредит, звернулась сім`я ОСОБА_9, заселились, сплачували кредит, з травня 2010р. кредит не сплачується, справа передана до служби безпеки банку, звернення стягнення на предмет іпотеки не було, письмової заяви від позивача про добровільний продаж будинку не було, договір про переведення боргу не оформлявся.

    Відповідач 2 ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, проти позову заперечує, суду пояснила, що вони з чоловіком звернулись до банку в лютому 2009р., в квітні 2009р. заселились в будинок, сплачували платежі по кредиту позивача, приїхав позивач, забрав свої речі, казав, щоб платили по кредиту і далі, строки не визначали, в травні 2009р. прийшов лист, що в позивача велика заборгованість по кредиту перед іншим банком, з травня 2010р. перестали сплачувати платежі по кредиту, продовжують проживати в будинку, домовленостей з позивачем про плату за проживання не було. Місце її проживання зареєстровано в с. Озерівка Миколаївської області, там є будинок,  право власності на який оформлено за чоловіком ОСОБА_2, нумерації і вулиці не зазначено, діти зареєстровані з нею, як матір`ю, але в цьому будинку проживають батьки чоловіка і брат з родиною, в них з чоловіком також був будинок в с. Новоолександрівка Озерівської сільської ради, але вони його покинули, не продавали, право власності не оформляли, так як роботи там немає, будинки коштують невеликі суми.

Відповідач 3 ОСОБА_2 проти позову заперечує, підтвердив пояснення своєї дружини відповідача 2, також пояснив, що його місце проживання зареєстровано в с. Могилівка Широківського району в будинку родичів дружини, дійсно формально на нього оформлено право власності на будинок в с. Озерівка Миколаївської області, нумерації і вулиці не зазначено, але в цьому будинку проживають його батьки та брат з родиною, в цьому будинку зареєстроване місце проживання відповідача 2 його дружини ОСОБА_3 з дітьми.

Представник третьої особи - органу опіки і піклування Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_5 проти позову заперечує в інтересах захисту прав неповнолітніх дітей ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що позивач отримував кредит, він був поручителем, в 2008р. позивач виїжджав до м. Одеси, йому залишав ключі, щоб продати будинок, потім позивач подзвонив, сказав  віддати ключі в банк Аваль, він віддав представнику банку ОСОБА_4, думав, що будинок проданий, але зараз прийшла з банку вимога про сплату боргу.

Вислухавши сторони, показання свідка ОСОБА_10, дослідивши письмові докази, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровської області згідно договору купівлі-продажу від 05.07.2007р., витягу про реєстрацію права власності від 10.07.2010р. (а.с. 5-6). З Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», позивач уклав 20.07.2010р. кредитний договір та договір іпотеки вищезазначеного будинку (а.с. 7-11). Відомостей про примусове стягнення боргу з позивача суду не надано.

Відповідно до акту від 03.08.2010р. в буд. АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_8, ОСОБА_9 з березня 2009р. (а.с. 12), цей факт визнається сторонами. Також сторонами визнано, що вселення відповідачів відбулося на підставі усного договору найму до моменту укладення договору купівлі продажу з переоформленням права власності на ОСОБА_9, згоди між сторонами щодо істотних умов договору купівлі-продажу не досягнуто.

Зараз позивач з дружиною та  трьома малолітніми дітьми зареєстрований в АДРЕСА_2, цей будинок йому не належить, в будинку відсутнє опалення, має намір вселитись з родиною в належне йому домоволодіння АДРЕСА_1, у зв`язку з чим просить виселити відповідачів.

            Відповідно до ст. 168 ЖК України договір найму  жилого  приміщення,  укладений на невизначений строк,  може бути  розірвано  за  вимогою  наймодавця,  якщо  жиле приміщення,  займане  наймачем,  необхідне  для проживання йому та членам його сім'ї.  У цьому  випадку  власник  будинку  (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

Позивач, починаючи з січня 2010р. попереджав відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення з його будинку, це визнано сторонами, також підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.01.2010р. та відповідь з прокуратури Широківського району Дніпропетровської області (а.с. 24 -25).

Згідно ст. 169 ЖК України у разі припинення договору найму житлового приміщення в будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, що проживають разом з ним, зобов`язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмови – підлягають виселенню в судовому порядку.

 Відповідно до  ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” громадянам України гарантується свобода пересування  та вільний вибір місця проживання на її території.

Місце проживання відповідача 2 ОСОБА_3 з 02.12.2003р. зареєстровано в с. Озерівка Березнегуватського району Миколаївської області (а.с. 40, 43), місце проживання відповідача 3 ОСОБА_2  зареєстровано в АДРЕСА_3.

      Згідно ст. 160 СК України  місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Позивач ОСОБА_1 є власником будинку, проживання в цьому будинку сім`ї ОСОБА_2  перешкоджає позивачу користуватись своєю власністю.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів сумісно моральної шкоди в розмірі 10000грн., позивач посилається на ст. 23 ЦК України щодо загальних положень про відшкодування моральної шкоди, ст. 401, 403, 406 ЦК України – положення щодо сервітуту, ст. 168 ЖК України – положення щодо найму житла. В зазначених позивачем спеціальних нормах права  - ст.ст. 401, 403, 406 ЦК не містяться положення про відшкодування моральної шкоди.

   Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, ця стаття стосується підрозділу 2 ЦК України «Недоговірні зобов`язання» позивачем не доведена ні наявність шкоди, ні протиправність діяння її заподіювача, ні наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивач посилається на ст. 168 ЖК України та усний договір найму, тому має право вимагати виконання договірних зобов`язань, розірвання договору найму, отже, в задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом виселення відповідачів з домоволодіння АДРЕСА_1 за місцем реєстрації їх проживання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору та витрати  з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в загальній сумі 45, 50 грн. (37 + 8,5), порівну з кожного.

Не підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн., так як суду  надано квитанцію про послугу з надання правової допомоги (а.с. 58), але угода з адвокатом на представництво (а.с. 57), відповідного розрахунку згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ,і порядок їх компенсації за рахунок держави» не надано.

Відповідно до ст.ст. 386, 391 ЦК України,   ст. 160 СК України, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2, ОСОБА_3,  яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа орган опіки і піклування Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про виселення та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 з домоволодіння АДРЕСА_1 в домоволодіння АДРЕСА_3 за місцем реєстрації проживання.

Виселити ОСОБА_3 разом з неповнолітнім  сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, та малолітньою дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7,  з домоволодіння АДРЕСА_1 в с. Озерівка Березнегуватського району Миколаївської області за місцем реєстрації проживання.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відповідачів Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 сплачені ним судові витрати зі сплати судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі по 15 (п`ятнадцять) гривнів 17 коп. з кожного.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції  в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя –   (підпис)

З оригіналом згідно Суддя: