Справа № 2-4965

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    03 листопада 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Кулєшової О.І., при секретарі Пархоменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, трьох процентів річних від простроченої суми, та індексу інфляції,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу  в розмірі 13574 гривні 45 копійок, індекс інфляції в розмірі 583 гривні 70 копійок, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 305 гривень 37 копійок, витрати пов’язані з придбанням банківських довідок у розмірі 50 гривень, а також судові витрати в розмірі 146 гривень за сплату судового збору та 120 гривен за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач 27 травня 2009 року позичив у нього 1700 доларів США гривень, що еквівалентно 13574 гривням 45 копійкам, які зобов’язався повернути до грудня 2009 року. Однак свої зобов’язання він не виконав по цей час. Від добровільного виконання своїх зобов’язань ухиляється, у зв’язку з чим, позивач змушений звертатися до суду з позовною заявою та просить також застосувати до суми боргу індекс інфляції та 3 проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

    Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі .

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

    Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, - зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    У силу ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошті або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частина 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

  Судом встановлено, що в 2008 році позикодавець ОСОБА_1 передав у борг позичальнику ОСОБА_2 1700 доларів США, що еквівалентно 13574 гривням 45 копійкам, які останній зобов’язався повернути у строк до грудня 2009 року про що останній написав розписку 27 травня 2009 року, оригінал якої долучений до матеріалів справи (а.с. 27).

Розписку відповідач написав власноручно і отримав зазначені у розписці кошти у повному обсязі.

Але по теперішній час відповідачем борг не повернутий.

Відповідач визнав факти, встановлені судом.

Згідно наданого розрахунку сума трьох процентів річних від простроченої суми боргу за період з 01 січня по 01 жовтня 2010 року складає 305 гривень 37 копійок (а.с. 10).

При таких обставинах, з’ясувавши всі факти та дослідивши надані докази, суд вважає, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань, в зв’язку з чим, з нього на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 13574 гривні 45 копійок та три процента річних за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 305 гривень 37 копійок.

Позовна заява в частині стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 583 гривні 70 копійок та стягнення витрат у розмірі 50 гривень, пов’язаних з придбанням банківських довідок, задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Оскільки індекс інфляції – це покажчик характеристики динаміки загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлені в національній валюті – гривні, норма ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленої інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначено договором у гривні. Однак, між ОСОБА_1 (позикодавцем) і  ОСОБА_2 (позичальником) був укладений договір позики, зобов’язання по якому визначено у доларах США.

Крім того, стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з придбанням банківських довідок у розмірі 50 гривень, не відповідає вимогам закону, оскільки статтею 79 ЦПК України такі судові витрати не передбачені.  

    Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 138 гривень 79 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень пропорційно задоволеним вимогам.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 207, 208, 218, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України,

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 13574 гривні 45 копійок, трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 305 гривень 37 копійок, а також судові витрати в розмірі 138 гривень 79 копійок за сплату судового збору та 120 гривен за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 14138 (чотирнадцять тисяч сто тридцять вісім) гривень 61 копійку.

    В іншій частині позову – відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

    СУДДЯ