ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
27.07.2006 |
Справа №2-31/10099-2006А |
27.07.2006р. м.Сімферополь Справа №2-31/10099-2006А
11 годин 15 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, представник довіреність від 20.06.06р. реєстр.НОМЕР_1;
від відповідача - Грязнова Г.М., зав.юридичним сектором, довіреність №45/8/10-0 від 25.04.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(97100, АР Крим, АДРЕСА_1 (фактична адреса:АДРЕСА_2)
до відповідача - Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної республіки Крим (97100, АР Крим, смт.Нижньогірський, вул.Шкільна,16)
про визнання неправомірними дій і скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду АРК з адміністративним позовом до ДПІ в Нижньогірському районі, в якому просить визнати неправомірними дії ДПІ у Нижньогірському районі по проведенню перевірки і скасувати рішення НОМЕР_2 від 15.05.06р. про застосування штрафних санкцій в сумі 717,50грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».
Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка проведена відповідачем без підстав і з порушенням встановленого порядку її проведення, за результатами якої складений акт, що покладений в основу спірного рішення про застосування штрафних санкцій. Позивач вважає, що акт перевірки, як доказ порушення закону позивачем, отриманий відповідачем незаконним способом, отже спірне рішення прийняте відповідачем на підставі цього акту перевірки є незаконним і підлягає скасуванню. Також зазначає, що встановлені актом порушення не відповідають дійсним обставинам, тому спірне рішення не є обґрунтованим і не відповідає закону.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів.
В порядку ст.150 КАС України по справі оголошувались перерви з 16.06.06р. до 03.07.06р. і з 13.07.06р. до 27.07.06р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій» суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб. Всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02р. визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право фізичної чи юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість будь-кому захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно вибирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, утому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні чи фізичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава повинна забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом та іншими нормативно-правовими актами.
В даному випадку позивач звернувся до господарського суду з адміністративним позовом за вирішенням спору з суб'єктом владних повноважень - Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних адміністративних судів на господарські суди покладено обов'язок вирішення у перший інстанції адміністративних справ, підвідомчих господарському суду відповідно до ГПК України, за правилами КАС України.
Отже господарські суди вирішують адміністративні спори у порядку позовного провадження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України. Враховуючи, що склад учасників у даній справі відповідає ст.1 ГПК України, а спір виник з виконання суб'єктом владних повноважень своїх владних контрольних функцій, справа підлягає розгляду господарським судом АРК за правилами КАС України.
Відповідно до положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Стаття 17 КАС України відносить до компетенції адміністративних судів, у тому числі спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Таким чином, специфіку публічно-правового спору визначають суб'єктний склад та підстави виникнення цього спору, а саме: у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав і інтересів громадян або організацій.
З наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.
Підставою виникнення спору в цій справі є протиправність розпочатої щодо позивача перевірки, що на думку позивача є порушенням його прав та інтересів, що охороняються законом. Способом захисту своїх порушених прав позивач обрав вимогу про визнання неправомірними дій органа державної податкової служби по проведенню позапланової перевірки за відсутності для цього належних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом, а також скасування рішення про застосування штрафних санкцій, винесене за наслідками такої перевірки.
Такий спосіб захисту прав суб'єкта господарювання з боку порушень державного органу, що є суб'єктом владних повноважень, передбачений ст.ст.17,105 КАС України, отже підлягає розгляду по суті господарським судом.
Судом встановлено, що 06.05.06р. ДПІ у Нижньогірському районі була проведена позапланова перевірка позивача по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу у господарської одиниці - магазині, розташованого за адресою: смт.Нижньогірський, АДРЕСА_3, де здійснює свою підприємницьку діяльність СПД ОСОБА_1
За результатами перевірки складений акт НОМЕР_3від 06.05.06р., який покладений в основу рішення НОМЕР_2 від 15.05.06р. про застосування фінансових санкцій в сумі 717,00грн.
Перевіркою встановлені порушення п.2, 9, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Зокрема, у акті перевірки відображено, що суб'єктом підприємницької діяльності не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених в денному звіті РРО (невідповідність склала 87,00грн. з урахуванням реалізації товару); проведена розрахункова операція з продажу 1 пляшки коньяку Коктебель «Кара-Даг» за ціною 28,80грн. з порушенням режиму попереднього програмування найменування товару, а саме, розрахунковий документ виданий на коньяк «Молдавський стандарт» за ціною 28,60грн.; а також незабезпечено збереження фіскального звітного чеку в Книзі обліку розрахункових операцій - фіскальній звітній чек НОМЕР_4 від 05.05.06р. у КУРО не підклеєний.
Згідно розрахунку штрафних (фінансових санкцій) сума штрафу, що застосована рішенням НОМЕР_2 від 15.05.06р., в розмірі 717,00грн. складається з сум: 292грн. - за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена у денному звіті РРО в п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність(87,00грн.-28,60грн.=58,40грн.х5=292,00грн.); 340,00грн. - за незберегання в книзі обліку розрахункових операцій звітного чеку (20х17=340грн.); 85,00грн.- за проведення розрахункової операції без режиму попереднього програмування найменування товару (17х5=85грн).
Суд погоджується з доводом позивача про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, оскільки перевірка позивача проведена без наявності підстав і з порушення порядку її проведення.
ДПІ у Нижньогірському районі є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України та вимогам статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби зобов'язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Зокрема, право на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу органів державної податкової служби закріплено у п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України. Тобто безпосередньо цей Закон не регулює порядок і підстави для проведення такого виду перевірок. Не існує з цього питання й будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би регламентував окремий порядок їх проведення, ніж передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Отже на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу поширюється порядок, встановлений ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вважаються позаплановими перевірками.
Відповідно до ч.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, вказаних в цій статті, за рішенням начальника податкового органу, яке оформляється наказом, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Згідно зі ст.11-2 вказаного Закону працівники податкової служби мають право приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, і за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та наказу на проведення позапланової перевірки.
В той же час, незважаючи на вимогу суду надати всі документи, які стали підставою для проведення перевірки позивача, відповідний наказ на проведення позапланової перевірки позивача та докази надання позивачу під розписку копії наказу та направлення на перевірку відповідно до вимог ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” відповідачем суду не надано.
Як свідчать матеріали справи, перевірка проведена державними податковими інспекторами ДПІ у Нижньогірському районі Іл'їним А.С, Приходько Б.В. та Биковою Т.В. тільки на підставі направлення на перевірку за НОМЕР_5 від 06.06.2006р., що видане керівником ДПІ в Нижньогірскьому районі. Відповідного наказу на проведення перевірки позивача, як того вимагає ст.11-1 Закону, керівником не приймалось.
Крім того, перевірка була проведена місяцем раніше 06.05.06р. ніж видане направлення на перевірку. Представлена суду завірена копія цього направлення містить виправлення періоду проведення перевірки з червня місяця на травень, при цьому саме направлення видано керівником 06 червня 2006 року.
Судом зазначається, що ч.10 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» чітко визначає тривалість позапланових перевірок, а саме не більше 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів. В порушення вказаних вимог Закону керівником ДПІ в Нижньогірському районі виписане направлення на позапланову виїзну перевірку НОМЕР_5 від 06.06.06р. тривалістю один місяць.
Викладене свідчить про порушення відповідачем порядку проведення даної перевірки і взагалі відсутність підстав для її проведення.
Таким чином, відповідач вчинив неправомірні дії щодо позивача, здійснивши 06.05.06р. позапланову виїзну перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу без всяких підстав для її проведення і з порушенням порядку проведення перевірок.
При цьому судом береться до уваги, що наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту прав позивача законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язене з самою протиправністю дій. Окрім того, позивачем не оспорюється право державної податкової інспекції на проведення перевірок такого виду взагалі, він оспорює протиправність розпочатої щодо нього перевірки.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що акт перевірки НОМЕР_3від 06.05.06р., як доказ у справі, одержано з порушенням закону.
Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
На підставі наявних у справі доказів і відповідно до вимог ст.ст.86,69,70 КАС України судом не приймається акт перевірки НОМЕР_3від 06.05.2006р. як доказ встановлення факту порушення позивачем п.2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки він одержаний з порушенням закону.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.86 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через недоведеність відповідачем цього порушення і відсутність доказів, підтверджуючих факт вчинення зазначеного порушення.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, яким є відповідач, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки, а також обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій, відповідачем суду не надано.
При таких обставинах справи факт вказаних у спірному рішенні ДПІ в Нижньогірському районі порушень позивачем слід вважати неналежно встановленим, отже застосування до позивача рішенням НОМЕР_2 від 15.05.06р. фінансових санкцій в сумі 717,00грн. не законно і не обґрунтовано, що є підставою для скасування спірного рішення в повному обсязі.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в повному обсязі.
За результатами розгляду справи на адресу ДПІ у Нижньогірському районі направлено окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли зазначеним вище порушенням закону.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 КАС України.
В судовому засіданні 27 липня 2006 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови підписано 03 серпня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим щодо проведення 06.05.2006р. позапланової перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
3. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 15.05.2006р. НОМЕР_2 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 717,00грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (97100, АР Крим, АДРЕСА_1 (фактична адреса:АДРЕСА_2) Ідентифікаційний код НОМЕР_6) 3,40грн. державного мита.
Виконавчий документ видати після вступу постанови у закону силу.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.