ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.07.2006

Справа №2-31/10101-2006А

27.07.2006р. м.Сімферополь Справа №2-31/10099-2006А

10 годин  50 хвилин

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Власенко Ю.П., представник довіреність від 15.06.06р.;

від відповідача – Грязнова Г.М., зав.юридичним сектором, довіреність №45/8/10-0 від 25.04.06р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Суб’єкта підприємницької діяльності Самойлової Катерини Іванівни (97112, АР Крим, Нижньогірський райн, с.Якимівка, вул.Лугова, 59)

до відповідача –  Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної республіки Крим (97100, АР Крим, смт.Нижньогірський, вул.Шкільна,16)

про визнання неправомірними дій і скасування рішень

                                                          ВСТАНОВИВ:

          Суб'єкт підприємницької діяльності Самолова Катеріна Іванівна звернулась до господарського суду АРК з адміністративним позовом до ДПІ в Нижньогірському районі, в якому просить визнати неправомірними дії ДПІ у Нижньогірському районі по проведенню перевірки і скасувати рішення №0000552303/0 від  10.05.06р. про застосування штрафних санкцій в сумі 360,00грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» і рішення №0000562303/0 від 10.05.06р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1700,00грн. за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

          Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка проведена відповідачем без законних підстав і з порушенням встановленого порядку її проведення, за результатами такої перевірки складений акт, що покладений в основу спірних рішень про застосування штрафних санкцій. Позивач вважає, що акт перевірки, як доказ порушення закону позивачем, отриманий відповідачем незаконним способом, отже спірні рішення  прийняти відповідачем на підставі цього акту перевірки є незаконними і підлягають скасуванню. Також зазначає, що встановлені актом порушення не відповідають дійсним обставинам, тому спірне рішення не є обґрунтованим і не відповідає закону. Крім того позивач вказує, що відповідач не має повноважень на прийняття рішення по застосуванню штрафних санкцій за порушення у сфері регулювання обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

            Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту  порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів.

В порядку ст.150 КАС України по справі  оголошувались перерви з 16.06.06р. до 03.07.06р. і з 13.07.06р. до 27.07.06р.

          

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          

               Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій» суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб. Всім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02р. визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право фізичної чи юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість будь-кому захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно вибирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, утому числі фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні чи фізичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава повинна забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом та іншими нормативно-правовими актами.

          В даному випадку позивач звернувся до господарського суду  з адміністративним позовом за вирішенням спору з суб’єктом владних повноважень – Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі.

  Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних адміністративних судів на господарські суди покладено обов’язок вирішення у перший інстанції адміністративних справ, підвідомчих господарському суду відповідно до ГПК України, за правилами КАС України.

          Отже господарські суди вирішують адміністративні спори у порядку позовного провадження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, коли склад учасників спору відповідає статті  1 ГПК України.           Враховуючи, що склад учасників у даній справі відповідає ст.1 ГПК України, а спір виник  з виконання суб’єктом владних повноважень своїх владних контрольних функцій, справа підлягає розгляду господарським судом АРК за правилами КАС України.          

      Відповідно до положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

     Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Стаття 17 КАС України відносить до компетенції адміністративних судів, у тому числі спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

          Таким чином, специфіку публічно-правового спору визначають суб’єктний склад та підстави виникнення цього спору, а саме: у випадку порушення суб’єктом публічного управління суб’єктивних публічних прав і інтересів громадян або організацій.

      З наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

          Підставою виникнення спору в цій справі є протиправність розпочатої щодо позивача перевірки, що на думку позивача є порушенням його прав та інтересів, що охороняються законом. Способом  захисту своїх порушених прав позивач обрав вимогу про визнання неправомірними дій органа державної податкової служби по проведенню позапланової перевірки за відсутності для цього належних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом, а також скасування рішень про застосування штрафних санкцій, винесених за наслідками такої перевірки.

          Такий спосіб захисту прав суб’єкта господарювання з боку порушень державного органу, що є суб’єктом владних повноважень,  передбачений ст.ст.17,105 КАС України, отже підлягає розгляду по суті господарським судом.

     Судом встановлено, що 01.05.06р. ДПІ у Нижньогірському районі була проведена позапланова перевірка позивача по контролю за здійсненням  розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу у господарської одиниці – кіоску, розташованого за адресою: смт.Нижньогірський, вул.Перемоги, що належить СПД Самойловій К.І.

       За результатами перевірки складений акт  №0120000271/2303 бланк №000009 від 01.05.06р., який покладений в основу рішення №0000552303/0 від 10.05.06р. про застосування фінансових санкцій в сумі 360,00грн. і рішення №0000562303/0 від 10.05.06р. в сумі 1700,00грн.

    Перевіркою встановлені порушення пп.1,2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

    Зокрема, у акті перевірки відображено, що суб’єктом підприємницької діяльності Самойловою К.І. не проведена розрахункова операція  через РРО, розрахунковий документ не виданий, не забезпечена відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених в денному звіті РРО (невідповідність склала 20,95грн. з урахуванням реалізації товару); незабезпечено збереження фіскального звітного чеку в Книзі обліку розрахункових операцій - фіскальні звітні чеки №0 від 29.04.06р. і №1 від 30.04.06р. у КУРО не підклеєний, а також здійснено поштучний продаж тютюнових виробів 2 штук сигарет  марки «Бонд» на суму 0,20грн.

     Згідно розрахунку штрафних (фінансових санкцій) сума штрафу, що застосована рішенням №0000552303/0 від 10.05.06р.,  в розмірі 360,00грн. складається з сум: 19,00грн. – за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена у денному звіті РРО в п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність(3,80х5=19,00грн.); 340,00грн. – за незберегання в книзі обліку розрахункових операцій звітного чеку (20х17=340грн.); 1,00грн.- за проведення розрахункової операції без використання РРО (0,20х5=85грн).

      Рішенням №0000562303/0 від 10.05.06р. застосована штрафна санкція у розмірі 1700,00грн. відповідно до абз.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

      Суд погоджується з доводом позивача про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, оскільки перевірка позивача   проведена без наявності підстав і з порушення порядку її проведення.

ДПІ у Нижньогірському районі є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України та вимогам статті 11  Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби зобов’язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

      Зокрема, право на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу органів державної  податкової служби закріплено у п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

         Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України. Тобто безпосередньо цей Закон не регулює порядок і підстави для проведення такого виду перевірок. Не існує з цього питання й будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би регламентував окремий порядок їх проведення, ніж передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

       Отже на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу  поширюється порядок, встановлений ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

       Статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»  вважаються позаплановими перевірками.  

       Відповідно до ч.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, вказаних в цій статті, за рішенням начальника податкового органу, яке оформляється наказом, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

      Згідно зі ст.11-2 вказаного Закону   працівники податкової служби мають право приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, і за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та наказу на проведення позапланової перевірки.

      В той же час, незважаючи на вимогу суду надати всі документи, які стали підставою для проведення перевірки позивача, відповідний наказ на проведення позапланової перевірки позивача та докази надання позивачу під розписку копії наказу та направлення на перевірку відповідно до вимог ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” відповідачем суду не надано.

       Як свідчать матеріали справи, перевірка проведена державними податковими інспекторами ДПІ у Нижньогірському районі Ільїним А.С, Челюшев С.А тільки на підставі направлення на перевірку за №17 від 28.04.2006р., що видане керівником ДПІ в Нижньогірскьому районі. Відповідного наказу на проведення перевірки позивача, як того вимагає ст.11-1 Закону, керівником не приймалось.

      Судом зазначається, що ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»  чітко визначає тривалість позапланових перевірок, а саме не більше 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів. В порушення вказаних вимог Закону керівником ДПІ в Нижньогірському районі виписане направлення на позапланову виїзну перевірку №17 від 28.04.06р. тривалістю один місяць.

     Викладене свідчить про порушення відповідачем порядку проведення даної перевірки і відсутність підстав для її проведення.

      Таким чином, відповідач вчинив неправомірні дії щодо позивача, здійснивши 01.05.06р. позапланову виїзну перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу  без передбачених законом підстав для її проведення і з порушенням порядку проведення перевірок.

При цьому судом береться до уваги, що наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту прав позивача законом не вимагається.          Право на судовий захист пов’язене з самою протиправністю дій. Окрім того, позивачем не оспорюється право державної податкової інспекції на проведення перевірок такого виду взагалі, він оспорює протиправність розпочатої щодо нього перевірки.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що акт перевірки №00009 від 01.05.06р., як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів і відповідно до вимог ст.ст.86,69,70 КАС України судом  не приймається акт перевірки №00009 від 01.05.2006р. як доказ встановлення факту порушення позивачем п.п.1,2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки він одержаний з порушенням закону.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.86 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем пп.1,2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» через недоведеність відповідачем цього порушення  і відсутність доказів, підтверджуючих факт вчинення зазначеного порушення.

Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, яким є відповідач, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.              Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов’язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки, а також обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій, відповідачем суду не надано.

Крім того, слід зазначити що за суттю штрафні санкції спірними рішеннями необґрунтовано застосовані до позивача.

Так, застосовуючи штраф у розмірі 340,00грн. відповідач виходив з того, що перевіряючи дійшли висновку про відсутність звітних фіскальних №0 від 29.04.06р. і №1 від 30.04.06р., оскільки на відповідних сторінках КОРО ці чеки підклеєні не були.

Однак, відповідно до п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкт підприємницької діяльності може бути притягнений до відповідальності у вигляді штрафу тільки у разі саме не зберігання фіскального чеку в книзі обліку розрахункових операцій. Під незбереганням законодавець мав на увазі їх фактичну відсутність в КОРО або взагалі зникнення. При цьому на суб’єктів підприємницької діяльності не покладено обов’язок негайно підклеювати вказані розрахункові документи в КОРО. Достатньо того, що фіскальні чеки фактично наявні на сторінках КОРО, чого відповідач не заперечував.

Позивачем оригінали вказаних розрахункових документів були представлені для огляду у судовому засіданні, які є в наявності у КОРО №0120000375/4, зареєстрованій у ДПІ  в Нижньогірському районі 13.03.06р., і належним чином підклеєні.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність вчинення позивачем порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки таке порушення не мале місце і відповідними доказами належним чином відповідачем не доведено.

Суд погоджується з доводом позивача про відсутність у ДПІ в Нижньогірському районі повноважень на застосування фінансових санкцій за порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно ч.4 ст.7 Закону України  “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначено, що рішення  про стягнення штрафів,  передбачених частиною другою цієї статті,  приймаються органом,  який видав ліцензію  на  право виробництва  і  торгівлі  спиртом  етиловим, коньячним і плодовим,   алкогольними   напоями  і  тютюновими виробами,   та   іншими  органами  виконавчої  влади  у  межах  їх компетенції визначеної законами України.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.03р. №790.

          Відповідно до п.6 зазначеного Порядку рішення про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без відповідної ліцензії приймає керівник, а у разі його відсутності – заступник керівника органу, що видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи  керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством. Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

          Статтею 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах. Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції.

Стаття 10 цього Закону визначає повноваження державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних інспекцій,   зокрема, здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації, здійснюють контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, а також здійснюють контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи.  Повноважень податкових інспекцій у районах щодо контролю за поштучним продажем тютюнових виробів Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачає.

          Статтею 16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України, тобто державні податкові органі в межах повноважень наданих Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Указом Президента України від 11.07.2001р. №510/2001 «Про посилання державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення міжгалузевій координації у цій сфері.

На виконання зазначеного Указу Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 07.08.2001р. №940 «Про заходи щодо посилання державного контролю за виробництвом та обігом сприту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору», відповідно до якого утворено у складі Державної податкової адміністрації України  Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та  обігом підакцизних товарів (далі – Департамент) як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі Державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.

             Відповідно до п.27 постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. «Про затвердження  переліку органів ліцензування» Департамент визначено органом, що здійснює ліцензування, зокрема, виробництва тютюнових виробів, оптова, роздрібна торгівля тютюновими виробами.

Наказом ДПА України від 21.08.2001р. №331 затверджено Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, яким на Департамент та його регіональні управління покладено виконання функцій ліцензування та контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Таким чином з аналізу зазначених норм законодавства слідує що правом на прийняття рішень про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів наділені Департамент та його регіональні відділення (як органи ліцензування), Державна податкова адміністрація України ( абз.5 п.1 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні») та державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) (ст.9, абз.5 п.1 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні), як інші органи виконавчої влади в розумінні ч.4 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Отже на державні районні податкові інспекції виконання таких функцій законодавством не покладено.

При відсутності повноважень щодо застосування фінансовий санкцій за порушення законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, ДПІ у Нижньогірському районі повинна була оригінал акту, що свідчить про вчинення правопорушення, з усіма додатками, направити  органу, до компетенції якого належить застосування фінансових санкцій.

При таких обставинах справи факт вказаних у спірному рішенні ДПІ в Нижньогірському районі порушень позивачем слід вважати неналежно встановленим, отже застосування до позивача рішенням №0000632303/0 від 15.05.06р. фінансових санкцій в сумі 717,00грн. не законно  і не обґрунтовано, і є підставою для скасування спірних рішень в повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності Самойлової Катерини Іванівни в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем,  підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 КАС України.

           В судовому засіданні  27 липня 2006 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови підписано 03  серпня 2006 року.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                           ПОСТАНОВИВ:

1.            Позов задовольнити в повному обсязі.

2.  Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим щодо проведення 01.05.2006р. позапланової перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктом підприємницької діяльності Самойловою Катериною Іванівною.

3. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 10.05.2006р. №0000552303/0 про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності Самойлової Катерини Іванівни штрафних (фінансових) санкцій в сумі 360,00грн.

4. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 10.05.2006р. №0000562303/0 про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності Самойлової Катерини Іванівни штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1700,00грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь суб’єкта підприємницької діяльності Самойлової Катеріни Іванівни(97122, АР Крим, Нижньогірський район,с.Якимівка,вул.Лугова,59, Ідентифікаційний код №2435201705) 3,40грн. державного мита.

           Виконавчий документ видати після вступу постанови у закону силу.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.