СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
02 листопада 2010 року Справа № 2-25/13499-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Градової О.Г.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Санії";
позивач: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
прокурор: не з'явився, прокурор міста Алушти;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Алушти на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 29 серпня 2006 року у справі № 2-25/13499-2006
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Санії" (вул. Генеральська, 8, кв.16, с. Малоріченське, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98520)
за участю прокурора міста Алушта (вул. Леніна, 44 місто Алушта, Автономна Республіка Крим) в інтересах держави в особі Малоріченської сільської ради (вул. Комсомольська, 8, с. Малоріченська, Автономна Республіка Крим)
про визнання дійсним договору та визнання права власності на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Санії” про визнання дійсним договору купівлі –продажу від 11 серпня 2006 року та визнання права власності на нерухоме майно - кафе літ. "А" (19,80х7,20) загальною площею 411,4 кв.м у два поверхи з підвальним приміщенням із ракушки 040, висота будівлі 6,0 м і сарай літ. "Б" (2,60х2,90) площею 7,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,0169 га. Кафе літ. "А" складається зі сходової клітини № 1 площею 7,7 кв.м; вбиральні № 2 площею 2,4 кв.м.; коридору № 3 площею 3,1 кв.м; торгівельного залу № 4 площею 47,9 кв.м; буфету № 5 площею 4,7 кв.м; підсобного приміщення № 6 площею 19,3 кв.м; душової № 7 площею 1,5 кв.м; вбиральні № 8 площею 1,6 кв.м; складу № 9 площею 13,6 кв.м; складу № 10 площею 5,4 кв.м; складу № 11 площею 9,3 кв.м; кладової № 12 площею 2,7 кв.м; складу № 13 площею 7,4 кв.м; торгівельного залу № 14 площею 49,6 кв.м; вбиральні №15 площею 1,9 кв.м; складу № 16 площею 10,8 кв.м; торгівельного залу № 17 площею 34,5 кв.м; сходової клітини N 18 площею 12,5 кв.м; кухні № 19 площею 18,2 кв.м; мийки № 20 площею 2,8 кв.м; буфету № 21 площею 8,4 кв.м; кафе № 22 площею 141,7 кв.м; сходової клітини № 23 площею 4,4 кв.м.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2006 року позов задоволено; визнано дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 11 серпня 2006 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Санії" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1; за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 визнано право власності на вказане в позові нерухоме майно.
Стверджуючи, що рішення суду прийнято з порушенням закону, заступник прокурора міста Алушти в інтересах держави в особі Малоріченської сільської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заступника прокурора, поза увагою місцевого господарського суду залишились положення статті 657 та частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України, згідно з якими договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, у зв’язку з чим такий договір є укладеним - з моменту державної реєстрації.
Оскільки спірний договір нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, на думку заявника апеляційної скарги, він не може вважатися укладеним.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Заплава Л.М., Котлярова О.Л.
У зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Заплава Л.М. на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2010 року здійснено заміну судді Заплава Л.М. на суддю Ткаченка М.І.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Малоріченську сільську раду.
У зв’язку з хворобою судді Котлярової О.Л. на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року здійснено заміну судді Котлярової О.Л. на суддю Градову О.Г.
У судове засідання, призначене на 02 листопада 2010 року, сторони у справі не з'явилися. про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
11 серпня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Санії” (продавець) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі –продажу нерухомого майна (а.с. 12).
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець продає, а покупець купує нерухоме майно: кафе літ. "А" (19,80х7,20) загальною площею 411,4 кв.м у два поверхи з підвальним приміщенням із ракушки 040, висота будівлі 6,0 м і сарай літ. "Б" (2,60х2,90) площею 7,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,0169 га. Кафе літ. "А" складається зі сходової клітини № 1 площею 7,7 кв.м; вбиральні № 2 площею 2,4 кв.м.; коридору № 3 площею 3,1 кв.м; торгівельного залу № 4 площею 47,9 кв.м; буфету № 5 площею 4,7 кв.м; підсобного приміщення № 6 площею 19,3 кв.м; душової № 7 площею 1,5 кв.м; вбиральні № 8 площею 1,6 кв.м; складу № 9 площею 13,6 кв.м; складу № 10 площею 5,4 кв.м; складу № 11 площею 9,3 кв.м; кладової № 12 площею 2,7 кв.м; складу № 13 площею 7,4 кв.м; торгівельного залу № 14 площею 49,6 кв.м; вбиральні №15 площею 1,9 кв.м; складу № 16 площею 10,8 кв.м; торгівельного залу № 17 площею 34,5 кв.м; сходової клітини N 18 площею 12,5 кв.м; кухні № 19 площею 18,2 кв.м; мийки № 20 площею 2,8 кв.м; буфету № 21 площею 8,4 кв.м; кафе № 22 площею 141,7 кв.м; сходової клітини № 23 площею 4,4 кв.м.
Згідно з пунктом 2.1 договору вартість об'єкту складає 20000,00 грн.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що покупець зобов’язується здійснити оплату за даним договором у наступному порядку: 2000,00 грн. (10 % від вартості об'єкту) на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання договору, залишкова сума за договором повинна бути сплачена покупцем з розстрочкою платежу до 11 серпня 2016 року.
Відповідно до пункту 3.1 договору продавець зобов’язується передати об’єкт продажу за актом приймання –передачі після перерахування суми в розмірі 2000,00 грн., вказаної в пункті 2.2 договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору продавець передає покупцеві об’єкт продажу за актом приймання –передачі в день сплати покупцем суми, вказаної в пункті 2.2 договору.
Договір купівлі –продажу нотаріально не посвідчений.
11 серпня 2006 року між сторонами договору купівлі –продажу підписано акт приймання –передачі проданого майна.
17 серпня 2006 року фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю „Санії” із заявою про забезпечення явки представника товариства до нотаріальної контори для оформлення договору спірного договору у відповідності до вимог закону (а.с. 10).
Листом від 17 серпня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю „Санії” повідомило позивача про те, що нотаріальне посвідчення договору купівлі –продажу можливо лише за умови повного розрахунку за договором (а.с. 11).
Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 11 серпня 2006 року стало підставою для звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги заступника прокурора міста Алушта з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно з частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 657 Цивільного Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
З наведених правових норм вбачається, що договір купівлі продажу від 11 серпня 2006 року, укладений між сторонами, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до вимог статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Оскільки укладений між сторони договір купівлі –продажу підлягає як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації, положення статті 220 Цивільного кодексу України до нього застосуванню не підлягають.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині суд першої інстанції не дослідив питання щодо наявності у товариства з обмеженою відповідальністю „Санії” права власності на майно, що відчужується за спірним договором.
Так, відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Таким чином, приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише само майно, а й право власності на нього. Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право.
З матеріалів справи не вбачається, а сторони у справі не надали належних доказів того, що майно, відчужене за договором, належало товариству з обмеженою відповідальністю „Санії”.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.
Відповідно до частини 1 статті 55 вказаного Закону угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.
Відсутність у продавця за договором купівлі-продажу від 11 серпня 2006 правовстановлювальних документів на майно взагалі виключає можливість нотаріального посвідчення даного договору.
Зазначене свідчить про неспроможність доводів позивача про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, оскільки наявність чи відсутність факту ухилення продавця від явки до нотаріальної контори не впливає на результат розгляду справи.
Так, згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відсутність підстав для задоволення позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 11 серпня 006 року тягне за собою відмову у позові і в частині визнання права власності на майно, що є предметом купівлі-продажу за даним договором.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Алушта задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2006 року у справі № 2-25/13499-2006 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Г. Градова
М.І. Ткаченко