Справа №22ц-8457/10 Головуючий в суді 1 інстанції – Примаченко В.О.
Категорія 01, 41, 44 Доповідач - Воробйова Н.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого : Воробйової Н.
суддів: Гуля В.В., Кулішенка Ю.М.
при секретарі : Бобку О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - КП Білоцерківської міської ради ЖЕК №5, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - КП Білоцерківської міської ради ЖЕК №5, ОСОБА_4 про вселення та встановлення порядку користування квартирою.
Встановила :
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 в м.Б.Церква.
Посилалася на те, що спірна квартира є двокімнатною квартирою, житлова площа якої становить 29,3 кв. м. Квартиру отримано матір»ю сторін –ОСОБА_5 на сім»ю з чотирьох осіб- її, та дітей –ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7. На даний час квартира не приватизована.
В 2001 році позивачка вийшла заміж і в квартиру вселився її чоловік- ОСОБА_4, який в квартирі не зареєстрований, але постійно проживає в ній.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народилася дочка ОСОБА_8, яка зареєстрована в квартирі.
Зазначала, що в 2004 році мати та її сестра ОСОБА_2 переїхали в с.Озірне, Білоцерківського району і поселилися в будинок батьків матері.
Брат ОСОБА_7 є інвалідом 2 групи ( розумово відсталий) і проживає також в цьому будинку.
В квартирі позивачкою проведено ремонт, замінено меблі. Старі меблі та особисті речі мати і сестра забрали з квартири. В квартирі проживає лише сім»я позивачки. Комунальні платежі вона сплачує за всіх зареєстрованих осіб.
У ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла. Сестра з братом продовжують проживати в селі, вселятися в квартиру відповідачка не намагалася, спорів з приводу користування квартирою не виникало. Мати за життя вирішила квартирне питання – спірну квартиру залишила її сім»ї, а брату і сестрі- половину будинку в с.Озірне.
Оскільки сестра без поважних причин не проживає в квартирі більше шести місяців, позивачка на підставі ст..71 ЖК України просила визнати її такою, що втратила право на спірну квартиру.
ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила вселити її у спірну квартиру та встановити порядок користування квартирою, виділивши їй в користування кімнату площею 12.10 кв.м., а сестрі-17,80 кв.м. коридор, ванну, туалет, кухню – залишити в загальному користуванні.
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
На обґрунтування позову посилалась на те, що на прохання матері, вона в 2007 році поїхала проживати в село Озірне щоб в квартирі зробити ремонт. В селі проживали в будинку баби-матері її матері.
На ремонт квартири мати давала гроші, гроші вони також давали сестрі на оплату комунальних послуг.
З матір»ю приїздили додому, мати цікавилася квартирою, за місцем реєстрації отримувала пенсію.
В ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла. Після смерті матері сестра змінила замок у вхідних дверях квартири, ключі від яких їй не дала, в її проханні надати право установчі документи на квартиру відмовила.
Твердження сестри, що мати вирішила її та брата житлові питання є надуманими. У власності матері не було приватного будинку або його частини. Мати не могла розпоряджатися майном баби.
Зазначала, що є інвалідом другої групи дитинства, отримує мізерну пенсію по інвалідності, іншого житла не має, кошти на придбання іншого житла відсутні.
Просила задовольнити її позов,
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 14 липня 2010 року позовні вимоги за основним позовом задоволено, визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житлом за адресою АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як таке, що не відповідає вимогам закону та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Правовідносини щодо збереження за тимчасово відсутніми громадянами права користування жилим приміщенням та порядок визнання громадян такими, що втратили право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки регулюються ст. ст. 71 , 72 ЖК України .
Відповідно до чинної судової практики у справах про визнання наймача або члена його сім»ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням ( ст..71 ЖК України), необхідно з»ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В результаті їх поважності ( перебування у відряджені, у осіб, які потребували догляду, внаслідок неправомірної поведінки членів сім»ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в м.Б.Церква є двокімнатною квартирою, житлова площа якої становить 29,3 кв. м. Квартиру отримувала мати сторін –ОСОБА_5 на сім»ю з чотирьох осіб- її, та дітей –ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в 1987 році. Сім»я вселилася в квартиру на підставі ордеру серія НОМЕР_1. На даний час квартира не приватизована.
В квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7. та ОСОБА_8.
Мати сторін-відповідальний квартиронаймач ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
В спірній квартирі без реєстрації проживає чоловік ОСОБА_3-ОСОБА_4
Ухвалюючи рішення суду про задоволення основного позову, суд виходив з того, що відповідачка без поважних причин не проживає у спірній квартирі більше ніж шість місяців, а тому на підставі ст..71 ЖК України втратила право на користування житловою площею.
Проте такий висновок суду не є безспірним.
В матеріалах справи відсутні, і позивачка по основному позову не надала доказів, що свідчать про те, що відповідачка не проживала у спірній квартирі без поважних причин, залишила її добровільно, спірною квартирою не цікавилася, в користуванні квартирою їй перешкод не чинили, забезпечена житлом в с.Озірне, Білоцерківського району.
Як видно з матеріалів справи, відповідачка з матір»ю, на прохання останньої, у зв»язку з ремонтом квартири, переїхала в село Озірне, де проживала в будинку баби, з реєстраційного обліку за місцем постійного проживання не знімалися, квартирою цікавилася.
З пояснень свідків ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 встановлено, що мати позивачки ОСОБА_5 хворіла, в селі почувала себе краще, на час ремонту в квартирі разом з позивачкою проживала в будинку своєї матері ( баби позивачки), проте повідомляла, що має квартиру у Б.Церкві, намір постійно проживати в с.Озірне не мала, за нею та братом (інвалідом 2 групи) доглядала дочка ОСОБА_2. Після смерті матері, яка померла у віці 52 роки, сестра позивачки та її чоловік відмовили ОСОБА_2 у проживанні в квартирі за місцем реєстрації.
З пояснень позивачки по основному позову ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що після ремонту в квартирі було замінено вхідні двері в квартиру, ключі від яких вона сестрі не передавала. Оскільки відповідачка проживає в будинку в с.Озірне і знаходиться в добрих стосунках з своїм дядьком, якому належить будинок по спадщині за заповітом, то вона має там мешкати.
З відмовних матеріалів 1-го міського відділу Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області № 861 видно, що ОСОБА_2 зверталася до відділу МВС щодо дій сестри ОСОБА_3, яка не впускає її до квартири за місцем реєстрації.
З Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено, що у зв»язку з заявою ОСОБА_2 ОСОБА_3 відмовилася давати пояснення дільничному інспектору Білоцерківського МВ Отиченко О.В.
Встановлено також, що ОСОБА_2 та її брат ОСОБА_7 є інвалідами другої групи, іншого постійного житла не мають.
Доводи позивачки за основним позовом про те, що ще за життя, їх мати вирішила житлові питання дітей та залишила їй квартиру, а відповідачці та брату- половину будинку у с. Озірне є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог за основним позовом не ґрунтуються на матеріалах справи, обставини, що мають значення для вирішення справи, які суд вважав встановленими є недоведеними, а тому рішення суду не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню.
По справі слід ухвалити нове рішення, яким, з урахуванням зазначеного вище, слід відмовити позивачці у задоволенні основного позову та задовольнити зустрічний позов в частині вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 в м.Б.Церква.
Щодо вимог останньої про встановлення порядку користування спірною квартирою шляхом виділення в користування ОСОБА_2 кімнати, площею 12,10 кв.м., а ОСОБА_3- кімнати розміром 17,80 кв.м, то у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Як зазначалося раніше, спірна квартира є двокімнатною, має загальну площу 52 кв.м. та 29,90 кв.м- жилу.
В квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7. та ОСОБА_8.
Крім того, в квартирі без реєстрації проживає чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4
Виділення ОСОБА_2 в користування ізольованої кімнати, площею 12,10 кв.м. значно перевищую норму жилої площі, що припадає на неї та призведе до погіршення житлових умов інших осіб, зареєстрованих в спірній квартирі.
За таких обставин, керуючись ст..ст. 307,309 ЦПК України, колегія
Вирішила :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2010 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та встановлення порядку користування квартирою задовольнити.
Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -