АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої : Копаничук С.Г.
Суддів: Нікушина В.П. ,Сороки Л.А.
при секретарі: Мандрик С.В.
за участю позивача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2 ,відповідачки ОСОБА_3, її представника адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду від 05.10.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення ; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину будинку ,-
В с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення ,посилаючись на те, що він після розірвання шлюбу з відповідачкою купив 05.12.2008 року житловий будинок АДРЕСА_1 у ОСОБА_5,в якому проживають її донька ОСОБА_6. і відповідачка, у якої на АДРЕСА_2.Оскільки у нього склалась інша сім'я а відповідачка не надає грошей на утримання будинку і оплаті комунальних платежів , на вимоги про виселення не реагує, тому він вимушений звернутись до суду для усунення перешкод в користуванні ним.
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину будинку ,посилаючись на те, що 03.06.1978 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1.В 1985 році вони за спільні кошти придбали будинок АДРЕСА_1, який оформили на ОСОБА_7, яка є бабусею відповідача. Оскільки куплений будинок був старим, вони на цій же ділянці розпочали будівництво нового будинку, на який витрачали спільні кошти. В 1994 році вони закінчили будівництво і перейшли проживати у новий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 177,2 кв. м. в тому числі житловою площею 46,5 кв. м., а також господарчі споруди, які знаходяться на цій земельній ділянці.
У вересні 2008 року розірвали шлюб і домовились про розподіл майна добровільно. Враховуючи, що будинок є спільною сумісною власністю, вона з донькою залишилась там проживати .В 2009 році ОСОБА_1 став виганяти її з будинку і повідомив, що 05.12.2008 року придбав у ОСОБА_5 вищевказаний будинок в свою власність ,а також земельну ділянку 0,22 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будинку.
Рішенням Липовецького районного суду від 05.10.2010 року позов задоволено. Усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним йому на праві власності житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення з будинку ОСОБА_3
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину будинку ,-
відмовлено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду, в частині позовних вимог ,у яких їй відмовлено , скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позову.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню.
Суд встановив що сторони перебували в шлюбі з 03.06.1978 року по 29.09.2008 року .
Постановляючи рішення по справі і відмовляючи в позові ОСОБА_3, суд виходив з того, що спірний будинок належав ОСОБА_5, ОСОБА_1 придбав спірний будинок та земельну ділянку у ОСОБА_5 після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 ,а останньою не доведено ,що він є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до ст.22 КпШС України, яка також підлягає застосуванню до даних відносин майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
ОСОБА_3, заявляючи позов про визнання будинку спільною сумісною власністю, визнання права власності на Ѕ його, посилалась на те, що вони купили в 1985 році спочатку старий будинок за вказаною адресою ,який оформили на ОСОБА_5 ,а потім у 1994 році побудували новий ,який був оформлений також на останню .
Разом з тим, належних ,допустимих доказів не тільки купівлі у 1985 році старого будинку ,а й спільної побудови нового будинку за вказаною адресою не надала.
Згідно роз'яснень п.4 Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року " Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок ",відповідно до ст. 12 Закону України "Про власність" (що діяла на час закінчення побудови будинку у 1994 році)у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини.
Оскільки згідно зі ст. 17 ЗК і ст. 14 Закону України "Про власність" земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.
Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи ,які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
ОСОБА_3 не довела письмовими доказами ,що земельна ділянка відводилась їй чи ОСОБА_1 під забудову ,як і фактів купівлі ними старого будинку за зазначеною адресою у 1985 році і побудови нового будинку, тобто тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог .Крім того, договори купівлі продажу спірного будинку ,укладені в 1985 році та 05.12.2008 року є самостійними правовстановлюючими документами, які позивачка не оспорювала ,не просила визнати їх недійсними чи частково недійсними ,тому колегія суддів виходить з їх правомірності.
За таких обставин покази свідків ,допитаних в судовому засіданні , не можуть прийматись судом до уваги ,так як не свідчать про набуття нею спільної сумісної власності на нього. Інші заяви та підтвердження не є письмовими доказами в розумінні ст.64 ЦПК України, як і не є показами свідків ,які допитуються судом безпосередньо .Тому суд вірно не взяв їх до уваги і доводи скарги щодо цього безпідставні.
Суд вірно встановив обставини справи, оцінив надані докази в порядку ст.212 ЦПК України ,їх належність, допустимість і дійшов підставного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги правильні висновки суду не спростовують.
Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону ,а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.307,308,314,315 ЦПК України ,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Липовецького районного суду від 05.10.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути
оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів..
Головуючий:
Судді: