Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Андреєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) “ОТП Банк” до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
із зазначеним позовом ПАТ “ОТП Банк” звернулося до суду 18 травня 2010 року.
У позові зазначало, що з ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №МL-В00/004/2006 від 7.02.2006 року, згідно якого позичальник отримав від банку кредит в розмірі 80500,00 доларів США зі сплатою 11% річних за користування кредитними коштами. ОСОБА_5 порушив свої зобов’язання, не виконував графіку погашення кредиту, а також сплати відсотків. Згідно із умовами п.4.1.1 кредитного договору встановлена відповідальність за порушення позичальником умов договору, а саме позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов’язань за кожний день прострочки.
ОСОБА_6 уклала договір поруки 7 лютого 2006 року згідно із яким зобов’язалась відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним Договором, в повному обсязі.
У заяві про збільшення позовних вимог від 22 липня 2010 року позивач за тих же обставин просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором 94935, 74 доларів США, що станом на 20.07.2010 року, відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 749 925, 90 грн. та штрафні санкції в сумі 94 935, 74 грн., а саме залишок заборгованості по кредиту 75 041, 45 доларів США, заборгованість за відсотками за період з 22.12.2008 року по 20.07.2010 року в сумі 19 894,29 доларів США, а також пеню в сумі 94 935, 74 грн. Стягнути судові витрати.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2010 року зазначений позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ “ОТП Банк” заборгованість за кредитним договором №МL-В00/004/2006 від 7.02.2006 року в сумі 94935, 74 доларів США, що станом на 20.07.2010 року, відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 749 925, 90 грн., а саме : 75 041, 45 доларів США – залишок заборгованості за кредитом; 19 849, 29 доларів США - заборгованість за відсотками та штрафні санкції за порушення зобов’язань - 94 935, 74 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Ухвалою цього суду від 20 серпня 2010 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги посилаючись на їх безпідставність. Просив апеляційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, дійшов вірного висновку та обґрунтовано задовольнив позов в частині вимог про стягнення основного боргу та відсотків за користування кредитом.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції правильно виходив із встановлених судом обставин про порушення прав позивача неналежним виконанням зобов'язань відповідачем ОСОБА_5 за укладеним з позивачем кредитним договором №МL-В00/004/2006 від 7.02.2006 року у строки визначені цим договором. Правильно також суд виходив із умов укладеного договору поруки №СR- В00/004/2006 від 7.02.2006 року з відповідачем ОСОБА_6, згідно з яким остання солідарно з боржником ОСОБА_5 відповідає за невиконання зобов’язань за укладеним з позивачем кредитним договором.
Всі доводи апеляційної скарги щодо вирішених судом питань про стягнення основного боргу та відсотків за користування кредитом не можна визнати такими, що спростовують висновки суду. Такі доводи не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення в цій його частині.
У зазначеній частині рішення суду першої інстанції є правильним та справедливим і ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні або скасуванню не підлягає.
За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Не можна визнати такими, що спростовують висновки суду та дають підстави для скасування судового рішення посилання апелянта на те, що в рішенні суду зазначено неправильно прізвища відповідачів. Як вбачається із матеріалів справи прізвища відповідачів в рішенні суду виправлені шляхом постановлення ухвали від 29 вересня 2010 року про виправлення описки (а.с.94), а тому ці доводи не дають підстав апеляційному суду для скасування оскаржуваного рішення.
Не можна визнати такими, що є підставою для скасування судового рішення і доводи щодо процесуальних порушень при здійсненні виклику відповідачів до суду, порушень допущених при постановлені заочного рішення, процесуальних порушень пов’язаних з поданням заяви про збільшення позовних вимог та щодо оцінки доказів. В силу встановлених в ЦПК України правил щодо меж розгляду апеляційним судом справ (ст. 303), порядку розгляду справ (ст. 304), порядку ухвалення рішень та постановлення ухвал (ст. 313) відповідачі не позбавлені можливості при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в повному обсязі скористатись своїми процесуальними правами.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції в основній його частині.
Разом із тим слід погодитись із доводами апеляційної скарги про безпідставність стягнення судом на користь позивача штрафних санкцій (пені) за порушення зобов’язань в сумі 94 935, 74 грн.
Слід погодитись із доводами про пропуск позивачем строку позовної давності з вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки за правилами п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена в один рік.
Оскільки відповідачі не приймали участі при розгляді справи в суді першої інстанції, то відповідно і не мали можливості заявити про застосування строків позовної давності до таких вимог.
ОСОБА_5 у заяві про перегляд заочного рішення суду зазначав про пропуск строку позовної давності, що можна вважати відповідною заявою відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.
Оскільки суд першої інстанції залишив без задоволення заяву про перегляд заочного судового рішення, то відповідно відповідач правомірно ставить питання перед апеляційним судом про застосування цього строку.
Таку окрему заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій подано до суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 до початку розгляду справи, а саме 2 листопада 2010 року.
Відповідно до правил ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається із розрахунку заборгованості (а.с.53) розмір пені нарахований за період з 20.08.2007 року по 23.11.2007 року, з 20.12.2007 року по 27.08.2008 року, з 23.09.2008 року по 29.04.2009 року.
Виходячи із строку позовної давності в один рік та виходячи із дати звернення позивача до суду (18 травня 2010 року) межею строку позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) у цій справі є травень 2009 року.
Виходячи із розрахунку позивача нарахована сума пені є штрафними санкціями за період з 20 серпня 2007 року по 29 квітня 2009 року, тому нарахована сума штрафних санкцій не може бути стягнена на користь позивача, оскільки ця сума нарахована поза межами строків позовної давності.
Виходячи із принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, що встановлені у статтях 10 та 11 ЦПК України, підстав для задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій з відповідачів за період з 20.08.2007 року по 23.11.2007 року, з 20.12.2007 року по 27.08.2008 року, з 23.09.2008 року по 29.04.2009 року немає через пропуск строку позовної давності та враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування до цих вимог строку позовної давності.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що у вимогах про стягнення штрафних санкцій (пені) з відповідачів слід відмовити за пропуском строку позовної давності, відповідно до правил ч.4 ст. 267 ЦК України.
Крім того судом допущені помилки й щодо стягуваних ним сум.
Зокрема, Банк просив стягнути з відповідачів штрафні санкції (пеню) за період з 20.08.2007 року по 23.11.2007 року -13849, 45 грн. , з 20.12.2007 року по 27.08.2008 року – 52422, 36 грн., з 23.09.2008 року по 29.04.2009 року – 52902,40 грн. (всього ця сума становить 119 174,21 грн.)
Із поданої заяви про збільшення позовних вимог (а.с.49-51) вбачається, що позивач просить стягнути ці ж санкції в розмірі 94935, 74 грн., що не відповідає поданому позивачем розрахунку. Вбачається що при складанні заяви та підрахунках допущена математична помилка, що призвела до зменшення стягуваної суми штрафних санкцій. Суд не звернув увагу на це, а задовольнив позов у точності заявлених вимог викладених у заяві про їх збільшення.
Оскільки у зазначеній вище частині рішення суду скасовується та ухвалюється нове про відмову у цих вимогах, то немає підстав змінювати рішення в частині вказаних неправильних математичних розрахунків.
Рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ “ОТП Банк” штрафних санкцій (пені) за порушення зобов’язань в сумі 94 935, 74 грн. у зв’язку із неправильним застосуванням судом норм матеріального права, що відповідає правилам п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
В цій неправильно вирішеній частині позовних вимог слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог з підстав пропуску строку позовної давності, відповідно до правил ч.4 ст. 267 ЦК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 частково задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2010 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ “ОТП Банк” штрафних санкцій (пені) за порушення зобов’язань в сумі 94 935, 74 грн. скасувати, а в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог за вказаний у позові період.
В решті рішення суду залишити без змін
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: