ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2010 р.Справа №2а-5528/10/7/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Югимпєкс"          

до   Державної податкової  інспекції в м. Сімферополі АР Крим              

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

за участю:

від позивача – представники за довіреністю Сокальська І.Й., Кульський Л.С.

від відповідача – не з’явився

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим та, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.70) просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення відповідача:

- № 0010391701/0 от 30.10.2009р., відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1588970,52 грн.;

- № 0010391701/2 от 16.03.2010р., відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1588970,52 грн.;

- № 0002311701/0 от 16.03.2010р., відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 280405,32 грн.;

- № 0002311701/2 от 12.04.2010р., відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 280405,32 грн.;

-  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0013662301 от 30.10.2009р. на загальну суму 882761,40 грн.  

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач при проведенні перевірки дійшов необґрунтованих висновків в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», в зв’язку з чим прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить у його задоволені відмовити.

Відповідач стверджує, що висновки викладені в акті перевірки позивача, на підставі яких ним прийняті податкові повідомлення – рішення, є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству. Правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.42-43).

Розглянувши матеріалі справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд:

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Югимпекс" за період з 01.01.2008р. по 30.06.2008р., за наслідками якої складений акт №10224/23-2/31470164 від 21.10.09р. (а.с.7-13) (далі – акт перевірки).

          Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем було встановлено, що ТОВ «Югімпекс» було порушено:

1.  п. 1.10 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.5.1 п.5.1 ст.5, п.п. 6.1. ст. 6  п.12.1 ст.12 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 953971, у т.ч. по періодам: 4 квартал 2008 року у сумі 210950 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 586974 грн., 2 квартал 2009 року у сумі 156047 грн. та заниження податку на прибуток за період з 01.07.08 по 30.06.09 у сумі 1142 грн., у т.ч. по періодам: 4 квартал 2009 року у сумі 713 грн., 2 квартал 2009 року у сумі 429 грн.

2. п. 2.11 Положення „Про ведіння касових операцій у національній валюті в Україні" №637 від 15.12.04р., встановлено видача під звіт готівки в сумі 3531045,58 грн. без надання авансових звітів про їх використання.

3.  ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших зобов’язань платників» №320 -ВР від 22.12.94 р. - зведення про суми доходів, які отримані приватними підприємцями включалися в звіт по Ф - 1 ДФ не в повному обсязі.

4. п.п. 4.2.1. п 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.03р., занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі -529656,84 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення №0010391701/0 от 30.10.2009р. (а.с.5), відповідно до якого позивачу, за порушення п.п.4.2.1, 4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1588970,52 грн., з яких 529656,84грн. за основним платежем та 1059313,68грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також на підставі вказаного акту перевірки відповідачем, за порушення позивачем  п.2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637, було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013662301 от 30.10.2009р. на загальну суму 882761,40 грн.(а.с.6).

Позивачем в апеляційному порядку було оскаржено податкове повідомлення – рішення №0010391701/0 от 30.10.2009р.

За результатом розгляду скарги позивача, оскаржуване податкове повідомлення – рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами розгляду повторної скарги, ДПА в АР Крим було залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0010391701/0 від 30.10.2009р., та збільшено суму податку з доходів найманих працівників на 93468,44грн. та розмір штрафних санкцій на 186936,88грн.

Відповідно до рішення про результати розгляду повторної скарги (а.с.52-53), ДПА в АР Крим, приймаючи таке рішення виходило з того, що при нарахуванні доходів в будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена по звичайних цінах, помножена на коефіцієнт, який розраховується по такій формулі:

К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. К= 100/(100-15%)= 1,176

В рішенні зазначено, що у такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для суми надмірно витрачених коштів, отриманих платником податків на відрядження або під звіт і не повернених у встановлений термін.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, податкове повідомлення-рішення №0010391701/0 від 30.10.2009р. було залишено без змін та прийняте податкове повідомлення – рішення № 0010391701/2 от 16.03.2010р. (а.с.55), відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1588970,52 грн. та податкове повідомлення рішення № 0002311701/0 от 16.03.2010р. (а.с.54), відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 280405,32 грн., з яких 93468,44грн. за основним платежем та 186936,88грн. за штрафними санкціями.

Скарги позивача на податкове повідомлення - рішення № 0002311701/0 от 16.03.2010р. також були залишені без задоволення, та за наслідком її розгляду було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0002311701/2 от 12.04.2010р., відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 280405,32 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В акті перевірки відображено, що згідно видаткових касових ордерів ТОВ «Югимпекс» були надані кошти фізичній особі ОСОБА_3 у загальній сумі 3 531 045,58грн.

Згідно прибуткового касового ордера №6082/3721 від 30.07.2008р. в касу підприємства були внесені кошти від фізичної особи ОСОБА_3 у сумі 342938,31грн. (повернення підзвітної суми).

На підставі встановлення таких фактів, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем було допущено порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не був утриманий податок з доходу фізичної особи  - ОСОБА_3, який був сплачений з каси підприємства без підтверджуючих документів (а.с.10), в результаті чого ТОВ «Югимпекс» занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі - 529656,84грн.

          Відповідачем, під час проведення перевірки, також було встановлено порушення позивачем п.2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637, що виразилося у видачі позивачем по касі ОСОБА_3, без надання авансових звітів про їх  використання, коштів у сумі 3531045,58грн. (а.с.12).

          Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів,  що мають вартість,  у тому числі цінних паперів або деривативів,  одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках,  визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

      Згідно до положень п.3.1., 3.2. ст.. 3 зазначеного Закону, об'єктом оподаткування резидента є:

-          загальний місячний оподатковуваний дохід;

-          чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом  зменшення  загального  річного  оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

-          доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

-          іноземні доходи.

Пунктом 4.1 ст. 4  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», загальний річний оподатковуваний дохід складається  з  суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року,  а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Підпунктом 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 даного Закону встановлено, що до складу  загального   місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної  плати,  інші  виплати  та винагороди,  нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно до п.п.4.3.23 п.4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку.

Як встановлено пп. 16.3.5. п. 16.3. ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - відповідальність за своєчасний і повний перелік суми податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або його уповноважений підрозділ, який нараховує (виплачує) дохід.

          Таким чином, умовою відповідальності за своєчасний і повний перелік сум податку до бюджету юридичної особи є факт нарахування (виплати) доходу оподаткування на користь фізичної особи – платника податку.

          Відповідно до пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закони України «Про податок з доходів фізичних осіб» - податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний податком дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 даного Закону.

          Відповідно до п. 1.15. ст. 1  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дано визначення податкового агента, а саме: податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа або представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу і способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і платити цей податок до бюджету від імені і за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норми даного Закону.

З матеріалів справи вбачається, що між громадянином ОСОБА_3 та позивачем був укладений договір позики №18/08 від 01.07.08р. (а.с.14), відповідно до якого ОСОБА_3 отримує у позивача позику на в сумі 3500000грн. Дана сума за умовами договору видається з каси підприємства по заяві ОСОБА_3, повернення суми, відповідно договору, проводиться до 31.12.10р.

          Поняття договору позики визначено у ст. 1046 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі, визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.          

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник  зобов'язаний  повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України,  за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором   застосовуються положення  параграфа  1  (ПОЗИКА) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правовою природою кредитний договір відрізняється від договору позики встановленим законом обов’язком позичальника сплатити проценти за договором.

Враховуючи положення вказаних норм, суд приходить до висновку, що при укладенні між юридичною установою та фізичною особою договору позики, мають застосовуватися положення п.п.4.3.23 п.4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Як було встановлено перевіркою, ОСОБА_3 отримав з каси позивача грошові кошти у сумі 3531045,58грн.

          Отримання ОСОБА_3 від позивача вказаних коштів саме в якості позики, підтверджується належним доказом – договором позики.

З положень п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вбачається, що для визначення наявності отримання платником податку доходу, у тому числі з підстав отримання ним сум будь-яких коштів, законодавець ставить в залежність обов’язкову наявність одержання таких сум платником податку у власність або нарахування їх його користь.

          Отримання ОСОБА_3 від позивача вказаних грошових коштів у якості позики не свідчить про перехід до нього права власності на ці кошти, оскільки за правилами Цивільного кодексу України за позичальником встановлений обов’язок повернення їх позичальнику у такій самій сумі, в якій він їх отримав.

Матеріали справи не містять, а відповідачем у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів переходу до ОСОБА_3 права власності на отримані кошти, про які вказано в акті перевірки.

           Слід вказати, що отримання таких коштів ОСОБА_3 від позивача у якості позики, яка, за умовами договору має бути повернена позичальником, не тягне за собою переходу права власності ОСОБА_3 на вказані кошти.

          Таким чином, отримання ОСОБА_3 від позивача позики не є, в розумінні п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходом ОСОБА_3, що свідчить про відсутність об’єкту оподаткування та відсутність у позивача, як податкового агента за вказаним Законом, утримувати цей податок з ОСОБА_3 та сплачувати його до бюджету.

          За таких підстав, cуд приходить до висновку, що у позивача, як податкового агента ОСОБА_3 були відсутні підстави для утримання з ОСОБА_3 суми податку з доходів фізичних осіб.

          Щодо доводів відповідача про те, що в деяких видаткових ордерах отримувач суми розписався за суму меншу ніж вказано у сумі видачі, суд зазначає, що ці обставини не можуть вплинути на природу правовідносин між позивачем та ОСОБА_3 Ці обставини мають вирішуватися між отримувачем позики та позикодавцем.

          На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем норм Закону України “Про податок з фізичних осіб”.

          Щодо встановлення відповідачем порушення позивачем п. 2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637, суд зазначає наступне.

          Пунктом 2.11 даного положення встановлено, що видача  готівкових  коштів  під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до  законодавства України.

Видача готівкових  коштів  під  звіт  на закупівлю сільськогосподарської  продукції  та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на  строк  не  більше  двох  робочих  днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження,  так  і  для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських)   питань  (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини),  то строк,  на який  видана  готівка  під  звіт  на  ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній   особі   готівкових   коштів   під   звіт проводиться  за  умови  звітування  нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідальність за порушення вказаної норми встановлена Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Відповідно до положень п. 1 вказаного Указу, за перевищення  встановлених строків використання виданої під звіт готівки,  а також за видачу готівкових коштів  під  звіт  без повного звітування   щодо   раніше  виданих  коштів  -  у  розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Як було встановлено судом, ОСОБА_3 з каси позивача отримана сума за договорм позики.

Дана сума не є  коштами виданими під звіт або на відрядження, отже положення п. 2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637, не можуть бути застосовані до цих правовідносин, що свідчить про необґрунтоване застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Вказане свідчить про необґрунтованість висновків відповідача зроблених під час проведення перевірки та про необґрунтованість та протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень – рішень, в зв’язку з чим таки рішення підлягають є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких саме підстав, прийняте за наслідком розгляду скарги позивача податкове повідомлення – рішення, яким збільшено суму податку з доходів найманих працівників на 93468,44грн. та розмір штрафних санкцій на 186936,88грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.          

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова викладена у повному обсязі 09.08.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі:

- № 0010391701/0 от 30.10.2009р., відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1588970,52 грн.;

- № 0010391701/2 от 16.03.2010р., відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1588970,52 грн.;

- № 0002311701/0 от 16.03.2010р., відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 280405,32 грн.;

- № 0002311701/2 от 12.04.2010р., відповідно до якого позивачу нарахований податок з доходів найманих працівників на загальну суму 280405,32 грн.;

-  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0013662301 от 30.10.2009р. на загальну суму 882761,40 грн.  

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югимпекс"  (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул.60 Років Жовтня, 6, ЗКПО 324021) 3,40грн.  судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

Суддя                                                                Маргарітов М.В.