КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1320/09                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Кошель Б.Г.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2010 р.                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Парінова А.Б., Петрика І.Й.

            розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання провести донарахування та виплату щорічної разової допомоги,

                                                              В С Т А Н О В И Л А  :

       Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірних дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (далі відповідач) та зобов’язання провести перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік. Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно, у порушення вимог ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»сплатив позивачці щорічну одноразову допомогу у сумі меншій ніж встановлено вказаним законом.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2009 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправною відмову відповідача щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік позивачу відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано відповідача провести донарахування та виплатити позивачу суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік в розмірі 3448 гривень.

        Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, виніс рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до  ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

        Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

       Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом позивач є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується відповідними посвідченнями і перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської МР.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 28 грудня 2007 року наведену норму зупинено та інвалідам війни встановлено виплату разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам  війни.  

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.  

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних. відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Виходячи з вищенаведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними  в даному випадку є положення статей закону про державний бюджет на відповідний  рік.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу 25 квітня 2008 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині.

При цьому, судовою колегією знову ж таки враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/20087 підпункт «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», яким зупинено на 2008 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Разом з тим, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2008 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року у розмірі,  передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», положення якого були чинними  на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволені позову.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 165, 196, 197, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2009 року скасувати.

Винести нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання провести донарахування та виплату недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги за 2008 рік відмовити.

           Постанова  є остаточною, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                А.Б.Парінов   

                                                                                           І.Й.Петрик