ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.09.2006 | Справа №2-31/11629-2006А |
10 годин 40 хвилин
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.
за участю представників сторін:
від позивача – Власенко Ю.П., представник довіреність від 19.10.05р., Алдушина А.А. представник, дов.№189 від 05.09.06р.
від відповідача – Грязнова Г.М., зав.юр.сектором, дов.№45/8/10-0 від 25.04.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Відкритого акціонерного товариства «Примор’я»(97120, АР Крим, Нижньогірський район, с.Ізобільне, вул.Романенко,8)
до відповідача – Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі в Автономній Республіці Крим (97100, АР Крим, смт.Нижньогірский, вул.Шкільна,16)
про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість
ВСТАНОВИВ:
ВАТ «Примор’я» звернулось до Господарського суду АРК з адміністративним позовом до ДПІ у Нижньогірському районі АР Крим, у якому просить зобов’язати відповідача списати безнадійний податковий борг, який виник внаслідок форс-мажорних обставин по видам податків починаючи з 01.01.2001 року: з доходів фізичних осіб в сумі 399734,90грн.; з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 21011,59грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно відмовив у списанні податкового боргу по вказаним видам податків, які виникли внаслідок неможливості їх сплати через форс-мажорні обставини. Вважає, що відмова відповідача не ґрунтується на нормах Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий борг, та штрафні санкції, і порушує право позивача, передбачене п.18.2 ст.18 цього Закону.
У судовому засіданні 05.09.06р. позивач уточнив свої позовні вимоги відповідною заявою, в якої зменшив суму позову і просить зобов’язати відповідача списати безнадійну податкову заборгованість з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 17257,98грн. і з податку з доходів фізичних осіб в сумі 379720,52грн.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що нормами діючого законодавства передбачено право позивача на списання безнадійного податкового боргу. З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Зокрема вказує, що податкова інспекція рішенням №58/24-0 від 17.12.04р. списала позивачу суму безнадійного податкового боргу відповідно до його заяви №388 від 03.12.04р. з прибуткового податку з громадян станом на 20.08.04р. в сумі 16231,58грн., з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 18187,97грн. Інших звернень з дотриманням вимог Порядку про списання безнадійної податкової заборгованості від позивача не було. Позивач надсилав листи №69 від 26.12.05р. і №275 від 26.12.05р. з проханням списати прострочену податкову заборгованість по прибутковому податку і фіксованому сільськогосподарському податку, але без вказання сум, періоду та підстав списання податкової заборгованості, і без додатку до заяви доказів безнадійності даного податкового боргу. Також відповідач зазначає, що дані листи були надіслані позивачем в кінці грудня 2005 року, коли вже дію пп.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було зупинено Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік».
Крім того відповідач вказує, що рішенням господарського суду АРК від 13.10.03р. у справі №2-7/13505-2003 з позивача стягнуто суму податкового податку з громадян за період з 01.10.00р. по 31.07.03р. в розмірі 179499,02грн. Зазначене рішення набрало законної сили та виданий наказ на примусове стягнення вказаної суми.
В порядку ст.150 КАС України по справі оголошувались перерви у зв’язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів по справі з 25.07.06р. по 15.08.06р. і з 28.08.06р. по 05.09.06р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін: позивача, який наполягає на задоволенні позовних вимог, відповідача, який проти позову заперечує, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відкрите акціонерне товариство «Примор’я» зареєстроване Нижньогірською районною адміністрацією 22.06.05р., номер запису №11301020000000122, і є правонаступником майнових прав та зобов’язань колективного сільськогосподарського підприємства «Примор’я». ВАТ «Примор’я» узято на податковий облік у ДПІ в Бахчисарайському районі і є платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Як встановлено судом, рішенням господарського суду АРК від 13.10.03р. у справі №2-7/13505-2003 було задоволено позов ДПІ в Нижньогірському районі і стягнуто з КСП «Примор’я» (правонаступником якого є ВАТ «Примор’я») недоїмку з прибуткового податку з громадян за період з 01.10.2000р. по 31.07.2003р. в сумі 179499грн. Зазначене рішення не було оскаржене і набрало законної сили. Ухвалою господарського суду від 21.03.06р. змінено порядок виконання суду з підстав реорганізації відповідача КСП «Примор’я» на ВАТ «Примор’я».
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Позивач звернувся з позовом про зобов’язання ДПІ у Нижньогірському районі списати безнадійний податковий борг з прибуткового податку з громадян, що нарахований після 01.01.2001р. в сумі 379720,52грн., включаючи й суму, що вже була предметом розгляду в суді і стягнута судовим рішенням з позивача.
Крім того, як свідчать матеріали справи відповідач рішенням №58/24-0 від 17.12.04р. за заявою позивача від 03.12.04р. провів списання згідно п.«г» пп.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» безнадійної податкової заборгованості, у тому числі по прибутковому податку з громадян в сумі 16231,58грн., по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 18187,97р. Підставою для проведення списання вказаної заборгованості стала заява позивача, що підтверджена висновком ТПП України від 05.05.04р. №1703/05-4 про наявність форс-мажорних обставин у підприємства у квітні 2004 року.
Як свідчать матеріали справи більше позивач у встановленому законом порядку не звертався до відповідача с заявами про списання безнадійного податкового боргу. Позивач надсилав відповідачу листи від 26.12.05р. вих.№69 та №275, які не можна розглядати як заяву про списання безнадійного податкового боргу відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001р. №103 , оскільки зміст листів не містить зазначення сум та періодів, за які позивач хоче списати безнадійну заборгованість, підстав і доказів її безнадійності.
Відповідно до п.5.1 Порядку у випадках, передбачених пп.3.3 і 3.4 даного порядку, платник податків звертається до контролюючого органу по місцю обліку безнадійного податкового боргу або по місцю своєї реєстрації (якщо контролюючим органом є податковий орган) з письмовою заявою, в якій вказуються суми податків, зборів, інших платежів, які він просить списати. До заяви додається який-небудь з документів, вказаних в п.3 даного Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
Отже позивачем не було дотримано положень вказаного Порядку.
Крім того, зазначені листи були надані до податкового органу у грудні 2005 року, коли вже минув бюджетний рік і право на списання податкового боргу минулого періоду у позивача вже було відсутнє.
Пунктом 2 статті 4 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконанні бюджетного процесу в Україні положення норм правових актів застосовуються лише в частині, які не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу і Закону Про державний бюджет України.
Відповідно до ст.66 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.04р. зупинена дія п.«г» пп.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Отже списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) зазначеним законом не допускався у 2005 році.
Такої ж думки додержується Вищий адміністративний суд України у своєї постанові від 27.07.06р. у справі №2-23/1903-2005.
Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001р. №103 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.01.02р. за №16/6304, затверджений (із змінами та доповненнями які вже діяли на час звернення позивача з вказаними вище листами до податкового органу) передбачений загальний і особливий порядок списання суми боргу, залежно від видів податків.
Для списання безнадійного податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб п.4.6 Порядку передбачає особливий порядок його списання. При цьому списанню підлягає податковий борг, який знайшов відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого)на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).
Згідно п.4.1 Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами податкової служби, здійснюється за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день його виникнення.
Отже пункт 4.6 Порядку про списання безнадійного податкового боргу обмежує граничний строк встановлення податкового боргу, який підлягає списанню, не бюджетним роком (як для інших податків), а починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому виникли форс-мажорні обставини, і до закінчення такого кварталу. Отже списання податку з доходів фізичних осіб можливо тільки в межах кварталу. За той квартал, в якому виникли форс-мажорни обставини позивачу вже списаний податковий борг.
Як свідчать матеріали справи у КСП «Примор’я» (правонаступником якого є ВАТ «Примор’я») з 3 по 5 квітня 2004 року виникли форс-мажорні обставини – заморозки, яки спричинили загибель та ушкодження сільськогосподарських культур на площах КСП «Примор’я». Вказані обставини за висновком Торгово-промислової палати України від 05.05.04р. №1703/05-4 визнані форс-мажорними.
Інші звітні періоди за 2004 рік(3,4 квартали 2004 року) не підтверджені позивачем відповідними висновками Торгово-промислової палати України про наявність у нього в цих звітних податкових періодах форс-мажорних обставин.
Таким чином, викладене свідчить про відсутність підстав для списання позивачу податкового боргу по прибутковому податку з громадян та фіксованому сільськогосподарському податку станом на 30.12.04р.
З урахуванням зазначених обставин відповідачем цілком обґрунтовано було залишено без задоволення листом від 25.01.06р. вих.№152/10/24-1 звернення позивача про списання податкового боргу, з посиланням на неможливість списання у 2005 році податкового боргу у зв’язку з забороною Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік» податковим органам списувати податкову заборгованість і зупинення цим Законом дії підпункту «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону №2181.
При таких обставинах справи позовні вимоги про зобов’язання відповідача списати 379720,52грн. податку з доходів фізичних осіб і 17257,98грн. фіксованого сільськогосподарського податку станом на 30.12.2004року не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства.
Враховуючи зазначене суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі ВАТ «Примор’я» в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 05 вересня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 08 вересня 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7-12, 70, 71, 86, 94, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.