ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.08.2006

Справа №2-31/3412.1-2006А

16 годин 50 хвилин

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Кулагін Е.В., представник,дов.№244 від 02.08.06р.

від відповідача – Фазлієва Е.Р., старш.держ.податк.інспектор юр.відділу, дов.№10083/9/10 від 16.06.06р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський каменеобробний завод»(95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16)

до відповідача –  Державної податкової інспекції в м.Сімферополь Автономної Республіки Крим (95053, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Мате Залки,1)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Сімферопольський каменеобробний завод» звернувся до господарського суду АРК в порядку ст.12 ГПК України 14.02.05р.  з позовом до ДПІ в м.Сімферополь  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №31452/10/15-3 від 26.11.04р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання зі штрафних санкцій по земельному податку в сумі 5141,58грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду АРК від 18.02.05р. позовна заява була повернена позивачу на підставі п.2 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.05.05р. зазначену ухвалу суду скасовано, справу передано до розгляду в господарський суд АРК.

Ухвалою Господарського суду від 10.06.05р. справу прийнято до розгляду.

У ході судового розгляду справи позивач уточняв та доповняв свої позовні вимоги відповідними заявами (а.с.30-32, 58-60), в яких виклав додаткові підстави позову і вказав правильний номер спірного рішення, просить визнати недійсним рішення відповідача №00027541503/0 від 23.11.04р.

Ухвалою першого заступника голови господарського суду АРК Ковтун Л.О. від 17.05.06р. змінено склад суду, суддю Альошину С.М. у зв’язку з її хворобою, замінено на суддю Привалову А.В. Згідно акту прийому-передачі справу для розгляду судді Приваловій А.В. передано 13.06.06р.

Ухвалою господарського суду АРК  від 14.06.06р. справу прийнято до провадження з присвоєнням їй номеру №2-31/3412.1-2006А і призначено до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинність з 01.09.2005 року, оскільки дана справа є справою адміністративної юрисдикції. Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень цього кодексу до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України. При цьому підсудність таких справ визначається ГПК України.

Пунктом 7 КАС України передбачено, що після набрання чинності цим Кодексом позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

За клопотанням сторін ухвалою господарського суду від 10.07.06р. відповідно до пп.4 п.2 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі було зупинено до 02.08.06р.

Ухвалою господарського суду від 02.08.06р. провадження у справі було поновлено.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене без фактичних обставин і без підстав, передбачених п.4.2 п.6.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказує, що відсутнє  само податкове зобов’язання, отже нараховувати штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону відповідач не мав права.

У судовому засіданні, що відбулося 23.08.06р., позивач заявою  уточнив свої позовні вимоги відповідно до положень ст.105 Кодексу адміністративного судочинства і просить визнати нечинним податкове-повідомлення рішення від 23.11.04р. №00027541503/0.

Представники позивача  позов підтримали в повному обсязі. З підстав вказаних у позові та доповненнях до нього просять позов задовольнити, спірне рішення визнати нечинним.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту несвоєчасної сплати  позивачем суми податкового зобов’язання з податку на землю і правомірного нарахування позивачу штрафних санкцій за таке порушення відповідно до закону.

В порядку ст.150 КАС України та за клопотанням сторін по справі  оголошувались перерви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  дослідивши надані сторонами докази, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Сімферополь 19.11.04р.  було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку своєчасності сплати до бюджету земельного податку позивачем за період з 30.11.01р. по 15.11.04р., за результатами якої складено акт №252415/3 від 19.11.04р.

Згідно з актом перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги пп.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата патником податку суми узгодженого податкового зобов’язання.

На підставі вказаного акту перевірки позивачу було надіслане податкове повідомлення-рішення №0027541503/0 від 23.11.04р.,  яким застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату земельного податку в розмірі 50% в сумі 5141,58грн.

Згідно розрахунку суми застосованих штрафних санкцій позивачу нараховані штрафні санкції за слідуючими епізодами:

- по розрахунку податку на землю на 2001 рік, за жовтень 2001р. в сумі 1935,20грн. по строку сплати 30.11.01р. і за листопад 2001р. в сумі 1935,20грн. по строку сплати 31.12.01р., фактична сплата проведена позивачем 14.10.02р. платіжним дорученням №583;

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що дане порушення позивач не оспорює, оскільки воно мале місце, тому  нарахування в цій частині штрафних санкцій в сумі 1137,57грн. є обґрунтованим. Отже в цієї частини позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У акті перевірки і розрахунку штрафних санкцій відображено також несвоєчасна сплата позивачем податкових зобов’язань:

- по розрахунку податку на землю на 2001 рік за листопад 2001р. в сумі 1935,20грн. по строку сплати 31.12.01р. і за грудень 2001р.  в сумі 1934,69грн. по строку сплати 31.01.02р., фактично сплачено 22.11.02р. уточнюючим розрахунком №11562/10.

Як свідчать матеріали справи фактична площа земельної ділянки, яку займає позивач складає 2,84га, що встановлено судовим рішенням (а.с.34) і відображено у акті перевірки №611/23-1-16 від 09.09.02р., яка проводилась відповідачем за період з 01.07.99р. по 01.07.02р.(а.с.46-48).

У листопаді 2002 року позивач у зв’язку із зменшенням фактичної площі земельної ділянки подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податку на землю за 2001 рік, в якому визначив суму зобов’язання зі сплати податку на землю з помісячною розбивкою на загальну суму 10347грн. Даний розрахунок було прийнято податковою інспекцією 18.11.02р. без яких-небудь зауважень, виявлення методологічних або арифметичних помилок.

Проте відповідачем безпідставно за відсутності податкового зобов’язання були нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату не існуючого податкового зобов’язання, сплата якого позивачем взагалі не проводилась.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, у разі коли  платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у визначених розмірах відповідно до кількості днів затримки платежу.

Отже зазначена норма закону ставить у залежність настання наслідків у вигляді застосування штрафу від фактичної сплати узгодженого податкового зобов’язання, яка здійснюється не своєчасно платником податку.

Однак в даному випадку позивач, по-перше, взагалі не проводив сплату податкового зобов’язання по податку на землю. Відповідні платіжні документи відсутні, що відображено і в самому акті камеральної перевірки і не спростовано відповідачем у судовому розгляді справи. По-друге, узгодженим є зобов’язання визначене позивачем в уточнюючому розрахунку, а не в загальному розрахунку, що був поданий раніше, як вважає відповідач.

Відповідно до п.5.1 ст.5 податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Позивач скористався своїм правом наданим зазначеною нормою закону і подав такий уточнюючий розрахунок податковому органу, в якому зменшив суму зобов’язання в залежності від фактичної площі земельної ділянки, що займає підприємство.

Податковим інспектором зроблений висновок про несвоєчасну сплату позивачем податку на землю за листопад і грудень 2001 року не на підставі відповідного платіжного документу,  а на підставі подання позивачем 22.11.02. уточнюючого розрахунку №11562/10 по податку на землю. Отже на думку інспектора, подання уточнюючого розрахунку і є несвоєчасна сплата податкового зобов’язання, визначеного у попередній декларації, сума якого зменшена уточнюючим розрахунком.

Таким чином, відповідач застосував штрафну санкцію  за несвоєчасну сплату неіснуючого податкового зобов’язання, визначив при цьому строк затримки від дати подання уточнюючого розрахунку, а не від дня сплати, як того вимагає пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181.

Крім того, податковим інспектором в перевищення повноважень наданих при проведенні камеральних перевірок, нараховані позивачу штрафні санкції за  несвоєчасну сплату податку на землю за договором розстрочки.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та ДПІ у м.Сімферополь був укладений договір №55/24-1 від 23.06.01р. про розстрочку сплати податку на землю строком з січня 2000р. по грудень 2004р. Але позивач достроково сплатив суму зобов’язання платіжним дорученням №22 від 30.01.03р., у зв’язку з чим договір відповідно до ст.18 Закону №2181 був достроково розірваний.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Отже податковий інспектор повинен був виходити тільки з даних розрахунків податку на землю, що були надані позивачем, а не перевіряти виконання договору розстрочки.

Як свідчать матеріали справи позивач станом на 05.02.03р. заборгованості перед бюджетом зі сплати податків не мав, що підтверджується довідкою ДПІ у м.Сімферополі від 05.02.03р. вих.№2273/10/19-1.

Однак, ДПІ у м.Сімферополі безпідставно на не існуючі податкові зобов’язання, сплата яких взагалі не могла бути проведена позивачем, застосувала до позивача в порушення вимог ст.пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафну санкцію за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання зі сплати податку на землю.

Такі дії відповідача не відповідають закону.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.86 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем сплати граничних строків податкового зобов’язання з податку на землю в частині, на яку застосовані штрафні санкції в розмірі 4004,01грн.,  через недоведеність відповідачем цього порушення  і відсутність доказів, підтверджуючих факт вчинення зазначеного порушення.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, яким є відповідач, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби зобов’язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і обґрунтованості спірного рішення в частині застосування штрафних санкцій до позивача в розмірі 4004,01грн., відповідачем суду не надано.

При таких обставинах позовні вимоги ВАТ «Сімферопольський каменеобробний завод» підлягають задоволенню, а рішення ДПІ в м.Сімферополь №0027541503/0 від 23.11.04р. визнанню нечинним в частини застосування до позивача  штрафних санкцій в  сумі 4004,01грн.

Судові витрати, понесені позивачем,  підлягають стягненню на його користь у розмірі 2,64грн. з Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.94 КАС України.

          В судовому засіданні 23 серпня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 28 серпня 2006 року.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-12, 70, 71, 86, 94, 122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополь АРК від 23.11.04р. №00027541503/0 в частини застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання по податку на землю в сумі 4004,01грн.

3. В інший частині позову відмовити.

          

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Сімферопольський каменеобробний комбінат» (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16, р/р26008111130194, в КРД ВАТ «Міжнародний комерційний банк», МФО 384685, ОКПО 23192002) 2,64грн. державного мита.

Виконавчий документ видати в порядку передбаченому КАС України після вступу постанови у закону силу.

          

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.